Рішення

від 17.04.2013 по справі 910/3066/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2013 р. Справа № 910/3066/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Петрик М. М. (договір про надання правової допомоги № 01/03/13 від 19.03.2013), Петрощук А. В. (договір про надання правової допомоги № 1/01/13 від 15.01.2013);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алюмінієвий продукт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „К-Стиль", с. Лишня, Макарівський район

про стягнення 69 907, 08 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Алюмінієвий продукт" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „К-Стиль" про стягнення 60 100, 38 грн. основної заборгованості, 8 151, 90 грн. пені, 1 654, 80 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3066/13 за позовом ТОВ „Алюмінієвий продукт" до ТОВ „К-Стиль" про стягнення 69 907, 08 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 20.03.2013 р.

20.03.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.04.2013 р.

03.04.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.04.2013 р.

17.04.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08063, вул. Набережна, 12-3, с. Лишня, Макарівський район, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 1, згідно умов п. 1.1. якого предметом даного договору є фольга алюмінієва, в подальшому товар.

Згідно п. 1.2. договору продавець зобов'язується передати товар покупцю у власність.

Відповідно до п. 1.3. договору покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму в обумовлені цим договором строки.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця в момент прийняття товару покупцем.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна за одиницю товару встановлюється в рахунку-фактурі, що виписується продавцем на кожну окрему партію (поставку) товару.

Згідно п. 4.2. договору покупець здійснює повну оплату загальної вартості партії товару, що зазначена в товарно-супровідних документах на протязі п'ятнадцяти календарних днів, починаючи з дня прийняття товару (визначається датою видаткової накладної) шляхом перерахування відповідної грошової суми на поточний рахунок продавця.

Пунктом 7.6. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір є чинним з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

30.12.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 1 від 15.05.2009 р., згідно умов п. 1. якої сторони дійшли згоди про продовження дії договору купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р. на новий строк до 31.12.2011 р. включно.

09.03.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 1 від 15.05.2009 р.

На виконання умов договору позивачем у період з липня по грудень 2009 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 74 550, 28 грн., що підтверджується видатковою накладною № 20 від 24.07.2009 р. на суму 34 122, 78 грн., видатковою накладною № 44 від 15.10.2009 р. на суму 11 476, 34 грн., видатковою накладною № 58 від 30.12.2009 р. на суму 28 951, 16 грн., та відповідною генеральною довіреністю № 39 від 17.07.2009 р. відповідача, виданою на своїх представників - фізичних осіб Каюткіна А. А., Куслю В. А., Верету Л. А. на отримання товару, довіреністю № 83 від 15.10.2009 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу Каюткіна А. А. на отримання товару, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 14 449, 90 грн., що підтверджується карткою рахунку позивача за січень 2011 р. - грудень 2012 р., банківською довідкою з рахунку позивача № 301.5-11/6429 від 01.04.2013 р., відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

01.12.2012 р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р. склала 60 100, 38 грн.

В грудні 2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензію б/н від 17.12.2012 р., у якій просив відповідача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 60 100, 38 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 60 100, 38 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р., видатковою накладною № 20 від 24.07.2009 р. на суму 34 122, 78 грн., видатковою накладною № 44 від 15.10.2009 р. на суму 11 476, 34 грн., видатковою накладною № 58 від 30.12.2009 р. на суму 28 951, 16 грн., та відповідною генеральною довіреністю № 39 від 17.07.2009 р. відповідача, виданою на своїх представників - фізичних осіб Каюткіна А. А., Куслю В. А., Верету Л. А. на отримання товару, довіреністю № 83 від 15.10.2009 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу Каюткіна А. А. на отримання товару, карткою рахунку позивача за січень 2011 р. - грудень 2012 р., банківською довідкою з рахунку позивача № 301.5-11/6429 від 01.04.2013 р., відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 60 100, 38 грн. за договором купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р. всього на загальну суму 8 151, 90 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання своїх обов'язків відповідно до п. 4.2. покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день нарахування такої пені, від суми несвоєчасно виконаного обов'язку за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні договору купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за період більш тривалий, ніж як встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що останній день виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару за договором купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р., навіть, по останній видатковій накладній № 58 від 30.12.2009 р. на суму 28 951, 16 грн., був 14.01.2010 р. (оплата - 15 календарних днів з дня прийняття товару), і відповідно з 15.01.2010 р. почалось прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару по вказаній видатковій накладній. За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування пені, передбаченої договором купівлі-продажу № 1 від 15.05.2008 р., від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару, навіть, по останній видатковій накладній № 58 від 30.12.2009 р. на суму 28 951, 16 грн. відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме 15.07.2010 р.

Отже, враховуючи вищевикладене, розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки безпідставним є нарахування позивачем пені від суми основної заборгованості після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме у заявлений позивачем період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р., і відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення пені за несвоєчасне виконання обов'язку по оплаті товару, що є предметом позову, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р. всього на загальну суму 1 654, 80 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 654, 80 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000, 00 грн.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000, 00 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги № 1/01/13 від 15.01.2013 р., укладеним між ТОВ „Алюмінієвий продукт" та адвокатом Петрощуком А. В., додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 1/01/13 від 15.01.2013 р., укладеним між ТОВ „Алюмінієвий продукт" та адвокатом Петрощуком А. В., договором про надання правової допомоги № 1/01/13 від 19.03.2013 р., укладеним між ТОВ „Алюмінієвий продукт" та адвокатом Петриком М. М., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 5208 від 29.08.2012 р., виданим Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на адвоката Петрика М. М., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2782 від 18.01.2007 р., виданим Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на адвоката Петрощука А. В., рахунком-фактурою № СФ-2 від 15.01.2013 р. на суму 10 000, 00 грн., випискою з банківського рахунку адвоката Петрощука А. В. за 25.01.2013 р. на суму 10 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „К-Стиль" (ідентифікаційний код 32449505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алюмінієвий продукт" (ідентифікаційний код 35892519) 60 100 (шістдесят тисяч сто) грн. 38 (тридцять вісім) коп. основної заборгованості, 1 654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. 3 % річних та судові витрати 1 519 (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 87 (вісімдесят сім) коп. судового збору і 8 833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. витрат на послуги адвоката.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

01 червня 2013 р.