Рішення

від 12.03.2014 по справі 922/637/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р.Справа № 922/637/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ТЕК Гарант", м. Дніпропетровськ до ТОВ "Автотранс-Балаклія", м. Балаклія про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Гарант" ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" ( надалі - відповідач) суму основного боргу 14800 грн. пеню 1079,16 грн., 3 % річних - 249,11 грн., інфляційні втрати - 235,64 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов договору - доручення за № 06061 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.06.2013 року.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.06.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір - доручення за № за № 06061 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом ( а.с.14-16). У відповідності до предмету договору, позивач зобов*язався здійснити транспортно - експедиторске обслуговування та організувати перевезення в міжнародному та міжміському сполученні, а також здійснити доставку ввіреного йому експортного, імпортного та транзитного вантажу в пункт призначення, а відповідач зобов*язався сплатити послуги позивача в рамках договору доручення та інших цивільно - правових договорів ( п.1.1 договору). Відповідач зобов*язався надіслати позивачу заявку ( п.3.1.1 договору). та своєчасно сплатити рахунок ( п.3.1.5 договору). Позивач зобов*язався забезпечити подачу транспортного засобу у відповідності до умов перевезення зазначених у заявці, як того вимагають умови міжнародного перевезення та вимоги зазначені у заявці. ( п.3.2.1).

Вартість перевезення узгоджується між сторонами на кожне окреме перевезення про що обумовлюється в заявці на надання транспортних послуг , яка є невід*ємною частиною договору ( п.4.1 договору). Оплата за перевезення проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 10-ти банківських днів ( якщо інше не обумовлене в заявці) після отримання від позивача повного пакету документів ( оригіналу СМR, рахунку, оригіналу акту виконаних робіт, оригіналу договору ), які підтверджують факт перевезення ( п.4.2 договору). За прострочення сплати платежів, передбачених даним договором, відповідач зобов*язався оплатити позивачу пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від суми заборгованості ( п.5.3.1 договору ).

Так, на виконання умов зазначеного договору сторони погодили умови заявки № 1/167 від 06.06.2013 ( а.с.12 ) до договору № 06061 від 06.06.2013 року. , а саме :

міжнародна транспортна послуга - Тraіn-St Іofann ( Німеччина) - м/п Ягодин, автомобіль - Сканія АЕ 07729 ВК/АЕ 3742 ХТ, ціна перевезення - 3200 грн.

Міжнародна транспортна послуга за маршрутом Ваmberd ( Німеччина ) - м/п Ягодин, автомобіль Сканія АЕ 0729 ВК/АЕ 3742 ХТ - вартість перевезення 16400 грн.

Транспортна послуга по Україні за маршрутом м/п Ягодин - м. Київ, автомобіль Сканія АЕ 0729 ВК/АЕ 3742 ХТ - вартість перевезення 1700 грн.

Транспортна послуга по Україні за маршрутом м/п Ягодин - м. Київ, - вартість перевезення 3500 грн.

На виконання умов договору сторони підписали акт здачі-прийняття робіт № 1306130, яким підтвердили загальну вартість наданих послуг з перевезення на суму 24800 грн.

Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги на суму 10 000 грн. про що свідчать банківські виписки по рахунку ( 24800 грн. - 10000 грн. = 14800 грн.) (а.с.20-21).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок не виконав, за перевезення не розрахувався .

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони погодили вартість перевезення, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства , за перевезення не розрахувався в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 14800 грн.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги, у розмірі 14800,00 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору - доручення № 06061 від 06.06.2013 року п.5.3.1 передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Судом проведено перевірку нарахування пені та встановлено, що вона становить до стягнення 1063,93 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми 484,75 грн., у тому числі 3% річних - 249,11 грн., інфляційних витрат - 235,64 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, згідно з яким розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості; для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою.

Законом передбачено право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

При перерахування заявлених 3 % річних та інфляційних втрат, суд прийшов висновку щодо задоволення позову в цій частині частково, а саме 3 % річних в розмірі 245.52 грн., інфляційних втрат - 234,72 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,49, 75,82,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс - Балаклія" (код 32898172, Харківська обл.,м.Балаклія, вул.Заміська, буд.1А,р/р 26003191903 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Гарант" ( код 31950875 м. Дніпропетровськ, вул.Благоєва, буд.31, р/р 26007248711 в "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805) суму основного боргу 14800 грн., пеню 1063,93 грн., 3 % річних - 245,52 грн., інфляційні втрати - 234,72 грн., судовий збір 1827 грн.

В іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.03.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова