Постанова

від 17.03.2014 по справі 820/983/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 березня 2014 р. № 820/983/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до акціонерного товариства закритого типу "МОДЕЛЬЄР" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до акціонерного товариства закритого типу "МОДЕЛЬЄР", в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, та належать АТЗТ "МОДЕЛЬЄР" (код ЄДРПОУ 22692582), а саме: ПАТ "БАНК ГРАНТ", МФО 351607, № рахунку 26001820358921.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акціонерне товариство закритого типу "МОДЕЛЬЄР" має податковий борг в розмірі 1020,00 грн. Здійснені позивачем заходи зі стягнення податкового боргу з акціонерного товариства закритого типу "МОДЕЛЬЄР" не призвели до погашення податкового боргу. З огляду на те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, керуючись п.п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банківських установах в межах суми боргу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, внесеною до ЄДРЮОФОП, письмових заперечень проти позову до суду не надав, причин неприбуття суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Відповідно до ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є накладення арешту на кошти акціонерного товариства закритого типу "МОДЕЛЬЄР" в межах суми боргу, що знаходяться в банку, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, у судовому порядку, встановлення факту сплати податкового боргу у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими визначена сума боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює їх правовий аналіз.

Судом встановлено, що відповідач, приватне акціонерне товариство закритого типу "МОДЕЛЬЄР" (далі - АТЗТ "МОДЕЛЬЄР"), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 22692582, місцезнаходження: 61204, м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, буд. 42, кв. 1, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та листом Головного управління статистики у Харківській області № 06/3-17/293 від 14.01.2014 р. (а.с. 32, 33), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (а.с. 7).

Відповідач має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить довідка ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про наявність розрахункових рахунків (а.с. 8).

Основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів установлених Податковим кодексом України (ст.ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток АТЗТ "МОДЕЛЬЄР", за результатами якої складено акт №5460/1501/22692582 від 21.11.2011 року (а.с. 14).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлено, що відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004631501 від 28.12.2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1020,00 грн. (штрафні санкції) (а.с. 15). Вказане податкове повідомлення-рішення не було отримано відповідачем з причин, які не залежать від позивача (а.с. 15 зворот). Як встановлено судом, у строк, встановлений законодавством, вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем у адміністративному та судовому порядку оскаржено не було.

Таким чином, доказів здійснення платежу по сплаті податкових зобов'язань або доказів оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення у порядку, передбаченому законодавством України, сторонами до суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.

Отже, внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг, який складає 1020,00 грн.

Процедура накладення позивачем арешту на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться в банку, невід'ємно пов'язана з процедурою стягнення з нього податкового боргу відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було сформовано податкову вимогу № 261 від 17.02.2012 року про сплату податкового боргу у розмірі 1020,00 грн. (а.с. 12).

Відповідно до п.4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 року № 1113, чинного на момент винесення податкової вимоги у спірних правовідносинах, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, наведена норма Кодексу передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність податкового повідомлення-рішення, а саме:

- безпосереднє вручення такого рішення під розписку;

- надіслання листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів.

Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на початок відліку 60-денного строку в порядку пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Як вбачається з документів, наявних в матеріалах справи, податкова вимога № 261 від 17.02.2012 року засобами поштового зв'язку не надсилалась. Позивачем до позовної заяви не надано доказів надіслання (вручення) податкової вимоги відповідно до вимог чинного законодавства.

До суду позивачем надано акт про неможливість вручення відповідачу податкової вимоги у зв'язку з відсутністю посадових осіб відповідача за юридичною адресою. Вказаний акт не містить номера та дати його складання, будь-яких реквізитів позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган не набув права на стягнення узгодженого грошового зобов'язання, яке виникає не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Виходячи із системного аналізу вищевикладених норм права, суд зазначає, що податкові органи в силу п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку у разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень не вжито передбачених законом дій з надіслання податкової вимоги відповідачу, відповідно не доведено суду наявність у нього правових підстав для накладення арешту на рахунок відповідача у спосіб, визначений чинним законодавством, що є необхідною умовою належної реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до акціонерного товариства закритого типу "МОДЕЛЬЄР" про накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.О. Севастьяненко