Постанова

від 11.03.2014 по справі 802/559/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2014 р. Справа № 802/559/14-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області до: Малого колективного підприємства "Вегос" про: стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за поданням Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області (надалі - позивач) до Малого колективного підприємства "Вегос" (надалі - відповідач) про стягнення коштів за податковим боргом.

Вимоги подання мотивовані тим, що платником податку на виконання встановленого обов'язку подано декларації по податку на додану вартість. Однак, станом на момент звернення до суду з поданням самостійно визначене податкове зобов'язання відповідачем не сплачено, на підставі чого, податковий орган звернувся до суду щодо стягнення податкового боргу в сумі 8 593 грн. 15 грн.

На адресу суду 28.02.2014р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно з якою останній просив стягнути з Малого колективного підприємства "Вегос" податковий борг в сумі 3 361 грн. 07 коп.(а.с.24-25).

Частина 1 статті 137 КАС України передбачає, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

На підставі зазначеного, заява про зміну позовних вимог прийнята судом.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, проте в резолютивній частині адміністративного позову просив проводити розгляд подання за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, однак у відповідності до розписки бухгалтера підприємства від 24.02.2014р., просив провести розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, додатково зазначивши, що наявний податковий борг визнається відповідачем в повному обсязі (а.с.19).

Відповідно до положень частини 7 статті 183-3 КАС України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання. При цьому, частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе провести розгляд подання в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, фіксування судового засідання, згідно зі ст. 41 КАС України, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, суд встановив наступне.

Мале колективне підприємство "Вегос" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Вінницьким обласним управлінням статистики за ідентифікаційним кодом № 13319163 від 22.09.1992р. (а.с.7).

У відповідності до довідки від 26.07.2000р. №134, МКП "Вегос" взято на облік як платника податків в Тульчинському відділенні Немирівської ДПІ (а.с.12).

Як свідчать матеріали справи, на виконання встановленого обов'язку щодо подання податкової звітності, відповідачем до податкового органу подано декларації з податку на додану вартість за 3 квартал та 4 квартал 2013р. (а.с.9-10, 26-27).

Згідно з договором про розстрочення грошових зобов'язань від 19.11.2013р. № 7, орган державної податкової служби надає платнику розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 13 580 грн. 33 коп. Розділом 2 даного договору передбачено, що розстроченні суми грошових зобов'язань та суми нарахованих процентів, що залишились не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення будуть стягуватись в порядку встановленому законодавством для стягнення податкового боргу (а.с.14).

На підставі зазначеного рішенням Немирівської ОДПІ від 19.11.2013р. № 7, відповідачу розстрочено податковий борг в сумі 6 790 грн. 17 коп. до 13.12.2013р. та в сумі 6 790 грн. 16 коп. до 25.12.2013р. (а.с.15).

З наданих до суду доказів слідує, що у зв'язку з не сплатою чергової частки розстроченої суми, 18.12.2013р. податковим органом рішенням № 4 від 18.12.2013р. скасовано рішення від 19.11.2013р. про розстрочення грошових зобов'язань (а.с.16).

Судом встановлено, що 24.12.2013р. позивачем сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 54-11, якою МКП "Вегос" визначено суму узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 13 203 грн. 36 коп., у відповідності до розписки вказана вимога отримана директором підприємства 24.12.2013р.(а.с.13).

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить з того, що п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (надалі -ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 цього ж Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд встановив, що платником податку подано декларації з податку на додану вартість, проте, у встановлений строк суму податкового зобов`язання в повному обсязі не сплачено.

За приписами п.100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Положення п.100.2 ст. 100 ПК України передбачають, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, пунктом 59.5 цієї ж статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як встановлено вище, 24.12.2013р. позивачем сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 54-11, якою МКП "Вегос" визначено суму узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 13 203 грн. 36 коп., у відповідності до розписки вказана вимога отримана директором підприємства 24.12.2013р.

Однак, вказана вимога залишилась не виконаною.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив також з того, що особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби визначені статтею 183-3 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, в тому числі й щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно частини 3 статті 183-3 КАС України, подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Також, порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, подання може бути внесено протягом двадцяти чотирьох годин з моменту спливу 60 днів, наступних за днем надіслання платникові податків податкової вимоги. Вказаний час, у випадку направлення податкової вимоги листом з повідомленням про вручення, відраховується саме з моменту надіслання податкової вимоги, а не отримання її платником податків.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 571/11/13-11 від 22.04.2011р.

Окрім зазначеного, судом також враховано розписку бухгалтера підприємства від 24.12.2013р., згідно з якою вимоги податкового органу щодо стягнення боргу визнаються в повному обсязі.

Частиною 1 статті 136 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податковим органом дотримано вимог закону щодо порядку звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом, відтак вимоги податкового органу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 158, 167, 183-3, 255, 257 Кодексу адміністративного cудочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з малого колективного підприємства "Вегос" (Вінницька область, м.Тульчин, вул. Семенова,16, код ЄДРПОУ 13319163) податковий борг в сумі 3 361 грн. (три тисячі триста шістдесят одна гривня) 07 коп. (сім копійок) з рахунків в установах банку ПАТ "Енергобанк", МФО 300272- р/р 2600537609601 № 2600637609602; ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670- р/р 26009001088899; філія ПАТ "Енергобанк" в м. Вінниця, МФО 302731- р/р 2602367002; ПАТ "КБ "Надра", МФО 380764 - р/р 26003072127002, № 26004072127001) на користь Державного бюджету України.

Постанова підлягає до негайного виконання.

Копію даної постанови надіслати сторонам по справі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Чернюк Алла Юріївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: