Постанова

від 12.03.2014 по справі 823/379/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року справа № 823/379/14

м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - Геращенка М.В. (за довіреністю);

представника відповідача - Плахи О.В.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «БТБ Сорго» до державної інспекції сільського господарства в Черкаській області про скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014р. приватне підприємство «БТБ «СОРГО» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної інспекції сільського господарства в Черкаській області (далі-відповідач), в якому просить скасувати припис старшого державного інспектора сільського господарства державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Дрозденка Володимира Ілліча від 17.01.2014 №171.

Позов мотивований тим, що посадові особи відповідача безпідставно дійшли висновку про самовільне зайняття земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення площею 2,3015 га в адміністративних межах Жаботинської сільської ради Кам'янського району, під розміщення кар'єру з видобутку корисних копалин (Жаботинський глиняний кар'єр), оскільки розробка цього кар'єру здійснювалась з 1972 року іншим підприємством. Отже, до вказаного порушення позивач відношення не має. Тому припис № 171 є таким, що винесений безпідставно та який неможливо виконати, і просив останній скасувати.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що за наслідками проведеної перевірки позивача виявлено порушення вимог земельного законодавства України, що полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки та використання її не за цільовим призначенням. Тому, на думку відповідача, оскаржуваний припис винесений згідно з вимогами чинного законодавства. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення та доводи представників осіб, що брали участь у справі, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «БТБ Сорго» зареєстроване як юридична особа 10.02.1997р. за адресою: 18018, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Громова, 146, ідентифікаційний код 32415125.

Постановою Кам'янського РВ УМВС України в Черкаській області від 15.01.2014р. для з'ясування обставин кримінального провадження про самовільне зайняття земельної ділянки, що розташована на адміністративній території Жаботинської сільської ради загальною площею 2,3015 га призначено позапланову перевірку, щодо дотримання вимог земельного законодавства ПП «БТБ Сорго» та доручено проведення останньої спеціалістам Державної сільськогосподарської інспекції в Черкаській області.

На підставі вищевказаної постанови та у відповідності до наказу від 16.01.2014р. № 41п та направлення від 16.01.2014р. № 41 службові особи відповідача провели позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог земельного законодавства.

Позаплановою перевіркою виявлено ряд порушень, які зафіксовані в акті перевірки від 17.01.2014р. № 000041, серед яких, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України), а саме: самовільне зайняття земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення площею 2,3015 га в адміністративних межах Жаботинської сільської ради Кам'янського району за межами населеного пункту (біля орендованої земельної ділянки під цілісним майновим комплексом цегельного заводу), під розміщення кар'єру з видобутку корисних копалин (глина, суглинок).

У зв'язку з виявленим порушенням відповідач виніс припис від 17.01.2014 №171, яким зобов'язав позивача у строк до 17.02.2014р. усунути вищевказане порушення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 188 ЗК України та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 №962-IV (далі - Закон № 962-IV) визначено, що порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до статей 18-1, 19 Закону № 962-IV, ч.1 ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон № 962-IV) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, визначено, що Державна інспекція сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 6 Закону № 962-IV, п. 1 ст. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України встановлено, що Держсільгоспінспекція України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення. Пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Правові засади проведення органами Державної інспекції сільського господарства України перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, перелік питань та уніфіковану форму акта перевірки затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424 «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1289/21601.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону №877-V заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт (ч. 6 ст.7 Закону №877-V). Згідно з вимогами ч.7 ст.7 вказаного закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності вжиття заходів реагування протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення такого заходу складає припис щодо усунення порушень вимог законодавства.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного припису стало самовільне зайняття земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення площею 2,3015 га під розміщення кар'єру з видобутку корисних копалин (глина, суглинок) без спеціального дозволу.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до спеціального дозволу (а.с. 22), виданого Державною службою геології та надр України на користування надрами ПП «БТБ Сорго» реєстраційний № 4248 від 12 квітня 2007 року на підставі наказу від 05.04.2013р. № 174, про видобування суглинків, придатних для виробництва цегли керамічної марок « 75» - « 100», позивачу надано право видобувати останні в родовищі «Жаботинське-2». В даному дозволі також зазначено, що угода про умови користування ділянкою надр від 29.07.2013р. № 4248 є невід'ємною частиною спеціального дозволу.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що оскільки відсутня технічна можливість для здійснення видобутку корисних копалин взимку, тому ПП «БТБ Сорго» жодним чином даний кар'єр не використовувало.

Суд також встановив, що згідно з інформацією у довідці Жаботинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 31.01.2014р. (а.с. 5) глиняний кар'єр почав розроблятись з 1972 року.

Тому, суд зауважує, що з наданих до матеріалів справи доказів не вбачається порушення позивачем земельного законодавства, окрім того в акті перевірки представником позивача надані пояснення, з яких вбачається, що порушення, якщо й були допущені, то лише підприємствами які вели господарство раніше з 1980 років. Дане пояснення підтверджується і довідкою сільської ради, що кар'єр існує з 1972 року.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що позивачем не використовується даний кар'єр, хоча дозвіл на право використання є, а тому доводи представника відповідача про самовільне зайняття земельної ділянки порушення земельного законодавства, спростовуються матеріалами справи.

Суд також звернув увагу, що відповідно до припису № 171 встановлено порушення, яке необхідно усунути, проте яким саме чином виконати останній при умові непорушення позивачем законодавства відповідач не вказує.

Суд наголошує, що доказування - це пізнавальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Отже, мета доказування - з'ясування дійсних обставин справи.

Завдання доказування полягає не стільки в тому, щоб встановити істину, скільки в тому, щоб з'ясувати, чиї твердження про факти, позивача чи відповідача, найбільш достовірні. Звідси мета доказування - переконати суд у достовірності наведених фактів. Вміння переконувати - ось що потрібно в суді. Доказування - це ще й складний психологічний процес, в результаті якого у судді формується та чи інша думка по справі.

Слід звернути увагу, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Забороняється здійснювати доказування через припущення, тобто твердження, які самі по собі потребують доведення. Пленум ВС України у ч. 11 постанови N 14 від 18.12.2009 р. наголошує, що суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судове рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.

Відповідно до ст. 3 Кодексу України «Про надра» гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Виходячи з викладеного суд звертає увагу, що відповідач не надав суду жодних доказів використання позивачем вищевказаного кар'єру у своїй господарській діяльності, у т.ч. доказів самовільного зайняття земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення площею 2,3015 га під розміщення кар'єру з видобутку корисних копалин (глина, суглинок).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів використання позивачем розробленого кар'єру, отже не обґрунтував правомірність прийнятого оскаржуваного рішення. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржуваний припис підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати припис старшого державного інспектора сільського господарства державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Дрозденка В.І. № 171 від 17.01.2014р.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «БТБ Сорго» 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2014р.