Рішення

від 06.03.2014 по справі 910/24949/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24949/13 06.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Флекс" про стягнення 38 461 російських рублів 95 копійок Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Суботін А.В. (дов. № 199-ю від 27.12.2013 року) від відповідачане з`явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06 березня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Флекс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення збитків за Договором № 5/12/12-ТЕ від 29.05.2012 року про надання транспортно-експедиційних послуг в розмірі 38 461 російських рублів 95 копійок, в тому числі 37 364 російських рублів 56 копійок збитків, 891 російський рубль 63 копійки пені, 205 російських рублів 76 копійок 3 % річних, а також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу завдано збитків в розмірі 37 364 російський рублів 56 копійок у зв'язку порушенням відповідачем умов Договору № 5/12/12-ТЕ від 29.05.2012 року, а саме здійснено переадресування вагонів без письмового погодження з експедитором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/24949/13, розгляд справи призначено на 23.01.2014 року.

23.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 26.12.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі, у судовому засіданні 23.01.2014 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.02.2014 року.

В судове засідання 18.02.2014 року з'явився представник позивача, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.12.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 18.02.2014 року з'явився, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.12.2013 року не виконав.

Представники сторін в судовому засіданні 18.02.2014 року подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.02.2014 року оголошено перерву до 06.03.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2014 року не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях відповідач зазначив, що зміну переадресування вагонів було здійснено вантажоодержувачем.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт-Флекс" (замовник) був укладений Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 5/12/12-ТЕ (надалі по тексту - Договір),

Відповідно до пункту 2.1. Договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника надавати послуги з організації та супроводу перевезень вантажу замовника, що перевозиться залізничним транспортом територією України, а також вивозиться/ввозиться в митному режимі експорту/імпорту.

Під послугами з організації та супроводу перевезень вантажу замовника розуміється надання вагонів для участі в процесі перевезення вантажу замовника, диспетчерський контроль за просуванням вагонів, транспортно-експедиторське обслуговування, у тому числі оплата провізних платежів (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що з метою виконання своїх зобов'язань за цим договором або їх частини, експедитор має право без попередньої згоди замовника залучати третіх осіб, за дії яких експедитор, в межах виконання цього договору, несе відповідальність перед замовником, як за свої власні.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору замовник надає експедитору попередній План відвантажень на організацію перевезення на наступний місяць з розбивкою за добою відвантаження. Заявка направляється замовником експедитору за 12 (дванадцять) календарних днів до початку наступного місяця. Експедитор зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання заявки підтвердити можливість її виконання або відмовитися від виконання заявки. Відсутність протягом обумовленого вище терміну відмови експедитора від узгодження заявки вважається узгодженням заявки, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.8 Договору (у випадку порушення порядку оформлення заявки).

Згідно з пунктом 3.7. Договору у разі необхідності внесення змін до узгодженої заявки (у тому числі переадресування, зміна маршрутів курсування тощо), замовник надає експедитору змінену заявку для її подальшого розгляду не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до початку перевезення.

Експедитор зобов'язується надавати послуги відповідно до узгодженої сторонами заявки. При цьому заявка вважається прийнятою з моменту її підтвердження експедитором, як це визначено в розділі 3 даного Договору (пункт 4.1.1. Договору).

Замовник, окрім іншого, зобов'язується надавати експедитору заявку у терміни, встановлені пунктом 3.2. даного Договору (пункт 4.2.1. Договору); не допускати без письмової згоди експедитора зміни маршрутів курсування і переадресування вагонів як навантажених, так і порожніх, за винятком випадку узгодженої сторонами зміни заявки (пункт 4.2.6. договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору загальна вартість послуги транспортно-експедиторського обслуговування включає в себе: винагороду експедитора, плату за надання вагонів, плату за користування вагонами на під'їзних коліях замовника, відшкодування інших витрат експедитора та компенсацій за надані по заявкам замовника послуги, у тому числі оплату провізних платежів та встановлюється в Протоколах узгодження цін до даного договору, що становлять невід'ємну його частину. На ціну послуг за Договором, як і кожну складову ціни, нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством. Сума витрат експедитора, понесених при виконанні даного Договору, включає усі документально підтверджені додаткові витрати експедитора.

Згідно з пунктом 5.2. Договору оплата послуг експедитора за погодженими заявками здійснюється замовником щомісячно на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунків експедитора протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 3 (три) календарних дні до дати початку перевезень за даним Договором.

Приписами пункту 5.4. Договору передбачено, що протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим, експедитор надає замовнику акт наданих послуг, рахунок, розрахунок обсягу наданих послуг та податкову накладну. З метою оперативної перевірки і узгодження обсягів наданих послуг, копії всіх перерахованих документів можуть бути направлені експедитором замовнику за допомогою засобів електронного /факсимільного зв'язку за адресами, вказаними в пункті 3.5 даного Договору. Замовник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання зазначених документів або їх копій розглянути їх, підписати та завірити печаткою акт наданих послуг і направити експедитору. У випадку, якщо у замовника є заперечення і/або зауваження щодо обсягу та/або якості наданих послуг, замовник підписує акт з розбіжностями, при цьому на акті фіксуються всі розбіжності і додаються до нього документи, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, що обґрунтовують ці розбіжності. У разі неотримання експедитором від замовника підписаного акта або документів, що підтверджують заперечення замовника за актом, підписаним з розбіжностями, в терміни, передбачені цим договором, послуги вважаються наданими експедитором належним чином і прийнятими замовником у повному обсязі.

Датою надання послуг за цим договором є дата оформлення перевізних документів, що визначається за датою штемпеля станції відправлення, згідно з накладною (пункт 5.5. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України та договору, включаючи всі узгоджені додаткові угоди та додатки до даного Договору.

Пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що у разі порушення замовником (вантажовідправником /вантажоодержувачем) умов, передбачених пунктом 4.2.6 даного Договору, що спричинили зміну маршруту курсування (переадресування) навантаженого рейсу або повернення порожніх вагонів, експедитор має право вимагати від замовника доплати за нове перевезення, що була виставлена власником вагонів, за кожен вагон, відправлений замовником (вантажовідправником/вантажоодержувачем) на залізничну станцію призначення, не узгоджену з експедитором, а також усі витрати з оплати провізних платежів від залізничної станції відправлення до залізничної станції вивантаження. Ця доплата затверджується додатковою угодою до даного договору. Замовник компенсує всі збитки, що виникли у експедитора внаслідок порушення замовником умов, передбачених у пунктах 4.2.2 та 4.2.6 даного Договору.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 8.1. Договору).

Строк дії договору було продовжено до 31.12.2013 року відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 29.11.2012 року.

Згідно з умовами Договору між сторонами були оформлені Протоколи узгодження цін № 1 від 31.05.2012 року на перевезення вантажу (граніту необробленого) за маршрутом Омелянівка П-Зах. Залізниці - Москва-Товарна-Смоленська Моск. Залізниці та Протокол узгодження цін № 3 від 01.09.2012 року на перевезення вантажу (граніту необробленого) за маршрутом Омелянівка П-Зах. Зал. - Зернове/Суземка - Москва-Товарна-Смоленська Моск. Зал.

Зобов'язання за вказаними Протоколами узгодження цін за зміненим маршрутом Москва-Товарна-Смоленська Московський ж.д.- Марк позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується залізничними накладними: № 33833815, № АП243602; № 33833823, № АП243603; № 33915331, № АП243616; № 32141582, № АН610300; № 32141590, № АН610301, актами приймання-передачі наданих послуг № 190 від 05.07.2012 року, № 197 від 20.07.2012 року, № 284 від 15.10.2012 року, розрахунками обсягу наданих послуг.

20 вересня 2013 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № Ю-1523 від 20.09.2013 року про компенсування збитків, що виникли у експедитора у зв'язку із зміною маршруту без попередньої письмової згоди позивача у сумі 37 364 російських рублів 56 копійок, яка отримана останнім 03.10.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповіді на претензію відповідач не надав.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору у частині компенсації збитків у зв'язку із зміною маршруту без попередньої письмової згоди експедитора позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 37 364 російський рублів 56 копійок збитків, 891 російський рубль 63 копійки пені, 205 російських рублів 76 копійок 3 % річних.

Відповідач у своїх поясненнях по справі зазначив про те, що несанкціоноване преадресування вагонів було здійснено вантажоодержувачем без згоди власника вагонів і вантажовідправника новим призначенням на станцію Марк Московської залізниці Російської Федерації. Відповідач також зазначив про те, що вищевказані обставини виникли внаслідок неправильних дій начальника станції Москва-Товарна-Смоленська Московської залізниці Російської Федерації.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 316 Господарського кодексу України та статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 Цивільного кодексу України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується залізничними накладними: № 33833815, № АП243602; № 33833823, № АП243603; № 33915331, № АП243616; № 32141582, № АН610300; № 32141590, № АН610301.

Причиною виникнення спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині доплати за нове перевезення у зв'язку із зміною маршруту без попередньої письмової згоди позивача, внаслідок чого, Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" завдано збитків у розмірі 37 364 російських рублів 56 копійок.

Вищевказані обставини підтверджуються актами приймання - передачі наданих послуг № 190 від 05.07.2012 року, № 197 від 20.07.2012 року, № 284 від 15.10.2012 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

а) вид (склад) збитків;

б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Разом з тим, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено складову збитків, у тому числі причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором та виникненням у позивача збитків на загальну суму 37 364 російський рублів 56 копійок

Водночас, відповідач, не скористався своїми процесуальними правами та обов'язками, які передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду доказів здійснення доплати за нове перевезення у зв'язку із зміною маршруту без попередньої письмової згоди позивача у сумі 37 364 російський рублів 56 копійок, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, а документи надані суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Принт-Флекс" не підтверджують викладенні у письмових поясненнях твердження останнього.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" щодо відшкодування завданих збитків в розмірі 37 364 російський рублів 56 копійок, що станом на 23.12.2013 року за офіційним курсом Національного Банку України становило 9 321,64 грн., підлягають задоволенню.

Позивач заявив також до стягнення з відповідача пені у розмірі 891 російський рубль 63 копійки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування відповідачем завданих збитків. Тобто, між сторонами спору не виникло договірних відносин, оскільки зобов'язання відповідача відшкодувати збитки не пов'язане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, що унеможливлює висновок про наявність між сторонами зобов'язання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення.

Таким чином, нарахування пені на суму завданих збитків є безпідставним.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 205 російських рублів 76 копійок 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приписів пункту 1 частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пункту 1 частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України до позивача виключно у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи відповідача, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування збитків у більшому розмірі, тобто з врахуванням 3% річних.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача 205 російських рублів 76 копійок 3 % річних.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт-Флекс" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 25, оф. 13, ідентифікаційний код 35134009) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Вантажна компанія в Україні" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 72, літера А, ідентифікаційний код 35839738) 37 364 (тридцять сім тисяч триста шістдесят чотири) російських рублів 56 копійок заборгованості, 1 671 (одну тисячу шістсот сімдесят одну) грн. 41 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 11.03.2014 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.В. Стасюк