Рішення

від 11.03.2014 по справі 925/267/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 925/267/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін

від позивача: Тюріна Ж.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: Підгірний І.А. - сільський голова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВС СІТІ МЕДІЯ», м. Черкаси

до Конончанської сільської ради Черкаської області, с. Кононча, Канівського району, Черкаської області

про стягнення 14449 грн. 62 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС СІТІ МЕДІЯ» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Конончанської сільської ради Черкаської області 9360,00 грн. боргу за надані послуги відповідно до укладених між сторонами договорів №№2505, 7245 від 28.09.2010, 715,46 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 4150,46 грн. 15% за несвоєчасне виконання зобов'язань, 226,70 інфляційних нарахувань.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, про що подав письмові заперечення, обґрунтувавши наступним:

Конончанська сільська рада не має рахунку в банку і не може нести відповідальності, кошти та рахунок має виконавчий комітет Конончанської сільської ради, який договір не укладав.

Договори №№2505, 7245 були укладені бувшим сільським головою ОСОБА_4 формально. Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 договорів як замовник сільська рада письмових матеріалів, фотографій не надавала, позивач не надав акти прийняття-передачі виконаних робіт, отже відсутня відповідальність.

Відповідно до вимог частини 3 статті 215, частин 4, 5 статті 202 Цивільного кодексу України даний правочин просить визнати недійсним, оскільки в порушення вимог частин 13, 16 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бувший сільський голова підписавши договори, не затвердивши їх сесією сільської ради з використанням коштів, які не були призначені для даного використання.

В договорі №7245 вказано дату, але не вказано рік укладення. В пункті 2.2 термін оплати вказано 25.02.2010, тобто пропущено трирічний термін позовної давності щодо основного боргу, а щодо неустойки - річний строк. Пеню за договором №2502 належало нараховувати з 26.02.2011 до 25.08.2011, за договором №7245 - з 26.02.2010 до 26.08.2010.

За наведених обставин у запереченні відповідач у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 11 березня 2014 року.

Представник відповідача після перерви не з'явився.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «СВС СІТІ МЕДІЯ» в особі представника Баришева С.Л., який діє на підставі Агентського договору №29 від 06.07.2010 (Виконавець за договором, позивач у справі) та Конончанською сільською радою в особі голови ОСОБА_4 (Замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір №7245 від 28.09.2010 (далі - договір №7245), відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов'язався надати послуги з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також з публікації вказаних інформаційних матеріалів (стаття-презентація) на порталі www.meriaonline.com.ua українською, російською, німецькою та англійською мовами.

Вартість послуг складає 3900,00 грн., в тому числі ПДВ 780,00 грн., всього 4680,00 грн. Строк оплати до 25.02.2010 року. У судовому засіданні представники сторін уточнили, що в тексті договору вчинена описка, строк оплати був визначений 25.02.2011.

Виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється у наступній черговості: 1) пеня, 2) проценти та інфляційні витрати відповідно до ст. 625 ЦК України, 3) заборгованість за надані згідно умов цього Договору послуги, 4) інші платежі (розділ 2 договору).

Виконавець розробляє і публікує інформаційні матеріали (стаття-презентація) за допомогою письмових матеріалів і фотографій, які надає замовник (п. 3.1. договору).

Замовник зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дня підписання цього договору надіслати виконавцю письмові матеріали та фотографії для обробки, узгоджені у додатку до цього договору, в іншому випадку інформаційні матеріали (стаття-презентація) розробляються та публікуються без фотографій (п. 3.2. договору).

Протягом усього терміну дії цього договору виконавець безкоштовно надає право замовнику на редагування та доповнення наданих замовником інформаційних матеріалів (тексту та фотографій) на порталі www.meriaonline.com.ua (п. 3.5. договору).

Виконавець зобов'язаний опублікувати інформаційні матеріали (стаття-презентація) на порталі www.meriaonline.com.ua протягом 45 календарних днів з моменту укладення цього договору (п. 3.6. договору).

У випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 4.1. договору).

У випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми (п. 4.2. договору).

28.09.2010 між цими ж сторонами було укладено договір №2505 (далі - договір №2505), за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язався надати послуги з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також з публікації вказаних інформаційних матеріалів (стаття-презентація) у виданні Національний інвестиційний Путівник (NATIONAL INVESTMENTS GUIDE) англійською та німецькою мовами на одній сторінці.

Вартість послуг складає 4680,00 грн., в тому числі ПДВ. Строк оплати до 25.02.2011 року.

Інші умови, зокрема щодо порядку оплати, прав та обов'язків сторін, відповідальності, аналогічні умовам договору №7245.

