Рішення

від 12.03.2014 по справі 910/1213/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1213/14 12.03.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСК-Груп"

про стягнення 15 918,16 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Від позивача Томко Д.В. за довіреністю від 28.01.2014

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 12.03.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява вих. №25-14 від 16.01.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСК-Груп" (надалі - відповідач) про стягнення 15 918,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 35626 від 10.06.2013 внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/1213/14, розгляд справи призначено на 17.02.2014.

В судове засідання, призначене на 17.02.2014, представники сторін не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2014 розгляд справи відкладено на 12.03.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.02.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 12.03.2014, з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 12.03.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013 між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (надалі - Замовник), було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 35626 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Згідно умов п. 1.1 Договору Виконавець надає транспортно-експедиторські послуги Замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у Договорі.

Вказаний договір за своєю правовою природою являється договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду, згідно діючих у Виконавця тарифів.

Згідно п. 4.2 Замовник протягом двох робочих днів підписує надані Виконавцем два примірники Акта надання послуг та повертає Виконавцю один примірник підписаного Акта або надає Виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше одного робочого дня, з дня отримання розрахунків Акта від Виконавця. Не підписання Замовником Акта протягом двох робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем своїх зобов'язань визначених Договором.

Згідно наявних матеріалів справи, відповідач 31.07.2013 підписав Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0057594 на суму 3 096,16 грн. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/2-0069161 на суму 11 018,20 грн., а разом на суму 14 114, 36 грн., тим самим підтверджено факт виконання позивача своїх обов'язків за Договором.

Однак, відповідач в порушення п.4.1 Договору не вніс на рахунок позивача плату у розмірі 100 % від вартості наданих послуг, після виконання замовлення , протягом двох банківських днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Водночас, 15.11.2013 відповідачем надано позивачеві гарантійний лист, відповідно до якого відповідач зобов'язується сплатити всю суму заборгованості до 15.12.2013, однак на момент подачі позовної заяви до суду відповідач вказані зобов'язання не виконав.

16.01.2013 позивач направив відповідачу претензію № 23-14 від 16.01.2014 в який просить останнього здійснити оплату наданих послуг.

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів не перерахував.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 710,60 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п.5.4 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 710,60 грн.

Також, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України та п.5.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 093,20 грн. двадцяти відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 % річних ґрунтуються на п. 5.3 Договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 20 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 20 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТСК-Груп" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67, офіс 14; ідентифікаційний код: 36546274) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Фрунзе, будинок 57; ідентифікаційний код 31316718) 14 114 (чотирнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 36 коп. - основного боргу, 1 093 (одну тисячу дев'яносто три) грн. 20 коп. - 20 % річних, 710 (сімсот десять) грн. 60 коп. - пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.03.2014

Суддя М.О. Лиськов