Рішення

від 28.02.2014 по справі 914/3471/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2014 р. Справа № 914/3471/13

Позивач: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, вул. Винниченка, 18, м. Львів; ідентифікаційний код 25255072)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (79018, вул. Братів Міхновських, 22/6, м. Львів; ідентифікаційний код 33805141)

про розірвання договору купівлі-продажу від 14.05.2012р. № 7/12 стягнення неустойки, пені та витрат проведення оцінки

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Бандри М.В., довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: не з'явився;

Суть спору:

Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради заявлено позов до Господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" з вимогою розірвання договору купівлі-продажу від 14.05.2012р. №7/12 стягнення неустойки, пені та витрат проведення оцінки.

11.09.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14год. 45хв. 24.09.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 24.09.2013р. та 11.11.2013р.

В судовому засіданні 09.10.2013р. та 04.11.2013 оголошувалась перерва.

Ухвалою від 18.11.2013 року провадження у справі зупинено до розгляду та набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/4322/13.

13.01.2014р. Ухвалою господарського суду Львівської області по справі №914/4322/13, позов ОСОБА_2 (м.Кастаньова, Швейцарія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (Відповідач-1), Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень - залишено без розгляду.

28.01.2014 року від представника Позивача надійшла заява № 336/14 про поновлення провадження у справі з доводами щодо вирішення справи №914/4322/13.

07.02.2014р. Ухвалою суду провадження по справі поновлено та розгляд справи призначено на 15год. 00хв. 18.02.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 20.02.2014р.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, заявлені вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне :

14.05.2012р. Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (Покупець) укладено та нотаріально посвідчено (приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №361) договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу (далі - Договір), згідно з умовами якого (п. 1.1), Продавець зобов'язується відповідно до рішення ХІІ сесії VI-го скликання Львівської обласної ради від 20.10.2011р. за №273 "Про приватизацію нежитлових приміщень за адресою: вул.Городоцька, 2, м.Львів - ТзОВ "Чесний продукт", наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 14.02.2012р. за №11-в "Про приватизацію нежитлових приміщень технічного поверху загальною площею 665,2кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 2", передати у власність Покупцю нежитлові приміщення технічного поверху, загальною площею 665,2кв.м, які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,2, що є спільною власністю територіальних громад Львівської області та належить Львівській обласній раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Львівською обласною радою 11.04.2012р., на бланку серії САЕ №630690, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.04.2012 року, що підтверджується витягом про реєстрацію, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 19.04.2012р. за №33880594, р.№36430904, (далі - Об'єкт продажу), а Покупець зобов'язується прийняти зазначене нерухоме майно і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені Договором та зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У п.1.2 Договору зазначено, що право власності на Об'єкт продажу переходить до Покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний Об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу Об'єкта та підтверджується Договором купівлі-продажу і Актом приймання-передачі.

Згідно п.1.4 Договору, згідно з висновком про вартість майна, виданим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 станом на 31.12.2011р. за №11-в "Про приватизацію нежитлових приміщень технічного поверху загальною площею 665,2кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,2", ринкова вартість відчужуваного нерухомого майна становить 538640,00грн., без ПДВ, сума ПДВ становить 107728,00грн. Вартість відчужуваного нерухомого майна з врахуванням ПДВ становить 646368,00грн .

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Покупець зобов'язується сплатити Продавцю 646368,00грн . за вищевказаний Об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу . У разі несплати коштів протягом зазначеного строку, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу Об'єкта. У разі несплати коштів згідно з Договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів, договір підлягає розірванню .

Приписами п.3 Договору передбачено, що у триденний термін після сплати в повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації Продавець та Покупець підписують Акт передачі приватизованого Об'єкта.

У п.4.3 Договору зазначено, що Покупець зобов'язаний сплатити в повному обсязі усю суму орендної плати, що нараховується до моменту переходу права власності на Об'єкт продажу до Покупця та яка була встановлена відповідно до Договору оренди №179/07 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" 25.05.2007р., та Договору №85-179/07-10 про внесення змін до Договору оренди від 25.05.2007р. №179/07, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" 03.12.2010р.

Відповідно до п.6.4 Договору, у випадку повної або часткової несплати ціни продажу за Об'єкт протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, Покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу Об'єкта . У разі несплати коштів згідно з Договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів,договір підлягає розірванню .

У разі, якщо Покупець у встановлений Договором строк відмовляється прийняти Об'єкт продажу, Продавець має право вимагати прийняття проданого Об'єкта продажу або порушити питання про розірвання Договору та повернення майна у спільну власність територіальних громад області (п.6.5 Договору).

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору з вини Покупця, Покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцю збитки, понесені ним внаслідок розірвання Договору (витрати Продавця на підготовку Об'єкта до продажу, в тому числі на проведення оцінки Об'єкта продажу), які відшкодовуються незалежно від сплати неустойки та пені .

У п.9 Договору зазначено, що усі спори, що виникають при виконанні умов Договору або у зв'язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. Якщо Сторони протягом одного місяця не досягли домовленості, спір передається зацікавленою Стороною на розгляд суду в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд також зазначає, що 13.01.2014р. ухвалою господарського суду Львівської області по справі №914/4322/13, позов ОСОБА_2 (м.Кастаньова, Швейцарія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (Відповідач-1), Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень - залишено без розгляду.

Ухвала набрала законної сили.

