Постанова

від 14.03.2014 по справі 826/1683/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УРКАЇНИ

14 березня 2014 року 08:20 № 826/1683/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МК. ЕД Мастер» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МК.ЕД Мастер» (надалі - Позивач/ТОВ «МК.ЕД Мастер») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі), в якому просить суд:

1. Постановити рішення, яким визнати нечинним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000452203 від 30.08.2013 р. за платежем з податку на прибуток: за основним платежем 98 079,00 грн. та за штрафними санкціями 4 160,00 грн., також №0000462203 від 30.08.2013 р. за платежем з податку на додану вартість: за основним платежем 86 665,00 грн. та за штрафними санкціями 11 713,25 грн.;

2. Стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 401 грн. 24 коп.

Після усунення недоліків адміністративного позову Позивачем, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засіданні не вказав, клопотання про відкладення судового розгляду справи до суду не надходили.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи відсутність в судовому засіданні представника Відповідача та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «МК.ЕД Мастер» зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.06.2009 р. та взято на податковий облік 26.06.2009 р. Основними видами діяльності Позивача є рекламні агентства.

В період з 31.07.2013 р. по 06.08.2013 р., ДПІ у Святошинському районі було проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком», за період з 01.11.2013 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки, Відповідачем було складено Акт №87/26-57-22-03-07/36546651 від 13.08.2013 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МК.ЕД Мастер» (код ЄДРПОУ 36546651) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АРС Трейд» (код ЄДРПОУ 37451215), ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (код ЄДРПОУ 3724154), ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122), ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 37569224) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №87/26), в якому зазначено про виявлені порушення, а саме:

ь пп.198.6 ст.198, пп.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 86 665,00, в тому числі за квітень 2011 р. на суму 10 486,00 грн., за травень 2011 р. на суму 5 882,00 грн., за червень 2011 р. на суму 23 448,00 грн., за вересень 2011 р. на суму 5 520,00 грн., за жовтень 2011 р. на суму 9 698,00 грн., за листопад 2011 р. на суму 4 617,00 грн., за грудень 2011 р. на суму 11 166,00 грн., за січень 2012 р. на суму 9 739,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 6 109,00 грн.;

ь пп.14.1.27 та п.14.1.288 п.14.1 ст.14, пп.138.1, пп.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 98 079,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 р. на суму 45 788,00 грн., за 2-3 квартал 2011 р. на суму 52 136,00 грн., за 2-4 квартал 2011 р. на суму 81 439,00 грн., за 1 квартал 2012 р. на суму 16 640,00 грн.

30.08.2013 р., на підстав Акту №87/26, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», зокрема:

ь №0000452203, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу з податку на прибуток на суму 120 239,00 грн. (із яких 98 079,00 грн. - за основним платежем, 4 160,00 грн. - штрафні санкції);

ь №0000462203, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу з податку на додану вартість на суму 98 378,25 грн. (із яких 86 665,00 грн. - за основним платежем, 11 713,25 грн. - штрафні санкції).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення податкових повідомлень-рішень, останній оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно р.V цього Кодексу.

В п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

При цьому, згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.1 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1379) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктами 6.2 та 6.3 Порядку №1379 визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований потоковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, в листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. передбачено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р. з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем та контрагентами укладено ряд договорів, зокрема:

ь із ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» №26 від 05.04.2011 р. (надалі - Договір №26), відповідно до якого останній зобов'язався розробити ат виготовити рекламну продукцію, а Замовник (Позивач) зобов'язався прийняти та оплатити виготовлені роботи (п.1.1 Договору №26). Вартість та порядок оплати виконаних робіт обумовлюється у відповідному додатку до договору (п.3.1 Договору №26);

ь із ТОВ «АРС Трейд» №12 від 05.04.2011 р. (надалі - Договір №12), відповідно до якого останній зобов'язався розробити та виготовити рекламну продукцію, а Замовник (Позивач) зобов'язався прийняти та оплатити виготовлені роботи (п.1.1 Договору №12). Вартість та порядок оплати виконаних робіт обумовлюється у відповідному додатку до договору (п.3.1 Договору №12);

ь із ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» №08/01 від 01.04.2011 р. (надалі - Договір №08/01), відповідно до якого останній зобов'язався розробити та виготовити рекламну продукцію, а Замовник (Позивач) зобов'язався прийняти та оплатити виготовлені роботи (п.1.1 Договору №08/01). Вартість та порядок оплати виконаних робіт обумовлюється у відповідному додатку до договору (п.3.1 Договору №08/01);

ь із ТОВ «Лідерком» №01/12 від 05.01.2012 р. (надалі - Договір №01/12), відповідно до якого останній зобов'язався розробити та виготовити рекламну продукцію, а Замовник (Позивач) зобов'язався прийняти та оплатити виготовлені роботи (п.1.1 Договору №01/12). Вартість та порядок оплати виконаних робіт обумовлюється у відповідному додатку до договору (п.3.1 Договору №01/12).

Відповідно до п.2.2 Договорів №26, №12, №08/01, №01/12 датою закінчення виконання робіт поданим договорам сторони розуміють дату підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт та/або видаткової накладної.

В якості доказів виконання робіт, Позивачем надано наступні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що укладені із контрагентами:

ь за Договором №26 - №15/04-05 від 15.04.2011 р. на суму 31 800,00 грн. з ПДВ, №15/04-06 від 15.04.2011 р. на суму 31 113,00 грн. з ПДВ;

ь за Договором №12 - №000094 від 19.05.2011 р. на суму 35 291,99 грн. з ПДВ, №000098 від 03.06.2011 р. на суму 31 322,00 грн. з ПДВ, №000100 від 17.06.2011 р. на суму 25 060,01 грн. з ПДВ, №00101 від 21.06.2011 р. на суму 25 213,01 грн. з ПДВ, №000120 від 30.06.2011 р. на суму 33 040,00 грн. з ПДВ, №000139 від 30.06.2011 р. на суму 26 050,00 грн. з ПДВ;

ь за Договором №08/01 - №000020 від 08.09.2011 р. на суму 33 117,00 грн. з ПДВ, №000025 від 05.10.2011 р. на суму 29 579,01 грн., №000027 від 05.10.2011 р. на суму 28 608,00 грн. з ПДВ, №000036 від 09.11.2011 р. га суму 27 702,00 грн. з ПДВ, №000040 від 06.11.2011 р. на суму 28 347,00 грн. з ПДВ, №000050від 21.12.2011 р. на суму 38 649,00 грн. з ПДВ;

ь за Договором №01/12 - №000001 від 06.01.2012 р. на суму 31 748,00 грн. з ПДВ, №00004 від 30.01.2012 р. на суму 26 685,00 грн. з ПДВ, №000012 від 13.02.2012 р. на суму 36 655,00 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем надано до суду Податкові накладні, які були надані Позивачу від контрагентів, зокрема:

ь за Договором №26 - №131 від 15.04.2011 р. на суму 31 800,00 грн., №132 від 15.04.2011 р. на суму 31 113,00 грн.;

ь за Договором №12 - №134 від 19.05.2011 р. на суму 35 291,99 грн., №25 від 03.06.2011 р. на суму 31 322,00 грн., №331 від 17.06.2011 р. на суму 25 060,01 грн., №372 від 21.06.2011 р. на суму 25 213,01 грн., №509 від 30.06.2011 р. на суму 33 040,00 грн., №510 від 30.06.2011 р. на суму 26 050,00 грн.;

ь за Договором №08/01 - №155 від 08.09.2011 р. на суму 33 117,00 грн., №71 від 05.10.2011 р. на суму 29 579,01 грн., №72 від 05.01.2011 р. на суму 28 608,00 грн., №292 від 09.11.2011 р. на суму 27 702,00 грн., №167 від 06.12.2011 р. на суму 28 347,00 грн., №701 від 21.12.2011 р. на суму 38 649,00 грн.;

ь за Договором №01/12 - №211 від 06.01.2012 р. на суму 31 748,02 грн., №1035 від 30.01.2012 р. на суму 26 685,00 грн., №391 від 13.02.2012 р. на суму 36 655,00 грн.

В якості доказів проведення оплати за отримані послуги Позивачем надані рахунки-фактури, платіжні доручення та банківські виписки.

Крім того, в якості доказів руху активів від контрагентів (ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком») та необхідності укладення із ними договорів Позивачем додатково надано: рекламну брошуру Позивача, яка посвідчує факт надання рекламних послуг; фотознімки, на яких відображено виконані контрагентами (ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком») роботи; договори та акти виконаних робіт із замовниками (ТОВ «ДЦ Україна», ПрАТ «СЕБ Банк», ТОВ «АРКТІМА»). Додатково Позивачем надано до суду Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, в яких відображено податкові накладні контрагентів, журнал-ордер по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 01.01.2010 р. - 31.12.2012 р.

Водночас, суд погоджується із посиланнями Позивача, про безпідставність фіксації Відповідачем в Акті №87/26 посилань, що контрагенти Позивача здійснюють господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відсутні за своїм місцезнаходженням.

В даному випадку, суд звертає увагу, що перевірка фактичного місцезнаходження контрагента не є кваліфікуючою умовою виникнення у платника права на формування даних податкового обліку за операціями з таким постачальником. Відсутність підприємства за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Відповідача в Акті №87/26, що укладені договори між Позивачем та контрагентами не мали на меті реального настання наслідків, а деякі із контрагентів не мають власних складських приміщень, трудових відносин із працівниками тощо.

Так, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виготовлення робіт контрагентом.

Суд не погоджується із доводами Відповідача, що зафіксовані в Акті №87/26, про нереальність господарських операцій в зв'язку із порушенням кримінальних справ відносно фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

Порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину, оскільки в ст.62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вказано у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі , щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, у свою чергу, до суду не надано судового рішення, прийнятого по кримінальним справам по контрагентам Позивача, не надано доказів того, що посадових осіб перелічених контрагентів Позивача (ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком») було притягнуто до кримінальної за фіктивне підприємництво чи завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

В той же час, протокол допиту свідків в кримінальних справах не є належним доказом, в розумінні положень ст.69, ст.70 та ст.71 КАС України, який посвідчує нереальність господарських операцій.

Крім того, суд також приймає до уваги пояснення Позивача, що Договори №26, №12, №08/01, №01/12 укладені між Позивачем та контрагентами (ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком») в судовому поряду недійними не визнавались.

Додатково судом встановлено, що на момент складання податкових накладних, ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» та ТОВ «Лідерком» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

При цьому, як вбачаться із інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог п.183.13 ст.183 ПК України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, свідоцтво про реєстрацію платників податків були анульовані (зокрема, щодо ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» - 20.02.2012 р., ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» - 06.09.2012 р., ТОВ «Лідерком» - 16.01.2013 р.) Таким чином, на момент видання податкових накладних - свідоцтва про реєстрацію платників податків ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком» були діючими та актуальними.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», ТОВ «Лідерком» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем не було доведено під час розгляду справи факт обізнаності Позивача про можливі факти недекларування контрагентами Позивача податкових зобов'язань, за наслідками здійснених з ними господарських операцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1 та 2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 182,70 грн., а решта суми (1 644,30 грн.) підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МК.ЕД Мастер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000452203 від 30.08.2013 р. та №0000462203 від 30.08.2013 р., що винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК.ЕД Мастер» понесені судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча сорок чотири) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін