Рішення

від 13.03.2014 по справі 914/557/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 р. Справа № 914/557/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Коло Прінт» (м. Дрогобич, Львівська обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Медіа» (м. Львів)

про: стягнення 28510,00 грн. суми основного боргу, 901,38 грн. - 3% річних

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Тиравський Я.І. - довіреність б/н від 03.01.2014 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Коло Прінт» (м. Дрогобич, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Медіа» (м. Львів) про стягнення 28510,00 грн. суми основного боргу, 901,38 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.02.2014 року. Ухвалою суду від 25.02.2014 року розгляд справи відкладено до 04.03.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 04.03.2014 року розгляд справи відкладено до 13.03.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.02.2014 року, про відкладення від 25.02.2014 року, 04.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.03.2014 року за вх.№8999/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

11.03.2014 року за вх.№1256/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.02.2014 року, про відкладення від 25.02.2014 року, 04.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №242 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 05.03.2014 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.03.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, Приватне підприємство «Коло Прінт» протягом 2012-2013 років здійснювало для Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Медіа» друк та поставки періодичного друкованого видання журналу «Riа Львів».

Позивач зазначає, що друк та відвантаження продукції проводились вчасно та у повному обсязі, про що свідчать відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача та видаткові накладні № КП-0000018 від 8.08.2012р., №КП-0000015 від 18.03.2013р., № КП-0000024 від 23.04.2013р., №КП-0000028 від 27.05.2013р., №КП-0000037 від 17.07.2013р.

На думку позивача, згідно нормами цивільного законодавства України, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини у результаті вчиненчя ними фактичних дій.

Позивач звертає увагу на те, що за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, за твердженням позивача, між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

Позивач наголошує, що укладення угоди між сторонами підтвержено підписанням вищезазначених видаткових накладних та здійсненими відповідачем частковими проплатами, що підтверджується довідкою з банку №18/12-15/1-127 від 09.12.201З р., за поставлену йому поліграфічну продукцію.

Також, за твердженням позивача, факт укладення угоди засвідчується гарантійним листом від 23.04.2013 р.

Позивач наголошує, що після прийняття товару від позивача, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, відповідачем систематично порушуються зобов'язання щодо оплати вартості поставленої йому поліграфічної продукції. Такими діями відповідач порушив вимогу ст. 526 ЦК України, яка вказує на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а також ч.1 ст. 193 ГК України, якими регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору.

Позивач наголошує, що відповідач визнав факти невиконання своїх зобов'язань, що підтверджується актами звірки між ПП «Коло Прінт» та ТзОВ « 2К Медіа» від 01.07.2013р. та від 01.10.2013р., а також гарантійним листом від 23.04.2013 року, що підписаний уповноваженою особою, що підтверджується відтиском печатки відповідача.

Позивач наголошує, що 25.09.2013 р. відповідачеві було передано претензію щодо оплати заборгованості, однак, відповідач до цього часу заборгованості не погасив.

За твердженням позивача, заборгованість ТзОВ « 2К Медіа» перед «ПП Коло Прінт» станом на 13.02.2014р. становить 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп.

11.03.2014 року за вх.№1256/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, Приватне підприємство «Коло Прінт» протягом 2012-2013 років здійснювало для Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Медіа» друк та поставки періодичного друкованого видання журналу «Riа Львів».

Друк та відвантаження продукції проводились вчасно та у повному обсязі, про що свідчать відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача та видаткові накладні № КП-0000018 від 8.08.2012 р., №КП-0000015 від 18.03.2013 р., № КП-0000024 від 23.04.2013 р., №КП-0000028 від 27.05.2013 р., №КП-0000037 від 17.07.2013 р.

Укладення угоди між сторонами підтвержено підписанням вищезазначених видаткових накладних та здійсненими відповідачем частковими проплатами, що підтверджується довідкою з банку №18/12-15/1-127 від 09.12.201З р., за поставлену йому поліграфічну продукцію.

Також, факт укладення угоди засвідчується гарантійним листом від 23.04.2013 р.

Однак, відповідачем залишаються невиконаними зобов'язання щодо оплати вартості поставленої йому поліграфічної продукції.

В підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього, згідно умов Договору, позивачем надана суду Претензія про стягнення заборгованості та збитків від 25.09.2013 року, але відповідач не надав позивачу ніякої відповіді про результати розгляду претензії у встановлені законодавством строки.

11.03.2014 року за вх.№1256/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, Актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2013 р. та 01.10.2013 р., що підписані уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивач представив достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, уточнив (зменшив) позовні вимоги, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Приватного підприємства «Коло Прінт» (м. Дрогобич, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Медіа» (м. Львів) про стягнення 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1 від 25.12.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору та платіжне доручення №2 від 10.02.2014 року на суму 106,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Медіа» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 128, кв. 20, код ЄДРПОУ 36545129) на користь Приватного підприємства «Коло Прінт» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, ву. Володимира Великого, 26, кв. 24, код ЄДРПОУ 31945708) заборгованість в розмірі 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.03.2014 року