Рішення

від 27.02.2014 по справі 910/25296/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25296/13 27.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Адар Ко» Простягнення 14 572, 15 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Зурова Є.П. - за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за договором на надання транспортно-експедиційних послуг (організування автомобільних перевезень вантажів) №23-13 суму основного боргу в розмірі 13 500, 00 грн., суму нарахованої пені 1 072, 15 грн., а всього 14 572, 15 грн.

Позивач через відділ діловодства суду надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу 60 700, 00 грн., суму нарахованої пені 2 283, 25 грн., а всього 62 983, 25 грн.

Судом заява про збільшення розміру позовних вимог була прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Однак, 27.02.14р., в зав'язку з частковою сплатою боргу Відповідачем, Позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 34 300, 00 грн., пеню - 1 141, 50 грн., 3% річних - 766,90 грн. та 572, 20 грн. інфляційних втрат.

Суд приймає заяву про уточнення позовних вимог частково, а саме в сумі основного боргу в розмірі 34 300, 00 грн. та пені в розмірі 1 141, 50 грн.

Вимога позивача про стягнення 3% річних в розмірі 766, 90 грн. та 572, 20 грн. інфляційних втрат не приймається судом до розгляду, у зв'язку з тим, що це фактично нові вимоги, оскільки останні не були заявлені в позовній заяві від 26.12.2013р. При прийнятті заяви про стягнення 3% річних - 766,90 грн. та 572, 20 грн. інфляційних втрат буде змінено і підстава і предмет позову, що відповідно до ст.22 ГПК України є неможливим.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 27.12.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 06.02.2014р. про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження Відповідача: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 32.

Водночас, ухвали суду від 27.12.2013р. та від 06.02.2014р. направлені на адресу відповідача: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 32.

Дані ухвали суду від 27.12.2013р. та від 06.02.2014 були повернуті суду поштою з зазначенням: „ вручено уповноваженому " .

Тому повернення ухвал господарського суду від 27.12.2013р., 06.02.2014р. з зазначенням: „ вручено уповноваженому " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2013 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг (організування автомобільних перевезень вантажів) № 23-13, згідно якого Повірений, на підставі Контрактів-заявок організував перевезення за маршрутом м. Мінск (Білорусь) - Чернігів (Україна) - Київ (Україна) та на підставі Контрактів - заявок, організував перевезення за маршрутом м. Осиповичі (Білорусь) - Чернігів (Україна) - Київ (Україна)

Вартість послуг з організування перевезення згідно Договору становить:

- за Контрактом - заявки б/н від 22 квітня 2013 року - 7200 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 18 квітня 2013 року - 6800 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 19 вересня 2013 року - 7000 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 25 вересня 2013 року - 6300 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 25 вересня 2013 року - 6800 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 25 вересня 2013 року - 6300 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 01 жовтня 2013 року - 6800 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 15 жовтня 2013 року - 6800 грн. ;

- за Контрактом - заявки б/н від 15 жовтня 2013 року - 7200 грн.;

Судом встановлено, що керуючись даними умовами Позивач надавши Відповідачу обумовлені замовленнями послуги, надавав Відповідачу комплекти документів для оплати наданих послуг.

Надані послуги були прийняті Відповідачем, про що свідчать акти здачі-прийняття виконаних робіт підписані обома сторонами, а саме:

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000115 за 22 квітня 2013 року на суму 6800 грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000120 від 22 квітня 2013 року);

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000100 за 24 квітня 2013 року на суму 7200 грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000105 від 24 квітня 2013 року);

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000239 за 01.10.2013року на суму 6300грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000244 від 01.10 2013 року.

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000240 за 03.10.2013р.на суму 6800грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000245 від 03.10.2013р.

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000250 за 2.10.2013 р. на суму 6800грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000555 від 21.10 2013 року.

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000251 за 22.10.2013р. на суму 7200грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000256 від 22 .10. 2013 року.

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000228 за 24.09.2013 року на суму 7000грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000235 від 24..09. 2013 року.

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 0000237 за 30 вересня 2013 року на суму 6300грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000242 від 30.09.2013 року.

- Акт здачі-прийняття робіт № ОУ - 000238 за 30.09.2013 року на суму 6800грн. (рахунок-фактура № СФ - 0000243 від 30.09. 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.307 ГК України, ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В даному випадку таким документом є транспортні накладні CMR №б/н.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином - вантаж доставив вчасно та видав вантажоотримувачу, про що свідчать відмітки в транспортних накладних.

Факт надання послуг підтверджується накладними CMR від 22.04.2013 р., від 30.04.2013 рок, від 30.09.2013р., від 02.10.2013р., від 21.10.2013р., від 22.10.2013р., від 25.09.2013р. від 27.09.2013р. від 27.09.2013р..

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Довіритель сплачує Повіреному на умовах 30 банківських днів, якщо інше не убумовлено в Заявці, з дати подання Довірителю всіх відповідних документів з відміткою Вантажоотримувача про отримання Вантажу та заповненими відповідно до вимог чинних нормативних актів та дійсного договору. Проте в заявці обумовлено порядок розрахунку 20 банківських днів після отримання рахунку, акта виконаних робіт, копія CMR.

В свою чергу Довіритель, згідно п.3.2. Договору, здійснив часткову оплату по рахунку-фактури №СФ-0000120 від 22.04.2013 року на суму 500,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, передбачених ст. ст. 6,7 ГПК України, а саме 10.12.2013 року Відповідачу було направлено претензію, проте Відповідач відповіді на претензію не надав і вимог претензії не виконав.

На момент пред'явлення позову прострочення Відповідача складає 215 календарних днів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується, що надані Позивачем послуги були прийняті Відповідачем відповідно до актів здачі-прийняття робіт.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати за поставлений вантаж не виконав в повному обсязі в передбачені Договором строки, а відтак за ним сформувалась заборгованість в розмірі 34 300, 00 грн.

Доказів проведення розрахунків за отримані послуги, в тому числі в обумовлені договором строки, суду не подано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором в сумі 34 300, 00грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Проте сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст.552 ЦК України).

Однак, вимога Позивача щодо стягнення неустойки, а саме пені на суму 1 141, 50 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 141, 50 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

Посилання Позивача на п.5.6 Договору, відповідно до якого за твердженням Позивача Відповідач повинен сплатити пеню не приймається судом, оскільки спростовується зазначеним пунктом Договору. Так, пункт 5.6 спірного Договору визначає, що у випадку пошкодження продукції при перевезенні (підмочка, деформація, забруднення оригінального/заводського пакування/пошкодження Експедитор зобов'язаний відшкодувати збитки в порядку передбаченому п.4.2 дійсного договору та уповноважує здійснити знищення пошкоджених одиниць Вантажу, а Замовник зобов'язується на вимогу Експедитора подати документи на підтвердження такого знищення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 34 300, 00 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в частині стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адара Ко» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 32; Код ЄДРПОУ: 38293556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київське відділення «Ерфол Стейт Групп» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 15; Код ЄДРПОУ: 38451298) суму основного боргу в розмірі 34 300, 00 грн. (тридцять чотири тисячі триста грн. 00 коп.) та судовий збір в розмірі 1 761,81грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко