Постанова

від 14.03.2014 по справі 905/6542/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.03.2014 справа №905/6542/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. за участю представників сторін від позивача від відповідача 1 від відповідача 2 Ліннік Н.В., за довіреністю; Шастун П.О., директор; не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляційна компанія Маріуполя", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 25.11.2013 р. (підписано 27.11.2013р.) у справі№ 905/6542/13 (суддя Нестеренко Ю.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНВОКС-АЗОВ", м. Маріуполь Донецької області до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляційна компанія Маріуполя", м. Маріуполь Донецької області; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь Донецької області; простягнення заборгованості у розмірі 30 607,06грн. та 3% річних в сумі 118,23грн. В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВОКС-АЗОВ", м. Маріуполь Донецької області (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляційна компанія Маріуполя", м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 30 607,06грн. та 3% річних у сумі 118,23грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.11.2013р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги, що договір про переведення боргу від 08.07.2013р. повинен бути визнаний недійсним оскільки він не містить істотних умов (ціна, строк), а також те, що ОСОБА_6 підписавши спірний договір в порушенням вимог абз.1 ч. 3 ст.92 ЦК України діяв всупереч інтересам відповідача 1.

Крім того скаржник посилається на неналежне повідомлення його про відкладення справи та розгляд справи за відсутності його представника.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду 14.02.2014р. факсом надійшла заява про відкладення розгляду справи, що підписана ОСОБА_6, який одночасно є представником відповідача 1.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. вищезазначена заява була задоволена, розгляд справи - відкладено на 25.02.2014р.

Також вказаною ухвалою Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 було притягнуто до участі у справі у якості відповідача 2, зобов'язано: ТОВ "ІНВОКС-АЗОВ" направити ФОП ОСОБА_6 копію позовної заяви з додатками, докази відправлення надати до суду; ТОВ "Вентиляційна компанія Маріуполя" надати ФОП ОСОБА_6 копію апеляційної скарги, докази відправлення надати до суду; ФОП ОСОБА_6 - надати відзив на позовну заяву та на апеляційну скаргу.

Клопотанням від 24.02.2014р., що підписано ОСОБА_6 у зв'язку із знаходженням його на стаціонарному лікуванні просив відкласти розгляд справи та продовжити строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Крім того, 25.02.2014р. із клопотанням про відкладення розгляду справи звернувся позивач.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2014р., клопотання позивача та ОСОБА_6 були задоволені, строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено, розгляд справи відкладено на 11.03.2014р.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Представники позивача в судовому засіданні вважали рішення суду законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі до судового засідання 11.03.2014р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, за клопотаннями ОСОБА_6, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що відповідачі отримували ухвали суду за своєю юридичною адресою, а отже й були обізнані про розгляд справи, доказів поважності причин неявки представників відповідачів у судове засідання 11.03.2014р. судовій колегії не надано, судова колегія визнає причину неявки неповажною та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідачів, які не скористались правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 2, був укладений Договір поставки №2012-0504 від 05.04.2012р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу 2 товар разом з усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, у строк, обумовлений рахунком.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умовами письмового погодження цього із іншою стороною.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу 2 товар на загальну суму 45 344,50грн., що підтверджується видатковою накладною №27 від 06.04.2012р., яка підписана обома сторонами без зауважень, містить всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання.

Позивачем було виписано рахунок на оплату №25 від 05.04.2012р. на суму 45 344,50грн.

В порушення умов Договору, поставлений товар був оплачений відповідачем 2 частково, на суму 13 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками №76 від 28.09.2012р. та б/н від 24.05.2013р.

Крім того, частково сума боргу була погашена зарахуванням дебіторської заборгованості позивача перед відповідачем 1 у сумі 1 737,44грн.

Також між позивачем та відповідачем 2 був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2012р. по 08.07.2013р., яким сторони підтвердили наявність заборгованості у розмірі 30 607,06грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять та суду не надано.

Також, між сторонами 08.07.2013р. був укладений тристоронній Договір про переведення боргу, за змістом якого був замінений боржник у зобов'язанні по оплаті заборгованості в розмірі 30 607,06грн., що виникає із Договору постачання №2012-0504 від 05.04.2012р. - з відповідача 2 на відповідача 1.

Зазначений Договір про переведення боргу з боку відповідача 2 підписаний особисто ОСОБА_6, а з боку відповідача 1 тим же ОСОБА_6, але у якості першого керівника.

Претензією №175 від 21.07.2013р. позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою оплатити суму боргу у розмірі 30 607,06грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем 1 без відповіді та виконання.

