Рішення

від 13.03.2014 по справі 910/295/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/295/14 13.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд»

до Приватного підприємства «АРІС ГРУП»

про стягнення 259 056, 63 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Калініченко В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд» (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «АРІС ГРУП» (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 259 056, 63 грн., з яких: 212 047, 80 грн. - основного боргу; 14 107, 16 грн. - пені; 32 901, 67 грн. - 30 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 25/02 від 25.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду у порядку ст.77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.01.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 1-Б/6, кв. 164.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р., від 30.01.2014 р. та від 13.02.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 18.02.2014 р.

При цьому, до суду повернулись конверти з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання»

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.03.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд» та Приватним підприємством «Аріс Груп» укладено договір купівлі-продажу № 25/02, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукти харчування (далі-товар), а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2. договору загальна сума договору складає сумарна вартість товару, поставленого за даним договором згідно видаткових накладних. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості окремої партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 5.1. договору визначено, у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості окремої партії товару, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

Згідно з п. 5.2. договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості окремої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення передачі товару, за кожен календарний день такого прострочення.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 р. По закінченню строку дії договору, строк його дії продовжується на наступний 1 (один) рік на тих самих умовах, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії одна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про наміри розірвати даний договір (п.6.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено товар загальною вартістю 439 399, 80 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №АФ-004268 від 14.05.2013 р., №АФ-001837 від 28.02.2013 р., №АФ-001838 від 28.02.2013 р., №АФ-001988 від 05.03.2013 р., №АФ-002265 від 15.03.2013 р., №АФ-002635 від 28.03.2013 р., №АФ-002754 від 02.04.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Поставлений товар отримали представники відповідача: Пронь В.Г., який діяв на підставі довіреностей № 3 від 14.03.2013 р., № 14 від 14.05.2013 р., №8 від 02.04.2013 р. та Прокопюк М.Д., який діяв на підставі довіреності № 6 від 27.03.2013 р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 227 352, 00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 212 047, 80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 212 047, 80 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 107, 16 грн. - пені та 32 901, 67 грн. - 30 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 25/02 від 25.02.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, оскільки поєднує елементи договору купівлі-продажу та договору поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив всі передбачені договором продукти харчування, які прийняті відповідачем без зауважень по видатковим накладним.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.2. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 212 047, 80 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 25/02 від 25.02.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 212 047, 80 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 107, 16 грн. - пені та 32 901, 67 грн. - 30 % річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 30 % річних від простроченої суми, і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, розрахунок проведений з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 107, 16 грн. - пені та 32 901, 67 грн. - 30 % річних від простроченої суми.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АРІС ГРУП» (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 1-Б/6, кв. 164, ідентифікаційний код - 37745249), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд» (08623, Київська обл., смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49-Б, ідентифікаційний код - 36633115) 212 047 (двісті дванадцять тисяч сорок сім) грн. 80 коп. - основного боргу, 14 107 (чотирнадцять тисяч сто сім) грн. 16 коп. - пені, 32 901 (тридцять дві тисячі дев'ятсот одна) грн. 67 коп. - 30 % річних та 5 181 (п'ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 14 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.03.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.