Рішення

від 13.03.2014 по справі 911/216/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 911/216/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Прокурора міста Славутича Київської області в інтересах держави в особі

Славутицької міської ради Київської області та Комунального підприємства

«Фонд комунального майна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ»

про стягнення 40 308,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: Миргородова Т.В. (довіреність б/н від 11.02.2014 року);

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: не з'явились.

секретар судового засідання: Івічева О.В.

Обставини справи:

27.01.2014 року Прокурор міста Славутича Київської області в інтересах держави в особі Славутицької міської ради Київської області (далі-позивач-1) та Комунального підприємства «Фонд комунального майна» (далі-позивач-2) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою № 128 від 22.01.2014 року (вх. № 221/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ» (далі-відповідач) про стягнення 40 308,05 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 482 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.11.2011 року, а саме щодо внесення орендної плати та відшкодування витрат орендодавця щодо обслуговування та експлуатацію орендованого майна.

В результаті чого просить суд стягнути з відповідача 34 882,07 грн. - суму основного боргу, 4 436,67 грн. - пені та 989,31 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 13.02.2014 року.

В судове засідання 13.02.2014 року представник позивача-1, позивача-2 та відповідача, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2014 року, у зв'язку з неявкою представників позивача-1, позивача-2 та відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 13.03.2014 року.

У судовому засіданні 13.03.2014 року представник позивача-2 позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 13.03.2014 року представник позивача-1, відповідача та прокурор по справі, які у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.03.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача-2, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

07.11.2011 року між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (позивач-2 у справі, орендодавець з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ» (відповідач у справі, орендар за договором) було укладено договір №482 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі-договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною (надалі-майно) і знаходяться на балансі орендодавця.

Орендована будівлі арматурної майстерні арматурно-опалубного господасрьсва складає 594 кв.м. (п. 1.3. договору оренди).

Пунктом 1.7. договору оренди визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Славутича і знаходиться на балансі комунального підприємства «Фонд комунального майна».

Відповідно до п.2.1. договору оренди орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.

Приймання-передавання орендованого майна здійснюється двосторонньою комісією до складу якої, при необхідності, можуть бути включені незалежні експерти та інші фахівці (п.2.4. договору оренди).

Відповідно до п.п. 2.4.3. договору оренди, при передачі майна складається акт прийому-передачі, який підписується сторонами, а також складається акт технічного огляду, який підписується представником орендодавця.

Майно вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі (п.п.2.4.4. договору оренди).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, орендна плата вноситься орендодавцеві орендарем за користування майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Орендна плата за корисну площу визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди - листопад 2011 року та становить: 9 345,60 грн., крім того ПДВ - 1 869,12 грн. Всього з ПДВ - 11 214,72 грн. (п. 3.2. договору оренди).

Відповідно до п. 3.2. договору оренди розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

Орендна плата, визначена в даному договорі, наведена без урахування вартості комунальних послуг, електроенергії, експлуатаційних витрат орендодавця (п.3.3. договору оренди).

Пунктом 7.1. договору оренди визначено, що цей договір вступає в силу з « 10» листопада 2011 року і діє до « 09» листопада 2014 року включно.

Факт приймання-передачі нежитлових приміщень загальною орендованою площею 594 кв.м, розміщені за адресою: Київська обл., м. Славутич, Будівельна база та знаходиться на балансі КП «ФКМ», підтверджується Актом прийому-передачі б/н від 07.11.2011 року, складеним і підписаним уповноваженими сторонами обох сторін та засвідчений печатками ПК «Фонд комунального майна» та ТОВ «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ» (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Господарським судом встановлено, що в порушення умов договору оренди № 482 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.11.2011 року (в період з 01.03.2013 року по 01.09.2013 року) відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі по орендній платі та за витрати пов'язані з утриманням майна комунальної власності та його експлуатацію.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній мав сплатити позивачу за договором оренди - 34 882,07 грн. , про, що свідчить бухгалтерська довідка про заборгованість з орендних платежів, яка виникла за ТОВ «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ» в рамках договору оренди № 482 від 07.11.2011 року, яка підписана директором ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 та завірена печаткою ПК «Фонд комунального майна».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не подав відзиву на позов, не заперечив факт користування орендованими приміщеннями, а також існування вказаної заборгованості, доказів оплати суми боргу не надав.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № №482 від 07.11.2011 року у сумі 34 882,07 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №482 від 07.11.2011 року, позивачем нарахована пеня в сумі 4 436,67 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди, орендна плата, яка була перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, сплачується орендодавцем з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а є продовженим по день фактичної сплати заборгованості.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Українивід 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 4 436,67 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням строків виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди позивачем нараховано 989,31 грн. 3% річних

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за вищевказаними договорами, є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 989,31 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі - 40 308,05 грн., з яких 34 882,07 грн. - суму основного боргу, 4 436,67 грн. - пені та 989,31 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року зазначено, що у випадку коли позивач звільнений від сплати судового збору то, в разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Також ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ» (07100, Київська обл., місто Славутич, Ризький квартал, будинок 2, квартира 33, ідентифікаційний код: 37757432) на користь Комунального підприємства «Фонд комунального майна» (07100, Київська область, місто Славутич, Центральна площа, будинок 5, ідентифікаційний код: 32301037) 34 882 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 07 коп. основного боргу, 4 436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 67 коп. пені та 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 31 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ-БУДІНВЕСТ» (07100, Київська обл., місто Славутич, Ризький квартал, будинок 2, квартира 33, ідентифікаційний код: 37757432) в доход Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 18.03.2014 року