Рішення

від 03.03.2014 по справі 910/22183/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22183/13 03.03.14

За позовомПриватного підприємства "СЕМ" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСП Україна" прозвернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на предмет застави та витребування майна з чужого незаконного володіння Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін: від позивача:Бірова Н.М., довіреність б/н від 04.12.2013; від відповідача-1:не з'явилися; від відповідача-2:не з'явилися.

Суть спору: Приватне підприємство "СЕМ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСП Україна" про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за позивачем права власності на предмет застави, а саме на транспортні засоби Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X110525, держ. номер АА2276ІХ, Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X109973, держ. номер АА3089КА, Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X108950, держ. номер АА3140КА та витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСП Україна» вказаних транспортних засобів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Будрент» не виконало зобов'язання зі сплати дивідендів, яке було забезпечено заставою на підставі договору застави №0928/09 від 28.09.2009, у зв'язку з чим позивач набув право звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за ним права власності на підставі п. п. 3.4, 5.4.1 договору застави. При цьому, оскільки предмет застави був відчужений відповідачем-1 на користь відповідача-2 за договором купівлі-продажу, який в судовому порядку визнаний недійсним, позивач просить витребувати у останнього спірне майно.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить накласти арешт та заборонити відчуження автомобілів Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X110525, держ. номер АА2276ІХ, Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X109973, держ. номер АА3089КА, Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X108950, держ. номер АА3140КА до закінчення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.12.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу №910/22183/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу № 910/22183/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного справу № 910/22183/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України справу №910/22183/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2014 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 03.03.2014 та відкладено розгляд справи на 03.03.2014.

В судовому засіданні 03.03.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання 03.03.2014 своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши в судовому засіданні 03.03.2014 заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 03.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2007 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" прийнято рішення про виплату дивідендів за результатами роботи за 2006 рік і 9 місяців 2007 року у сумі 5 млн. грн. згідно дольової участі, а саме: Приватному підприємству "СЕМ" - 1950000,00 грн. та Шпенсту Ойген - 3050000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань по виплаті дивідендів, 28.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будрент" (заставодавець) та Приватним підприємством "СЕМ" (заставоодержувач) було укладено договір застави №0928/09, за умовами якого заставоодержувач має право, у випадку не виконання заставодавцем своїх обов'язків згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Будрент» від 03.12.2007, отримати за рахунок заставленого майна переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги до цього боржника (п.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору підставою виникнення обов'язків, що забезпечуються заставою по цьому договору, є протокол загальних зборів ТОВ "Будрент" від 03.12.2007, предметом якого є борг по виплаті дивідендів заставодавцем заставоодержувачу в сумі 1950000,00 грн. на 03.12.2007.

Пунктами 2.3, 2.4 договору сторони визначили, що строк виконання обов'язків, що забезпечуються заставою по цьому договору, до повного погашення заборгованості, але не пізніше 31 грудня 2010 року і розмір забезпечення заставою становить заставну вартість 1950000, 00 грн.

Предмет застави визначений розділом 3 договору і становить: асфальтоукладач Super 1600, 1999 року випуску, номер кузова 682112; асфальтоукладач Super 1600, 1996 року випуску, номер кузова 672357; каток тандемний DV06V 1994 року випуску, номер кузова 37193; каток DV8.42, 1994 року випуску, номер кузова 37173; каток грунтовий 3516 HT, 2003 року випуску, номер кузова 60759; каток грунтовий BW214, 2000 року випуску, номер кузова 101580321042; бетонолом BTZ7000, 1990 року випуску, номер кузова 2.BZ.0025; MAN 26.464 DFLS 2001 року випуску, номер кузова WMAT40ZZZ2M336700; Mersedes-Benz Akros, 2001 року випуску, номер кузова WDB9542411K596731; Skoda Octavia, 2004 року випуску, номер кузова TMBGP41U44B010589; Skoda Fabia, 2004 року випуску, номер кузова TMBGS46Y64B007395; Skoda Fabia, 2004 року випуску, номер кузова TMBGS46Y24B007393; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X110525; Volkswagen Caddy, 2006 року, випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X109973; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X108950.

Згідно з п. 3.3 договору право власності на предмет застави належить заставодавцю.

При цьому, пунктами 3.4, 5.4.1 договору сторони визначили, що у разі не виконання заставодавцем своїх зобов'язань у строк, визначений п. 2.3 договору (до 31.12.2010), заставоодержувач отримує право звернення стягнення на предмет застави, яке відбувається за рішенням суду, або в позасудовому порядку шляхом передачі предмета застави у власність заставоодержувача.

18.05.2010 на підставі договору застави № 0928/09 від 28.09.2009 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано заставу транспортних засобів.

В подальшому, у зв'язку з не виконанням ТОВ «Будрент» своїх зобов'язань по виплаті дивідендів, рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2010 у справі № 14/342 стягнуто з ТОВ "Будрент" на користь ПП "СЕМ" 1950000,00 грн. заборгованості по сплаті дивідендів, 154050 грн. інфляційних втрат, 51928,76 грн. 3% річних, 21559,78 грн. державного мита та 235,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.09.2010 на виконання вказаного рішення суду було видано наказ.

Втім, відповідно до постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 11.04.2011 у виконавчому провадженні №22200499 наказ № 14/342 від 22.09.2010 повернуто стягувачу без виконання у зв'язку з тим, що транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок за ТОВ "Будрент" не зареєстровано та кошти на рахунку у банку відсутні.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2010 між ТОВ "Будрент" (продавець) та ТОВ "ЕСП Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №10/07-012, на виконання умов якого ТОВ "Будрент" передало, а ТОВ "ЕСП Україна" прийняло транспортні засоби: Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X110525; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X109973; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X108950; Suzuki new Grand Vitara 2006 року випуску, номер кузова JSAJTD54V00211120, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.07.2010.

Однак, рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2011 у справі №11/107 за позовом ПП "СЕМ" до ТОВ "Будрент", ТОВ "ЕСП Україна" визнано недійсним договір купівлі-продажу товарів №10/07-012 від 23.07.2010, укладений між відповідачами, оскільки він укладений без згоди заставодержателя (позивач у справі).

З огляду на вищевикладене, оскільки ТОВ «Будрент» не виконало зобов'язань зі сплати заборгованості по виплаті дивідендів в сумі 1950000,00 грн., позивач листом №0910-1 від 10.09.2013 як заставодержатель звернувся до відповідача-1 як до заставодавця з повідомленням про звернення стягнення на предмет застави за договором застави шляхом набуття його у власність.

Проте, відповідач-1 заставні транспорті засоби в повному обсязі у власність заставоодержувача не передав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна встановлений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статтею 23 якого визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Отже, оскільки відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання по виплаті дивідендів, що підтверджується матеріалами справи, позивач набув право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до вимог чинного законодавства та умов п. 5.4.1 договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. При цьому, використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду, але обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження та надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, яке надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ст. 27 Закону).

В силу приписів пункту 4 ч. 2 ст. 25 вказаного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, п. 1 ч.1 якої визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку встановленому цим Законом.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд, в тому числі і шляхом визнання за ним права власності на предмет застави.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі № 4/1.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, обтяжувач має право задоволення своїх вимог за рахунок предмета обтяження, зокрема шляхом набуття його у власність, втім за умови реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави та надіслання вимоги до боржника виконати порушене зобов'язання або передати рухоме майно обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі, з зазначенням свого наміру набути право власності на предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будрент» свої зобов'язання по сплаті дивідендів в розмірі 1950000,00 грн. у встановлені строки не виконав, що підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2010 у справі №14/342 про стягнення заборгованості. Доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань зі сплати дивідендів в розмірі 1950000,00 грн. відповідач-1 суду не надав.

У зв'язку з цим, позивач 10.09.2013 зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави за договором № 0928/09 від 28 вересня 2009 року та надіслав відповідачу-1 лист № 0910-1, в якому вимагав у 30-денний строк виконати порушене зобов'язання або передати позивачу предмет застави. При цьому, у вказаному листі позивач повідомив відповідачу-1 про свій намір звернути стягнення на предмет застави за договором шляхом набуття його у власність, в разі не виконання зобов'язань.

Втім, відповідач -1 у встановлений законом строк свої зобов'язання не виконав та заставні транспортні засоби позивачу в повному обсязі у власність не передав.

За таких обставин, з огляду на положення наведених норм та умови п. п. 3.4, 5.4.1 договору застави, враховуючи невиконання відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань по сплаті дивідендів в розмірі 1950000,00 грн. на користь позивача у встановлені строки, відповідно до листа № 0910-1 від 10.09.2013 та реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за позивачем права власності на предмет застави, а саме: на транспортні засоби Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X110525, держ. номер АА2276ІХ, Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X109973, держ. номер АА3089КА, Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X108950, держ. номер АА3140КА.

Разом з тим, оскільки на момент подання даного позову позивач ще не набув права власності на спірне рухоме майно (автомобілі), яке було предметом застави, суд вважає, що позовні вимоги про витребування майна задоволенню не підлягають.

Так, статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" визначено, що одним із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом

Згідно ч. 1 ст. 29 вказаного Закону обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.

Тобто, за змістом наведених норм право власності на предмет застави може виникнути у заставодержателя у позасудовому порядку лише з моменту його одержання у володіння.

Тоді як, в даному випадку, як було встановлено судом вище, предмет застави не був переданий позивачу, отже на момент подання даного позову право власності на предмет застави до позивача ще не перейшло (в позасудовому порядку), що свідчить про передчасність поданого позову в частині витребування майна, оскільки згідно вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України лише власник має таке право.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача-1 та позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави №0928/09 від 28.09.2009 шляхом визнання за Приватним підприємством "СЕМ" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, ідентифікаційний код 30187674) права власності на транспортні засоби: Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X110525, д.н.з АА2276ІХ; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X109973, д.н.з АА3089КА; Volkswagen Caddy, 2006 року випуску, номер кузова WV1ZZZ2KZ6X108950, д.н.з АА3140КА, заставною вартістю 120000,00 грн.

3 . В решті позовних вимог відмовити.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрент" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1; ідентифікаційний код 34001379) на користь Приватного підприємства "СЕМ" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1; ідентифікаційний код 30187674) 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2014.

Суддя Т.В. Васильченко