Додатково суд зазначає , що 13.06.2012р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження по справі №5015/2379/12 (суддя Матвіїв Р.І.) за позовом ОСОБА_2 (м. Кастаньола, Швейцарія) до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (Відповідач-2) та Маруняк Ганни Олексіївни (Відповідач-3) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт", оформленого протоколом №1/05 від 14.05.2012р. та визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012р., посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 361 та вжито заходи до забезпечення позову на стадії підготовки справи до розгляду шляхом заборони Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" в особі директора Маруняк Г.О. вчиняти дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012 року, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" в особі директора Маруняк Г.О., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського територіального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 361 до вирішення спору по суті.

29.08.2012р. Рішенням Господарського суду Львівської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю та скасовано вжиті Ухвалою суду від 13.06.2012р. заходи до забезпечення позову у спосіб заборони Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариству з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" в особі директора Маруняк Г.О. вчиняти дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. по справі №5015/2379/12 рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012р. у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу Маруняк Ганни Олексіївни - без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012р. по справі №5015/2379/12 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. набрали законної сили - 30.05.2013р .

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012р. по справі №5015/2379/12 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. до Вищого господарського суду України - не оскаржувались .

Оскільки, Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012р. по справі №5015/2379/12 набрало законної сили 30.05.2013р., Відповідач повинен був у строк до 30.06.2013р. сплатити на рахунок Позивача 646368,00грн. , згідно Договору купівлі-продажу №7/12 від 14.05.2012р.

Проте, Відповідач станом на 30.07.2013р . вимог Договору щодо оплати за Об'єкт продажу (п.2.1 Договору) - не виконав, що підтверджується довідкою Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яка підписана в.о. головного бухгалтера Козинець В.С. та про що заявлено Позивачем у позовній заяві.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору (п.2.1), Позивачем направлено на адресу останнього Претензію від 07.06.2013р. №768 щодо виконання умов укладеного Договору, яка Відповідачем залишена без уваги.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації; відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

У ч.5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Приписами ч.5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (аналогічно нормі, викладеній у ч.4 ст.29 Закону України «Про приватизацію державного майна») встановлено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу . У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта . У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню .

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 ГК України, згідно приписів якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

При цьому суд зазначає, що як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, навіть недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N 50/101-08).

Аналогічна позиція відображена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.01.2010 р. N 01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав і станом на час подання позову та розгляду справи по суті, не виконав умови Договору та не сплатив Продавцю 646368,00грн. за вищевказаний Об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу (Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року по справі №5015/2379/12 набрало законної сили 30.05.2013р.) (п.2.1 Договору) .

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині розірвання Договору.

Щодо стягнення 129273,60грн. штрафу та 7933,50грн. пені .

Позивач просить також стягнути 129273,60грн. штрафу та 7933,50грн. пені, розрахунок яких додано до позовної заяви.

Приписами ч.5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (аналогічно нормі, викладеній у ч.4 ст.29 Закону України «Про приватизацію державного майна») встановлено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу . У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта .

Приписами 6.3 Договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за Об'єкт продажу, встановленого у п.2.1 Договору, Покупець сплачує пеню, яка нараховується від простроченої суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, включаючи день проведення оплати.

У п. 6.4 Договору встановлено, що у випадку повної або часткової несплати ціни продажу за Об'єкт протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, Покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу Об'єкта . У разі несплати коштів згідно з Договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів,договір підлягає розірванню .

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з наведеного, заявлена Позивачем до стягнення неустойка в розмірі 129273,60грн. за своєю правовою природою є штрафом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція наведена у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 (Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"), що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу та пені суд зазначає, що такі проведено правильно.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків штрафу та пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 129273,60грн. штрафу (неустойки) та 7933,50грн. пені.

Щодо стягнення 4000,00грн. витрат на підготовку Об'єкта до продажу.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору з вини Покупця, Покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцю збитки, понесені ним внаслідок розірвання Договору (витрати Продавця на підготовку Об'єкта до продажу, в тому числі на проведення оцінки Об'єкта продажу ), які відшкодовуються незалежно від сплати неустойки та пені.

Відповідно до Договору про проведення оцінки майна від 29.11.2011р. №87-0, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець), згідно з умовами якого (п.1.1), Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати (поновити) роботи з оцінки майна з метою визначення вартості об'єкта приватизації, а саме: нежитлові приміщення технічного поверху площею 665,2кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 2.

У п.2.1 Договору зазначено, що вартість робіт становить 4000,00грн .

На виконання умов Договору про проведення оцінки майна від 29.11.2011р. №87-0 14.05.2012р. підписано акт прийому-передачі робіт по оцінці майна, згідно якого вартість оцінки склала 4000грн.

Відповідно до ст.49 ГК України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави; за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч.1, п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) .

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо розірвання Договору; беручи до уваги положення п.6.6 Договору; враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази передбачення Договором чи законом відшкодування збитків в меншому розмірі, аніж 4000грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 4000грн. витрат на підготовку об'єкта до продажу, які є збитками.

28.02.2014 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 05.03.2014р.

Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача та результати розгляду спору, норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на нього судових витрат у справі. При цьому суд враховує, що заявлено вимогу як майнового, так і немайнового характеру.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу №7/12 від 14.05.2012 року, укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, вул. Винниченка, 18, м. Львів; ідентифікаційний код 25255072) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (79018, вул. Братів Міхновських, 22/6, м. Львів; ідентифікаційний код 33805141).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесний продукт" (79018, вул. Братів Міхновських, 22/6, м. Львів; ідентифікаційний код 33805141) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, вул. Винниченка, 18, м. Львів; ідентифікаційний код 25255072) 129273,60грн. неустойки, 7933,50грн. пені, 4000,00грн. витрат на підготовку об'єкта до продажу та 3971,14грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.