Рішення

від 12.03.2014 по справі 910/586/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/586/14 12.03.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУМЕНТ ПРИНТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗКА ПЛЮС"

про стягнення 32.338,45 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГУМЕНТ ПРИНТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗКА ПЛЮС" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 36.379,87 грн.

Суть спору: позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором від 19.04.2011 року № 19/04 у зв'язку із чим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий, але не оплачений у повному обсязі товар.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачеві в межах ціни позову та можливих судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУМЕНТ ПРИНТ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/586/14. Також вказаною ухвалою суд відхилив заяву позивача про забезпечення позову.

До господарського суду 26 лютого 2014 року від представника позивача надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивачем заявлені такі вимоги про стягнення з відповідача: 21.684,00 грн основної заборгованості; 2.168,40 грн штрафу; 1.637,38 грн пені; 1.169,87 грн 3 % річних; 5.678,80 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами. Також у даній заяві позивач просив суд покласти судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору і заяви про забезпечення позову на відповідача.

Вказана вище заява позивача судом прийнята, тому спір розглядається з урахуванням уточнених позовних вимог.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, у матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженим представникам відповідача поштових відправлень суду. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень з цього приводу до суду не подав.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

26 лютого 2014 року від представника позивача надійшла заява, згідно з якою останній просив суд розглядати справу без його участі.

В судовому засіданні 12.03.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Отже, заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АРГУМЕНТ ПРИНТ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАЗКА ПЛЮС", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 19 квітня 2011 року № 19/04 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач зобов'язується поставляти у зумовлені Договором строки поліграфічну продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати вказаний товар на умовах, передбачених Договором (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Відповідач зобов'язаний оплатити товар у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у строк 180 (сто вісімдесят) календарних днів (п. 3.3 Договору).

У пункті 3.5 Договору сторони визначили, що якщо відповідач прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення оплати від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати (п. 6.3 Договору).

Як передбачено у п. 6.4 Договору, у разі прострочення відповідачем терміну оплати більше, ніж на 30 днів, він несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем, на виконання своїх зобов'язань за Договором, поставлено відповідачеві товар на загальну суму 45.534,00 грн, про що свідчать такі видаткові накладні, які підписані з боку відповідача його уповноваженими особами і скріплені відбитками печатки відповідача, а саме: від 26.04.2011 № 3953, від 25.07.2011 № 5779, від 10.08.2011 № 6101, від 25.08.2011 № 6347, від 25.08.2011 № 6348, від 25.08.2011 № 6358, від 25.08.2011 № 6360 (засвідчені копії наведених накладних наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судових засіданнях).

Товар на суму 12.843,90 грн відповідачем повернуто позивачеві.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті допущення відповідачем порушення грошового зобов'язання за Договором, останній отриманий товар на користь позивача оплатив в частково в сумі 11.006,10 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 21.684,00 грн та звернення останнього до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача прострочення грошового зобов'язання, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 2.168,40 грн і пені в сумі 1.637,38 грн; а також про стягнення процентів за користування чужими грошовим коштами в сумі 5.678,80 грн; про застосування до відповідача відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1.169,87 грн.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Від сторін спору до суду не надходили докази погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 21.684,00 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 21.684,00 грн за отриманий останнім, але не оплачений на користь позивача товар, підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, у відповідності до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 названого Кодексу).

Крім того, приписом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2.168,40 грн і пені за період часу з 22.01.2012 по 01.12.2013 в сумі 1.637,38 грн; а також про стягнення процентів за користування чужими грошовим коштами в сумі 5.678,80 грн та 3 % річних в сумі 1.169,87 грн, за той же період, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

З огляду на те, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗКА ПЛЮС".

Відносно питання про покладення на відповідача судових витрат, пов'язаних із оплатою позивачем заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки вказана заява судом відхилена ухвалою від 21.01.2014, тому відсутні підстави для покладення цих витрат на товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗКА ПЛЮС".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗКА ПЛЮС" (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 13; ідентифікаційний код 25405867, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУМЕНТ ПРИНТ" (61170, м. Харків, Московський район, вул. Академіка Павлова, буд. 130, квартира 122; ідентифікаційний код 36993777, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 21.684,00 (двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.; штраф в сумі 2.168,40 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 40 коп.; пеню в сумі 1.637,38 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн 38 коп.; 3 % річних в сумі 1.169,87 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн 87 коп.; проценти за користування чужими коштами в сумі 5.678,80 (п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 80 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 березня 2014 року.

Суддя С.В. Балац