Рішення

від 13.03.2014 по справі 904/9686/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.14р. Справа № 904/9686/13

За позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничий холдинг "ВМП", м.Єкатеринбург, Російська Федерація

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-96", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за контрактом на поставку в сумі 257 303,70 російських рублів

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Переверзев І.В., дов. №895 від 25.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Науково-виробничий холдинг "ВМП" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-96" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом на поставку продукції в сумі 257 303,70 російських рублів та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем умов вказаного вище контракту.

13.03.2014 року Позивач направив на адресу суду пояснення стосовно п.2 прохальної частини стосовно стягнення з Відповідача суми судового збору у розмірі 1 721 грн. 00 коп., відповідно до якої вказує про те, що ним сума судового збору сплачена у розмірі 1 720 грн. 50 коп., а вказання суми у розмірі 1 721 грн. 00 коп. є технічною помилкою, просить суд врахувати її при винесенні рішення.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду, а також докази оплати за спірним контрактом до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 93, 98, 100-101), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2004 року між Позивачем (далі-Продавець) та Відповідачем (далі-Покупець) був укладений контракт №ТУ 1-2004 (далі-Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити антикорозійні матеріали та системи на їх основі виробництва Позивача, найменування та кількість яких вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Контракту, одиниця вимір кількості товару - кг/шт. Загальна кількість товару визначається згідно діючій специфікації.

Відповідно до пункту 3.3 Контракту, поставка товарів здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту оплати рахунку Покупцем.

Пунктом 3.4 Контракту передбачено, що Покупець протягом 10 діб з моменту узгодження графіків поставки зобов'язаний повідомити Продавцю адреси та транспортні реквізити баз та складів, передбачених для приймання товарів, які підлягають поставці за Контрактом.

Ціна одиниці продукції, що поставляється та вартість кожної товарної позиції зазначаються в діючій специфікації. (п. 4.1 Контракту).

Пунктами 4.2, 4.3 Контракту передбачено, що валютою Контракту вважається рубль Росії (якщо інше не обумовлене в специфікації). Оплата здійснюється в рублях Росії (якщо інше не обумовлене в специфікації).

Орієнтована вартість контракту вважається сума 6 500 000,00 рублів Росії (п. 4.4 Контракту).

Відповідно до пункту 5.1 Контракту визначено порядок розрахунків, згідно якого передплата в розмірі 100% від суми діючої специфікації згідно виставленої в рахунку-фактурі.

Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем по якості - згідно якості, вказаної в сертифікаті виробника; по кількості - згідно кількості, вказаної в товаротранспортній накладній. (п. 6.1 Контракту).

Якщо сторони не можуть прийти згоди шляхом перемов, то дані розбіжності повинні бути урегульовані в арбітражному суді за місцезнаходження Відповідача (п. 10.2 Контракту).

Пунктом 11.7 Контракту (з урахуванням Додаткової угоди №13 від 31.12.2007 року та Додаткової угоди №14 від 20.05.2008 року) передбачено, що Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року.

На виконання умов Контракту між Відповідачем та Позивачем було підписано та скріплено печатками сторін Специфікацію №73 від 20.01.2012 року на суму 257 303,70 руб. (а.с.58).

Згідно до товарної накладної №31 від 25.01.2012 року (а.с. 59) та довіреності №1 від 25.01.2012 року на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 60) представником Відповідача, за вказаною довіреністю, отримано продукцію, обумовлену специфікацією на загальну суму 257 303,70 руб.

Позивач Відповідачу виставив рахунок-фактуру №31 від 25.01.2012 року на суму 257 303,70 руб. (а.с. 62).

Відправлений Позивачем товар отримано 15.02.2012 року Відповідачем, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №CMR 116044 (а.с. 61) та не спростовано Відповідачем.

Листом №12 від 03.09.2012 року (а.с. 64) Відповідач повідомив Позивача про гарантування здійснення ним оплати за поставлену продукцію згідно специфікації №73 від 20.01.2012 року в строк до 15.12.2012 року, але у вказаний строк заборгованість не була Відповідачем сплачена, що і стало підставою звернення Позивача до суду за захистом його порушених прав.

Станом на час розгляду справи доказів стосовно погашення вказаної суми заборгованості у розмірі 257 303,70 руб. Сторонами суду не надано.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Оскільки за своєю суттю даний правочин пов'язаний з правом України, тому що сторона, яка повинна виконати зобов'язання зареєстрована та проводить господарську діяльність в Україні, таким чином в даному випадку вказаний спір має розглядатися за законодавством України.

Підпунктом 2 пункту 1 ст. 76 вказаного Закону передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Крім того, як вказувалось вище, пунктом 10.2 Контракту сторони погодили, що якщо сторони не можуть прийти згоди шляхом перемов, то дані розбіжності повинні бути урегульовані в арбітражному суді за місцезнаходження Відповідача.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

19.02.2013 року Позивач направив Відповідачу претензію №165-02 від 14.02.2013 року (а.с. 65-66), в якій просив останнього здійснити сплату заборгованості, на яку Відповідач відповіді не надав, заборгованість в сумі 257 303,70 руб. не сплатив.

Враховуючи викладене позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 257 303,70 руб. - основного боргу.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити - повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-96" (51906, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, 5-й Невський провулок, 14, ЄДРПОУ 23943425) на користь Закритого акціонерного товариства науково-виробничого холдингу "ВМП" (620016, Російська Федерація, м. Єкатеринбург, вул. Амундсена, 105, основний державний реєстраційний номер 1026605245204) 257 303,70 руб. РФ. - основного боргу, 1 720 грн. 50 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

13.03.2014 року