Ухвала

від 05.03.2014 по справі 801/1739/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1739/13-а

05.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1739/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 21.11.13

за позовом Підприємства"Югелектро"( вул. Беспалова, буд.150, кв. 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95023)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2013 адміністративний позов Підприємства "Югелектро" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001362206, №0001342206, №0001372206 від 06 лютого 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югелектро» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп., а всього 9294 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

ТОВ "Югелектро" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001362206, №0001342206, №0001372206 від 06 лютого 2013 року.

З 24.09.2012 року по 28.09.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Cтроитель-Плюс» код за ЄДРПОУ 31263808, ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36165567, КП «Альянс» код за ЄДРПОУ 32468182, ПП «Команд» код за ЄДРПОУ 37081766, ПП «Габарит-груп» код за ЄДРПОУ 35941644, ПП «Сіті Буд» код за ЄДРПОУ 37081640, ПП «Кримспецтехнолоджи» код за ЄДРПОУ 36693441, ПП «Укрторгпартнер» код за ЄДРПОУ 36693415 за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено акт від 10.10.2012 року №7359/22-6/30848486 ( т.1.а.с.14-48).

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 225534,00 грн. у тому числі по періодам: за три квартали 2009 року у сумі 260020,00 грн., за 2009 рік у сумі 50409,00 грн., за перше півріччя 2010 року у сумі 7650,00 грн., за три квартали 2010 року у сумі 60511,00 грн., за 2010 рік у сумі 72379,00 грн., за перший квартал 2011 року у сумі 16878,00 грн., за другий квартал 2011 року у сумі 14622,00 грн., за другий-третій квартали 2011 року у сумі 45512,00 грн., за другий-четвертий квартали 2011 року у сумі 85688,00 грн., а також зменшено збитки за підсумками 2010 року на 7225,00 грн. та п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховна ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 184234,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року №0001372206 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7225 грн. за 4 кв. 2010 року та у розмірі 7165 грн. за 1 кв. 2011 року; від 06 лютого 2013 року №0001362206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 217021,75 грн., у тому числі 199334,00 грн. за основним платежем та 17687,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06 лютого 2013 року №0001342206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178078,75 грн., у тому числі 145718,00 грн. за основним платежем та 32360,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами; (т.1 а.с.11,12).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено що у вересні та грудні 2009 року позивач ТОВ «Югелектро» придбало у БВП «Строитель Плюс» електромонтажні роботи загальною вартістю 49010,40 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 40842,00 грн. та ПДВ 8168,40, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та податковими накладними (т.1 а.с.80-81,83,85,92-93,94,128-129,130).

Оплата позивачем отриманих робіт від БВП «Строитель Плюс» проведена у повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т.1 а.с.82,84,95,131).

У липні, вересні та грудні 2011 року ТОВ «Югелектро» придбало у ТОВ «Бренд Строй» електромонтажні роботи загальною вартістю 204203,98 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 170169,98 грн. та ПДВ 34034,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та податковими накладними (т.2 а.с.196,197-199,196,200-202,203-205, т. а.с. 7-9,11,12,13,138-143,144).

Оплата позивачем отриманих робіт від ТОВ «Бренд Строй» проведена частково на суму 86966,40 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т. 2 а.с.295, т.3 а.с. 14,15,145).

У липні, вересні, жовтні 2009 року, травні, червні, липні, вересні 2010 року ТОВ «Югелектро» придбало у КП «Альянс» електромонтажні роботи та електроматеріали загальною вартістю 363878,87 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 303232,39 грн. та ПДВ 60646,48 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими та податковими накладними (т. 1 а.с.58-59, 60, 67-69, 70, 100-103, 106, 107, 115-116, 117, 159, 160, 186, 187, 217, 218, 243-244, 246, 247).

Оплата позивачем отриманих робіт від КП «Альянс» проведена частково на суму 363678,86 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т.1 а.с.61,62,71,72,104,105,118,119,120,121,161,188,219,220,221,245,248,249 ).

У листопаді 2010 року, січні, лютому, квітні, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року ТОВ «Югелектро» придбало у ПП «Команд» електроматеріали загальною вартістю 211388,86 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 176115,71 грн. та ПДВ 35233,15 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а.с.69, 70, 73-74, 98, 99, 104, 105, 119, 120, 140, 141, 149, 150, 175, 176, 208, 209, 234, 235, т. 3 а.с.22, 23, 25, 26, 47, 47а, 57, 58, 62, 63, 78, 79, 88, 89, 111, 112).

Оплата позивачем отриманих робіт від ПП «Команд» проведена частково на суму 158993,52 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т. 2 а.с.71, 72, 76, 100, 106, 121, 122, 142, 151, 152, 177, 178, 210, 211, 212, 213, 236, 237, т.3 а.с.24,28,48,60,61,64,65,80,90,91,113).

У липні 2010 року ТОВ «Югелектро» придбало у ПП «Габарит-груп» електроматеріали загальною вартістю 15527,45 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 12939,54 грн., та ПДВ 2587,91 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладною (т.1. а.с.208,201).

Оплата позивачем отриманих товарів від ПП «Габарит-груп» проведена у повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т. 1 а.с.210,211).

У жовтні, грудні 2011 року та лютому 2012 року ТОВ «Югелектро» придбало у ПП «Сіті Буд» електромонтажні роботи та електроматеріали загальною вартістю 81452,40 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 67877,00 грн. та ПДВ 13575,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими та податковими накладними (т.3 а.с.36,37-39,40128-129,130,158,159 ).

Оплата позивачем отриманих робіт від ПП «Сіті Буд» проведена частково на суму 79532,40 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т.3 а.с.35,41,132,163,164).

У травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2010 року, у січні, березні 2011 року ТОВ «Югелектро» придбало у ПП «Кримспецтехнолоджи» електроматеріали загальною вартістю 184837,50 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 154031,25 грн., та ПДВ 30806,25 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.136, 137, 145, 146, 165, 166, 175, 176, 192, 193,228, 229, 250, т.2а.с. 1,6, 7,12, 13,16, 17,24, 25,34, 35,63,64, 134,135, 219,220 - том№2).

Оплата позивачем отриманих робіт від ПП «Кримспецтехнолоджи» проведена частково на суму 145968,16 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т.1 а.с.138, 147, 167, 177, 178, 194, 195, 196, 230, т.2 а.с.2, 8, 20, 21, 23, 26, 27, 36, 65, 136, 217, 218 ).

У жовтні, листопаді, грудні 2010 року, лютому, червні, серпні 2011 року ТОВ «Югелектро» придбало у ПП «Укрторгпартнер» електроматеріали загальною вартістю 83070,81 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 69225,67 грн., та ПДВ 13845,14 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (т.2 а.с.42, 43, 57, 58, 92, 93, 113, 114, 161, 162,227, 228).

Оплата позивачем отриманих товарів від ПП «Укрторгпартнер» проведена у повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами (т.2 а.с.44,45,46,59,94115,163164,165,229,230 ).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Югелектро» отримало від БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Габарит-груп», ПП «Сіті Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Укрторгпартнер» електромонтажні роботи та електротовари загальною вартістю 1193320,27 грн., у тому числі вартість без ПДВ 994433,53 та ПДВ 198886,73 грн.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих товарів та робіт, позивачем надано видаткові, подакові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період необхідно керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V ПК України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат, які досліджені відповідачем при перевірці (договори, розрахункові документи, рахунки, видаткові накладні та ін.), суд вважає необґрунтованим їх неприйняття відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат, оскільки за наведеними вище висновками господарська операція відбулась. Представлені первинні документи позивачем підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Щодо посилань на Вирок Київського районного суд м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013р. по справі № 123/3318/13-к, яким встановлено, що засновником ряду юридичних осіб, а саме: КП "Альянс", БВП "Строитель плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримторг" та ПП "Кримспецтехнолоджі" вчинено пособництво службовим особам ТОВ "Союз КДС", ПАТ "Крименерго", ТОВ "Південна будівельна компанія", ТОВ "Кримкомплекс" та ТОВ "Будком" в умисному ухиленні від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зазначені норми, суд робить висновок, що преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.

Згідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відповідно до диспозиції ч.4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Зазначена позиція викладена у листі ВАСУ від 14.11.2012 р. №2379/12/13-12.

Враховуючи, що вироком суду від 10.04.2013р. по справі №123/3318/13-к не встановлені обставини безпосередньо щодо позивача, а саме фіктивності укладених угод між позивачем та ТОВ БВП «Cтроитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Габарит-груп», ПП «Сіті Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Укрторгпартнер», то суд вважає, що вирок суду не містить обставин, які є мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, у вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагентів позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

Що стосується висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) правочинів. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В акті перевірки немає таких посилань, а також не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи відповідача в зазначеної частині є необґрунтованими.

Також, суд зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції проведена судово- економічна експертиза №127/13 від 27.08.2013 року .

Згідно висновків судово- економічної експертизи №127/13 від 27.08.2013 року встановлено, що висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС за актом перевірки №7359/22-6/30848486 від 10 жовтня 2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 217021,75 грн., з яких 199334,00 грн., за основним платежем та 17687,75 грн. за штрафними санкціями, щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4-1 квартал 2010 року у розмірі 7225 грн. за 1-й квартал 2011 року у розмірі 7165 грн., щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178078,75 грн., з яких 145718,00 грн. за основним платежем та 32360,75 грн. за штрафними санкціями не підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ «Югелектро».

Висновком судової економічної експертизи №127/13 від 27.08.2013 року та матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення позивачем оподатковуваних операцій; придбання робіт із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідачем не було надано доказів того, що контрагенти позивача на час взаємовідносин з позивачем не були платниками ПДВ.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальники робіт, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаний в акті перевірки період, не були зареєстровані як платники ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів, робіт, послуг.

Порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат у перевіряємий період матеріалами справи не підтверджуються.

Взаємовідносини позивача з контрагентами у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 у справі № 801/1739/13-а залишити без зін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко