Ухвала

від 05.03.2014 по справі 826/8033/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8033/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київ - Інстал» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ - Інстал» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 року №№ 0002382280, 0002392280.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 30 липня 2013 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Протокольною ухвалою суд замінив Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на правонаступника Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки № 102/1-22-80-32847950 від 25.02.2013 року, прийнято наступні спірні податкові повідомлення - рішення, а саме:

- 0002382280, яким позивачу, за порушення пп.139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 153 333 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 153 333 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.;

- 0002392280, яким позивачу, за порушення п.198.3, 198.6, 201.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 199 999 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 133 333 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 66 666 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, згідно актів перевірок ТОВ «Граньстройінвест» ДПІ у Вишгородському районі Київської області встановлено відсутність даного платника податків за місцезнаходженням. Згідно відповіді ГУПМ ДПА України від 21.10.2011 року № 63/7/26-40, інформація про перетин Державного кордону України гр. ОСОБА_2 (засновник ТОВ «Граньстройінвест») транспортним засобом протягом 2009-2011 відсутня.

Висновком спеціаліста НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області № 328 від 31.10.2011 року, підписи в Договорі № 213 від 05.07.2011 року про визнання електронних документів виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Крім того, згідно матеріалів досудового слідства по кримінальній справі №80-2063, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ТОВ «Граньстройінвест» впродовж 2009-2011 використовувалося в злочинних схемах зі створення штучної видимості здійснення фінансово-господарської діяльності з метою незаконного завищення ПДВ реально діючим підприємствам.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до оголошення № 14046, опублікованого у «Віснику державних закупівель» № 18 (406) від 04.05.2010 року ТОВ «Київ - Інстал» прийняло участь у тендерних торгах на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція з надбудовою будівлі казарми під службове житло по вул. Світлій, 6, Дарницького району міста Києва».

Згідно листа Державної прикордонної служби України від 02.06.2010 року № 631-730, за результатами конкурсних торгів (протокол оцінки тендерних пропозицій від 02.06.2010 року № 4) щодо закупівлі робіт по об'єкту «Реконструкція з надбудовою будівлі казарми під службове житло по вул. Світлій, 6, Дарницького району міста Києва», тендерну пропозицію ТОВ «Київ-Інстал» визнано найбільш економічно вигідною і акцептовано на загальну суму 9 925 915,20 грн.

Листом № 38 від 21.03.2011 року ТОВ «Київ-Інстал» повідомило Державну прикордонну службу України про те, що згідно п. 8.3. Договору будівельного підряду № 7-10 від 22.06.2010 року, для виконання загально-будівельних та оздоблювальних робіт буде залучено ТОВ «Граньстройінвест» (ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ № 589795).

Враховуюче зазначене, між ТОВ «Київ-Інстал» та ТОВ «Граньстройінвест» укладено договір № 22-07 від 22.07.2011 року, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція з надбудовою будівлі казарми під службове житло по вул. Світлій, 6 у Дарницькому районі міста Києва (смт. Бортничі) (II черга - 48 квартир)» за зверненням Генпідрядника, з використанням власних матеріалів та матеріалів Генпідрядника, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Будівельні роботи по об'єкту повинні бути виконані до 31 грудня 2011 року. Обумовлена між сторонами вартість виконаних робіт складає 800000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 133 333,33 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень - грудень 2011 року б/н від 06.12.2011 року, загальна сума робіт становить 783 769, 20 грн., в т.ч. ПДВ 130 628,20 грн.

На виконання умов договору, між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень-грудень 2011 року № 1 від 06.12.2011 на загальну суму 783 769, 20грн., в т.ч. ПДВ 130 628,20 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 № б/н від 19.12.2011 року, вартість робіт складає 16230,80 грн., в т.ч. ПДВ 2705,13 грн.

На виконання умов договору, між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року № 2 від 19.12.2011 року на загальну суму 16 230,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 705,13 грн.

Відповідно до умов Договору № 22-07 від 22.07.2011 року, ТОВ «Гранбстройінвест» на користь позивача виписано наступні податкові накладні, а саме: від 14.11.2011 року № 92; від 21.11.2011 року від 145; від 24.11.2011 року № 168.

Розрахунок між сторонами підтверджується платіжними дорученнями від 14.11.2011 року № 910; від 21.11.2011 року № 951; від 24.11.2011 року № 978 (ст. 5 акта перевірки).

На кінець звітного періоду, між сторонами відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість.

Суму ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за листопад 2011 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до податкових декларації з ПДВ за листопад 2011 року та включено до складу витрат за 4 квартал 2011 року.

Не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність тверджень податкового органу про використання певними особами ТОВ «Граньстройінвест» в злочинних схемах для створення штучної видимості здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою незаконного завищення ПДВ реально діючим підприємствам, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Київ - Інстал», а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.