Рішення

від 11.03.2014 по справі 180/3448/13-ц

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/3448/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі : головуючої Тананайської Ю.А., при секретарі Котовій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що 27 листопада 2012 року він в якості позики передав відповідачу кошти в сумі 1500 доларів США, на підтвердження чого було укладено контракт - розписка. Кошти передавалися для придбання біжутерії в Непалі та реалізації її на Україні. Відповідачу не вистачило коштів та він перерахував додатково 300 доларів США на картку відповідача в Приватбанку. Відповідач надіслав йому 8 кілограм біжутерії, потім просив йому переслати , що він і зробив, а взамін відповідач надіслав тільки 4 кілограми. В березні 2013 року відносини з відповідачем припинилися, спілкувалися тільки електронною поштою. В зв'язку з фінансовими труднощами він був вимушений оформити кредит в банку та додатково сплачувати проценти. З ним стався нервовий зрив, погіршився зір, в зв'язку з чим він вимушений витрачати кошти на ліки. Цими діями відповідача завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 8000 гривень. Просить суд стягнути суму позики 12000 гривень, матеріальну шкоду 2400 гривень, моральну шкоду 8000 гривень.

В судове засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити та пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір співпраці та кожною стороною були взяті на себе обов'язки. Відповідач витрачав кошти на проїзд, реалізацію, але позивач цього не враховує. Договір позики не укладався. Завдання моральної шкоди не доведено, укладання договору кредиту та загострення вікових хвороб не є у взаємозв'язку з договором співпраці.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст..6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 27 листопада 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у письмовій формі був укладений договір. Згідно із договором ОСОБА_2 зобов'язався поїхати до Непалу, придбати товар ( вироби з кісток), перевезти на Україну та реалізувати. ОСОБА_1 зобов'язався передати кошти на придбання товару в сумі 1500 доларів США. Всі витрати на придбання товару, витрати на проїзд та прибуток від реалізації буде розділено порівну.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості за договором позики, при цьому не надав договору позики чи розписки на підтвердження позовних вимог.

З наданного ОСОБА_1 договору вбачається, що сума у розмірі 1500 доларів США не була передана на виконання договору позики та є результатом іншої домовленості між сторонами.

Тому, позивачем ОСОБА_1 не доведено факту укладення договору позики 27 листопада 2012 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди випливають з неналежного виконання ОСОБА_2 саме договору позики.

В судовому засіданні встановлено, що зі сторони відповідача має місце порушення умов договору співпраці, укладеного сторонами 27 листопада 2012 року, а договір позики між позивачем та відповідачем не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 31, 119 ЦПК України, предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, зі змісту ч. 3 ст. 10 ЦПК України підставою позовних вимог є саме обставини, на яких ці вимоги ґрунтуються. В даному випадку, підставою позовних вимог є факт укладання договору позики між сторонами.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України змінити предмет або підставу позову може лише Позивач до початку розгляду судом справи по суті, шляхом подання письмової вимоги.

Позивачем до суду не подавалася відповідна заява про зміну предмету або підстави позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, ст. 1 ЦПК України та з урахуванням положення ч. 4 ст. 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів укладання з відповідачем договору позики, на який він посилається як на підставу позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні через їх недоведеність, а тому в задоволенні позову повинно бути відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 58,59, 60, 209, 212, 213,214 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргуза розпискою, відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми в судовому засідання - з дня отримання копії рішенння.

Суддя: Ю. А. Тананайська