Рішення

від 28.01.2014 по справі 906/1756/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2014 р. Справа № 906/1756/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Агапов В.В. - директор (паспорт НОМЕР_1, виданий Ватутінським

РУ ГУ УМВС України в м. Києві 16.04.98р.);

від відповідача: Карчевська Л.В. - довіреність від 28.01.14р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпарманн" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Агро" (м. Житомир)

про стягнення 43518,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43518,00 грн. заборгованості, з яких: 36230,00 грн. основний борг, 7288,00 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпарманн" (експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Агро" (замовник/відповідач) уклали договір №08/10/12/К (а.с.30-35), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, визначену відповідно до умов даного договору, за рахунок замовника виконати або організувати виконання наступних послуг:

- пошук перевізника та відповідного транспортного засобу згідно письмового подання замовника;

- укладання договору, про перевезення (від свого імені);

- оформлення або одержання необхідних для перевезення документів;

- виконання вантажно - розвантажувальних робіт, з укладанням договору на виконання даних робіт (від свого імені);

- здійснення перевірки кількості і якості вантажу;

- збереження вантажу, з укладанням договору на збереження вантажу (від свого імені);

- забезпечення відправлення або одержання вантажу в пункті призначення;

- консультації з питань митного оформлення та перевезення вантажів (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1. договору для виконання своїх зобов'язань за даним договором експедитор має право залучати третіх осіб, укладати з ними договори і робити розрахунки від свого імені.

Згідно п.п. 2.2. договору перевезення виконуються відповідно до Конвенції про Договір Міжнародного Дорожнього Перевезення Вантажів (КДПГ\СМR). На кожну партію вантажу, що прямує в одному автотранспортному засобі, виконується товарно-транспортна накладна (КДПГ).

Вартість послуг експедитора узгоджується сторонами і вказується письмово в заявці, що є невід'ємною частиною договору. Заявка складається в двох екземплярах і підписується представниками обох сторін (п.п. 2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що належне виконання експедитором умов даного договору оформлюється актом про надання послуг, що підписується представниками експедитора та замовника.

Крім цього сторони пунктом п.п. 4.6., 4.7. договору узгодили, що оплата послуг експедитора і відшкодування понесених ним витрат здійснюється замовником на умовах 50% передплати, та 50% суми протягом 3 банківських днів з моменту розвантаження на підставі копій рахунків, виставлених експедитором. Оплата послуг експедитора і відшкодування понесених їм витрат здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора в установі банку.

Сторони несуть відповідальність за невиконання неналежне виконання своїх обов'язків по договору у відповідності з чинним законодавством України (п.п. 5.1. договору).

Пунктом 4.8. договору пердбачено, що у випадку прострочення платежу, замовник оплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожний календарний день затримки платежу.

Відповідно до п.п. 8.1. договору останній набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.12р.

Згідно підтвердження заявки (а.с. 58) сторонами 10.10.12р. узгоджено вартість послуг, що складають 60230,00 грн.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав на обумовлену суму - 60230,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт №ВР-0334 від 27.11.12р. (а.с. 36), міжнародними товарно-транспортними накладними (а.с. 59-64).

За виконані послуги позивачем було виставлено відповідачу рахунок №СФ-0334 від 27.11.12р. (а.с.43).

Згідно даних позивача, відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем послуг згідно вказаного рахунку-фактури, а саме - 24000,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 36230,00 грн.

Позивачем 07.02.13р. за вих. №07/02/13 та 17.05.13р. за вих. №17/05/13 було надіслано претензії (а.с. 38-42) з вимогою сплатити заборгованість. Дані претензії відповідачем було залишено без належного реагування.

Непроведення відповідачем розрахунків за надані послуги стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині позовних вимог про стягнення боргу, суд приймає до уваги наступні положення законодавчих актів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору №08/10/12/К від 08.10.12р., укладеного між позивачем та відповідачем, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, регулювання яких здійснюється главою 65 "Транспортне експедирування", ст.ст.908-935 ЦК України та ст.316 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Частиною 1 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу про стягнення 36230,00 грн. основного боргу.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 7288,00 грн. пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає такою що підлягає до задоволення вимогу про стягнення пені в сумі 7288,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач визнав позовні вимоги, не заперечував проти їх задоволення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз-Агро" (10001, м.Житомир, вул. Баранова, 60, ід. код 37072053)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпарманн" (02660, м.Київ, вул. Старовільська, 1д, ід. код 35550934) 43518,00 грн. заборгованості, з яких: 36230,00 грн. - основний борг, 7288,00 грн. - пеня, а також 1720,50 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.02.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек.) (згідно заяв)