28.09.2010 відповідачем був підписаний та скріплений печаткою додаток до договору № 7245, 2505 з інформаційними даними щодо села Конанча Черкаського району Черкаської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договорами №№ 7245 та 2505. Презентація, в якій описана основна інформація про село Кононча та його інвестиційні можливості була зареєстрована на порталі www.meriaonline.com.ua 10.11.2010, про що 17.11.2010 позивач листом №130 повідомив відповідачу.

Відповідач заперечень щодо презентації не надсилав.

28.02.2011 листом №296 відповідачу був надісланий макет статті-презентації на англійській та німецькій мові до каталогу «Національний інвестиційний путівник» з перекладом презентації на українську мову для узгодження змісту, як обумовлено в договорі №2505.

Відповідач заперечень по змісту презентації не надсилав, тому каталог «Національний інвестиційний путівник» був надрукований позивачем та надісланий відповідачу 09.08.2011.

Відповідно до поштових повідомлень зазначені листи та каталог отримані уповноваженим представником відповідача 23.11.2010, 03.03.2011, 11.08.2011 відповідно.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг за договорами в сумі 9360,00 грн. у встановлені терміни не виконав.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договорів №7245 №2505 від 28.09.2010, за своєю правовою природою ці договори є договорами про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Свої зобов'язання за цими договорами позивач виконав належним чином та надав відповідачу інформаційні послуги на суму 9360,00 грн.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг на умовах вищевказаних договорів, тобто до 25.02.2011.

Суд не приймає заперечення відповідача про некоректне складання тексту договору №7245, в якому не зазначено рік укладення та в пункті 2.2 термін оплати вказано до 25.02.2010, в той час як позивачем зазначено дату укладання обох договорів 28.09.2010 та термін виконання до 25.02.2011.

Вважаючи, правильною дату, зазначену в п. 2.2 договору №7245, відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за зазначеним договором.

З пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, яка стверджує, що зазначені відповідачем обставини - технічні описки, виходячи з фактичних обставин справи та наданих доказів, зокрема додатку до договору № 7245, 2505 від 28.09.2010, аналогічність умов укладення договору, суд вважає дату укладення договору №7245 - 28.09.2010, строк оплати - до 25.02.2011.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що відповідно до пунктів 1.1, 3.1 договорів як замовник сільська рада письмових матеріалів, фотографій не надавала, позивач не надав акти прийняття-передачі виконаних робіт, отже відсутня відповідальність.

Договорами не передбачено складання та підписання сторонами акта прийняття-передачі виконаних робіт, як не передбачено це і в главі 63 ЦК України, якою регулюються правовідносини щодо надання послуг, а обов'язок та строк оплати вартості наданих послуг встановлено у договорах.

Крім того, відсутність банківського рахунку у відповідача не може бути підставою для звільнення від виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами, що послуги йому не надавалися та належного виконання ним своїх зобов'язань.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за надані послуги в розмірі 9360,00 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу за надані послуги відповідно до укладеного між сторонами договору № 7245 слід зазначити наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, перебіг позовної давності за договором №7245 починається з 26.02.2011 та станом на день звернення позивача до суду із позовом - 19.02.2014 не сплив. Підстави для застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу за надані послуги відповідно до укладеного між сторонами договору №7245 відсутні.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені передбачений пунктами 4.1. договорів - подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 715,46 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Пеня позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування.

Однак, в стягненні пені в сумі 715,46 грн., що нарахована за межами скороченого строку позовної давності (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України), про застосування якої було заявлено відповідачем, належить відмовити.

Відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 4150,46 грн. 15 процентів річних та 223,70 грн. інфляційних нарахувань.

Пунктом 4.2. договорів передбачено, що у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми.

Вказані суми нараховані позивачем правомірно, відповідно до умови пункту 4.2. договорів, що відповідає припису статті 625 ЦК України, в якій надано право сторонам за договорами встановлювати інший процент річних, ніж це встановлено у вказаній статті, і розмір цих процентів законом не обмежується.

Розрахунки інфляційних нарахувань та 15 процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

У письмовому запереченні відповідач просить «даний правочин визнати недійсним». Оскільки не додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, суд залишає дану вимогу без розгляду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1736 грн. 54 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Конончанської сільської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 35821139, вул. Садова, 139, с. Конона, Канівський район, Черкаська область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВС СІТІ МЕДІЯ» (код ЄДРПОУ 37025570, вул. Воровського, 32 кв. 2, м. Київ) 9360 грн. 00 коп. боргу, 4150 грн. 46 коп. 15 процентів річних, 223 грн. 70 коп. інфляційних нарахувань та 1736 грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 17 березня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз