Рішення

від 05.03.2014 по справі 910/21043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21043/13 05.03.14

За позовом державного підприємства завод "ГЕНЕРАТОР"

до приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СУЗІР'Я"

про стягнення 58.980,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Кравчук О.І. - за довіреністю від 28.03.2013 № 8/334;

відповідача: Гаращенко І.В. - за довіреністю від 19.12.2013 № б/н.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Державне підприємство завод "ГЕНЕРАТОР" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СУЗІР'Я" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 58.980,00 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором від 04.01.2011 № 7 про надання послуг. Як вказує позивач, заборгованість у відповідача, яка виникла в останнього внаслідок несплати послуг, складає 58.980,00 грн.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з тих підстав, що останнім 26.01.2011 надіслано позивачеві лист, яким повідомлено позивача про розірвання договору від 04.01.2011 № 7, а відтак, у період, за який позивачем заявлено позовну вимогу, дія договору припинилася, крім того, первинні бухгалтерські документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є неналежними, оскільки вони з боку відповідача не підписувалися, тому, послуги згідно вказаних документів відповідачем не приймалися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 прийнято позовну заяву державного підприємства завод "ГЕНЕРАТОР" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/21043/13.

У судових засіданнях, які відбулися 22.01.2014, 12.02.2014 і 03.03.2014, судом оголошувалися перерви до 12.02.2014, 03.03.2014 і до 05.03.2014, відповідно.

В судовому засіданні 05.03.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між державним підприємством завод "ГЕНЕРАТОР", як виконавцем, (далі - позивач) та відкритим акціонерним товариством "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СУЗІР'Я", як замовником, найменування якого змінено на: "приватне акціонерне товариство "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СУЗІР'Я", (далі - відповідач) укладено договір від 04 січня 2011 року № 7 про надання послуг (далі - Договір).

Згідно предмету Договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконувати експлуатаційні послуги на об'єкті, які полягають у такому: 1) утримання будівлі та прилеглої до неї території: прибирання приміщень загального користування та вивіз технологічних та побутових відходів; 2) охорона орендованого приміщення; оформлення перепусток; 3) освітлення місць загального користування; 4) утримання та обслуговування інженерних споруд та комунікацій загального користування (п. 1.1 Договору).

Як визначено сторонами у п. 4.2 Договору, відповідач сплачує послуги позивача не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним згідно наданих позивачем рахунків-фактур.

У пункті 7.3 Договору сторони визначили, що правочин може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою відповідача, за повідомленням про розривання, направленим на адресу позивача не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до моменту розірвання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок такого.

Як вказує позивач, відповідачем порушено обов'язок з оплати наданих його послуг за Договором, останнім не оплачені на користь позивача послуги за період часу з березня по грудень 2011 року в сумі 58.980,00 грн. Факт надання відповідачеві послуг позивач підтверджує такими Актами здачі-приймання виконаної роботи за Договором: від 31.03.2011, від 29.04.2011, від 31.05.2011, від 30.06.2011, від 29.07.2011, від 31.08.2011, від 30.09.2011, від 31.10.2011, від 30.11.2011, від 31.12.2011 (засвідчені копії наведених Актів наявні у справі). Загальна сума робіт за кожним вказаним Актом складає 5.898,00 грн. За таких обставин, позивач вважає, що надані послуги на підставі Договору, вартість яких складає 58.980,00 грн, повинні бути оплачені відповідачем у повному обсязі.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

26 січня 2011 року відповідачем надіслано позивачеві лист від 26.01.2011, у відповідності до якого позивач скористався правом, встановленим п. 7.3 Договору, та повідомив позивача про розірвання Договору з 01.03.2011.

Таким чином, виходячи з умов, передбачених сторонами у п. 7.3 Договору, дія правочину припинилася починаючи з 25 лютого 2011 року.

Приписом ст. 907 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Однак при цьому, виходячи з первинних бухгалтерських документів, на яких ґрунтуються вимоги позивача, відповідачем підписано та скріплено відбитком його печатки Акт здачі-приймання виконаної роботи від 31.03.2011 на суму 5.898,00 грн. Такими діями відповідач визнав факт надання позивачем послуг і прийняв їх.

Отже, виходячи з наведених вище обставин, між сторонами спору, на підставі підписаного з обох сторін Акту здачі-приймання виконаної роботи від 31.03.2011, виникли договірні правовідносини з надання послуг, які укладенні у спрощений спосіб, тобто шляхом підписання вказаного первинного бухгалтерського документу.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач звертався до відповідача із вимогою про погашення заборгованості (лист-претензія від 28.08.2012 № 8/773), проте вимога залишена відповідачем без виконання.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, яка виникла на підставі Акту здачі-приймання виконаної роботи від 31.03.2011, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню частково, в тій частині, яка документальна підтверджена, а саме Актом здачі-приймання виконаної роботи від 31.03.2011 на суму 5.898,00 грн. Щодо решти вимог, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені жодним документом, як того вимагають положення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на приватне акціонерне товариство "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СУЗІР'Я".

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СУЗІР'Я" (04209, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20; ідентифікаційний код 14315434, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь державного підприємства завод "ГЕНЕРАТОР" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18; ідентифікаційний код 14312453, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 5.898,00 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 березня 2014 року.

Суддя С.В. Балац