Розглядаючи даний спір по суті суд першої інстанції вірно встановив факт порушення права позивача на отримання оплати за поставлений товар за Договором, а також суму заборгованості в розмірі 30 607,06грн., але помилково дійшов до висновку про стягнення спірної суми саме з відповідача 1 на підставі Договору про переведення боргу за наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є , за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, з метою захисту цивільних прав та інтересів того, кого представляють, даною нормою встановлено заборону укладення угоди представником відносно себе особисто або відносно іншої особи, представником якої він одночасно є.

Оскільки Договір про переведення боргу від ТОВ "Вентиляційна компанія Маріуполя" та від ФОП ОСОБА_6 підписаний однією і тією ж особою - ОСОБА_6, цей правочин має бути визнаний недійсним як такий, що протирічить вимогам закону.

На вищезазначене також посилається й сам ОСОБА_6 в апеляційній скарзі від відповідача 1 на зазначене рішення суду.

За змістом ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на викладене, враховуючи вчинення ОСОБА_6 правочину від імені ТОВ "Вентиляційна компанія Маріуполя" та ФОП ОСОБА_6, за яким до відповідача 1 в односторонньому порядку перейшов весь обсяг боргових зобов'язань відповідача 2 перед позивачем, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_6 було вчинено правочин від імені особи, яку він представляє в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, тобто такий правочин було вчинено в порушення вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Отже, укладаючи Договір про переведення боргу, ОСОБА_6 діяв у своїх інтересах, оскільки цей договір укладений в забезпечення своїх інтересів та стосовно себе особисто.

За змістом п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи Договір про переведення боргу від 08.07.2013 року визнається судовою колегією недійсним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. ФОП ОСОБА_6 було притягнуто до участі у справі у якості відповідача 2, протягом розгляду справи відповідачу 2 забезпечувалась можливість реалізації передбачених процесуальним законом прав сторони в господарському процесі, позивач в судовому засіданні 11.03.2014р. позовні вимоги щодо стягнення спірної суми заборгованості з відповідача 2 підтримав в повному обсязі, належних доказів щодо виконання відповідачем 2 вимог Договору від 08.07.2013р., а саме перерахування на поточний рахунок позивача боргу в розмірі 30 607,06 грн. судовій колегії не надано, будь-яких копій платіжних доручень, банківських виписок, прибуткових ордерів тощо - відповідачем 2 не представлено, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач 2 належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасного розрахунку згідно укладеного між ТОВ "ІНВОКС-АЗОВ" та ФОП ОСОБА_6 Договору поставки №2012-0504 від 05.04.2012р., колегія суддів вважає за необхідне стягнути заборгованість в розмірі 30 607,06грн. з відповідача 2.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних за період з 21.07.2013р. по 05.09.2013р. у розмірі 118,23грн., судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведений факт порушення строків виконання грошового зобов'язання саме відповідачем 2, то й стягненню 3% річних за період з 21.07.2013р. по 05.09.2013р. у розмірі 118,23грн. підлягають з відповідача 2.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які підлягають розподілу у загальному порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги невеликий ступень складності даної справи, наявність доказів, що підтверджують присутність адвоката в судових засіданнях, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 витрати за послуги адвоката в розмірі 1 000,00 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, через винесення рішення без участі представника відповідача 1.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався через клопотання відповідача 1, а отже відповідач 1 мав достатньо часу для надання своїх заперечень по справі.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013 р. у справі № 905/6542/13 підлягає скасуванню через порушення норм матеріального права (ч. 3 ст. 238 ЦК України).

По справі слід прийняти нове рішення, яким визнати недійсним Договір про переведення боргу від 08.07.2013р., позовні вимоги позивача задовольнити за рахунок відповідача 2, стягнувши з останнього на користь позивача суму заборгованості в розмірі 30 607,06 грн. та 3% річних в сумі 118,23грн.

В задоволенні позовних вимог до відповідача 1 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача 2, стягнувши з останнього на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 720,50 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 860,25 грн., витрати за послуги адвоката в розмірі 1 000,00грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляційна компанія Маріуполя", м. Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013 р. у справі № 905/6542/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким Договір про переведення боргу від 08.07.2013р. укладений між ТОВ "ІНВОКС-АЗОВ", ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Вентиляційна компанія Маріуполя" визнати недійсним, позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВОКС-АЗОВ", м. Маріуполь Донецької області заборгованості у розмірі 30 607,06грн. та 3% річних у сумі 118,23грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВОКС-АЗОВ" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Леніна, 74, кв.1, ідентифікаційний код 35388037) заборгованість у розмірі 30 607,06грн., 3% річних в розмірі 118,23грн., судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 720,50грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 860,25грн., витрати на послуги адвоката в сумі 1 000,00грн.

В задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляційна компанія Маріуполя", м. Маріуполь Донецької області заборгованості у розмірі 30 607,06грн. та 3% річних у сумі 118,23грн. - відмовити.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Шевкова Т.А.

Надр. 6 прим.

1 позивачу

2, 3 відповідачам

4 до справи

5 ДАГС

6 ГС