Постанова

від 14.03.2014 по справі 826/512/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2014 року 10:42 № 826/512/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддв: Аблова Є.В., Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича,

Державної реєстраційної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення №7993228,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича (далі по тексту - відповідач-1), Державної реєстраційної служби України (далі по тексту - відповідач-2) з урахуванням змінених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію №7215687 від 25.10.2013р.; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №7993228 від 15.11.2013р.; зобов'язати відповідача розглянути заяву ПАТ «Родовід банк» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 10.09.2013р.; зобов'язати відповідача зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ПАТ «Родовід банк» на земельну ділянку площею 4,1842га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0124, що розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, Бузівська сільська рада.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив.

В судовому засіданні 12.03.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2013 року позивач звернувся з заявою до Реєстраційної служби Києво - Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої просив зареєструвати права власності на земельну ділянку: площею 4,1842га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0124, що розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, Бузівська сільська рада.

До заяви були додані наступні документи:

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя, нотаріальна копія, серія та номер: 1762, виданий 18.09.2009р., видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ №610345, виданий 08.06.2007р., видавник: Управління земельних ресурсів у Києво - Святошинському районі;

- акт приймання - передачі майна, копія, серія та номер: б/н, виданий 18.09.2009р., видавник: ТОВ «Предіум - Інвест», ПАТ «Родовід Банк»;

- довіреність, копія, серія та номер: 113, виданий 27.02.2013р., видавник: ПАТ «Родовід банк»;

- паспорт ОСОБА_5, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 30.04.1998р., видавник: Харківське РУ ГУМВС України в м. Києві;

- паспорт ОСОБА_6, серія та НОМЕР_2, виданий 06.03.2001р., видавник: Подільське РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- витяг з ЄДР серія та номер АБ №972584, виданий 28.03.2013р.;

- наказ №408 від 16.09.2011р. ПАТ «Родовід банк»;

- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 25.01.2013р. НОМЕР_3;

- статут від 16.05.2012р.;

- виписка з ЄДР ААВ №898179 від 18.07.2013р.

25 жовтня 2013 року відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №7215687 на тій підставі, що документи подані не в повному обсязі, а саме: звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору.

15 листопада 2013 року у зв'язку з не усуненням позивачем у п'ятиденний строк обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №7993228.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі - Порядок № 703) державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить, зокрема, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Згідно п. 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 8 Порядку № 703 орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (п. 16 Порядку № 703).

Відповідно до п. 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-IV у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-IV).

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону № 1952-IV у разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Під час розгляду справи встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивачем надано перелік документів, який вказаний вище.

За результатами розгляду вказаних документів, у зв'язку з не поданням звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 7215687 від 25 жовтня 2013 року, яке отримано ПАТ "РОДОВІД БАНК".

У зв'язку з ненаданням, у строки передбачені законодавством витребуваних документів, відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону № 1952-IV прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15 листопада 2013 року № 7993228.

Виходячи з встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Водночас, п. 34 вказаного Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, враховуючи вказане вище, у разі подання заяви для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, заявник повинен додати до такої заяви, зокрема, звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

При цьому, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 року № 2658-IIІ звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Зокрема, вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

З дослідженої під час розгляду справи копії звіту, яка надавалася позивачем на вимогу відповідача вбачається, що вона не відповідає вказаним вище вимогам чинного законодавства, а тому не може бути належним документом, що надається при поданні заяви для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

Отже, вимоги відповідача про надання позивачем додаткових документів ПАТ "РОДОВІД БАНК" виконані не були.

При цьому, суд звертає увагу, що рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 7215687 від 25 жовтня 2013 року, яким витребовувався звіт про оцінку предмета іпотеки та кредитний договір, не оскаржується та вказує на те, що позивач погодився з рішенням відповідача щодо необхідності подання додаткових документів.

Враховуючи викладене вище, відповідачем правомірно прийнято рішення від 15 листопада 2013 року № 7993228 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку із чим підстав для його скасування у суду немає.

Не підлягають до задоволення за вказаних обставин і вимоги про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 10.09.2013 року та зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на земельну ділянку площею 4,1842 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0124, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, які є похідними від попередньої.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Родовід банк» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 14.03.2014р.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

А.Б. Федорчук