Постанова

від 26.02.2014 по справі 801/4129/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року (14:27) Справа №801/4129/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устіновій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

представник позивача - Лєкун М.Ю., паспорт НОМЕР_1;

представник відповідача - Васильєва Н.О., довіреність № 30 від 01.08.2013.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» звернулось до адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000682203 від 20.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1282207,36 гривень, №№0000692203 від 20.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1548517,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Атан-Крим» з питань правових відносин із ТОВ «Дайнова» (код за ЄДРПОУ 37150860) за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року, якою встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1282206,36 гривень, заниження податку на прибуток на загальну суму 1548516,50 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року допущено заміну відповідача по справі - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби - Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» є юридичною особою, зареєстрованою 14.10.2002 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1, а.с.8).

Відповідно до матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» зареєстровано як платник податку на додану вартість з 12.10.2002 року, що підтверджується свідоцтвом №00439571 від 12.10.2002 року.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у періоді з 27.11.2012 року по 03.12.2012 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» з питань правовідносин із ТОВ «Дайнова» за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» знайшли своє відображення у Акті №2078/22-304/32085677 від 10.12.2012 року (т.1, а.с.30-51).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, ст. 1, ч.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7, Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.3.1, п.4.1 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1282206,36 гривень, у тому числі за лютий 2011 року в сумі 383851,49 гривень, за березень 2011 року в сумі 355940,52 гривень, за квітень 2011 року в сумі 289270,35 гривень, за травень 2011 року в сумі 253144,00 гривень, нараховану на вартість товарно - матеріальних цінностей у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на суму 1282206,36 гривень, у тому числі за лютий 2011 року в сумі 383851,49 гривень, за березень 2011 року в сумі 355940,52 гривень, за квітень 2011 року в сумі 289270,35 гривень, за травень 2011 року в сумі 253144,00 гривень;

- ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 6411031,80 гривень, у тому числі по періодах: Ш квартал 2011 року - 3698960,05 гривень, ІІ квартал 2011 року - 2712071,75 гривень, внаслідок чого занижено ТОВ «Атан-Крим» до сплати у бюджет податок на прибуток підприємств на загальну суму 1548516,50 гривен, у тому числі по періодах: І квартал 2011 року - 924740,00 гривень, ІІ квартал - 623776,50 гривень;

- перевіркою ТОВ «Атан-Крим» не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Дайнова» за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року з урахування їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі висновків акту перевірки №2078/22-304/32085677 від 10.12.2012 року Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- №0000692203 від 20.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1548517,50 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1548516,50 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 гривень (т.1,а.с.27).

- №0000682203 від 20.12.2012 року, якім збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1282207,36 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1282206,36 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 гривень (т.1, зв.бік, а.с.27).

Таким чином, як вбачається з актів перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з ТОВ «Дайнова» господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайнова» (Постачальник) укладено договір поставки №261110-ЗНП від 26.11.2010 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти паливно-мастильні матеріали.

Відповідно до матеріалів справи в період з лютого по травень 2011 року ТОВ «Дайнова» були поставлені на адресу ТОВ «Атан-Крим» паливно-мастильні матеріали (бензин А-76) на суму 7693238,07 гривень, у том числі ПДВ 1282206,36 гривень.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- податкова накладна №1 від 03.02.2011 року на суму 297969,00 гривень, у тому числі ПДВ 49661,50 гривень;

- податкова накладна №2 від 03.02.2011 року на суму 265224,76 гривень, у тому числі ПДВ 36085,00 гривень;

- податкова накладна №4 від 10.02.2011 року на суму 299996,00 гривень, у тому числі ПДВ 40540,00 гривень;

- податкова накладна №5 від 10.02.2011 року на суму 298960,00 гривень, у тому числі ПДВ 40400,00 гривень;

- податкова накладна №6 від 14.02.2011 року на суму 287016,40 гривень, у тому числі ПДВ 47836,07 гривень;

- податкова накладна №10 від 21.02.2011 року на суму 302000,00 гривень, у тому числі ПДВ 45406,96 гривень;

- податкова накладна №8 від 22.02.2011 року на суму 272441,75 гривень, у тому числі ПДВ 45406,96 гривень;

- податкова накладна №9 від 22.02.2011 року на суму 279501,00 гривень, у тому числі ПДВ 46583,50 гривень;

- податкова накладна №1 від 01.03.2011 року на суму 311080,00 гривень, у тому числі ПДВ 51846,67 гривень;

- податкова накладна №2 від 01.03.2011 року на суму 277854,50 гривень, у тому числі ПДВ 46309,08 гривень;

- податкова накладна №3 від 01.03.2011 року на суму 285054,00 гривень, у тому числі ПДВ 47509,00 гривень;

- податкова накладна №5 від 18.03.2011 року на суму 314166,60 гривень, у тому числі ПДВ 52361,10 гривень;

- податкова накладна №6 від 18.03.2011 року на суму 299862,00 гривень, у тому числі ПДВ 49977,00 гривень;

- податкова накладна №8 від 30.03.2011 року на суму 309117,00 гривень, у тому числі ПДВ 51519,50 гривень;

- податкова накладна №9 від 30.03.2011 року на суму 338509,00 гривень, у тому числі ПДВ 56418,17 гривень;

- податкова накладна №1 від 06.04.2011 року на суму 331620,30 гривень, у тому числі ПДВ 55270,05 гривень;

- податкова накладна №2 від 06.04.2011 року на суму 345420,00 гривень, у тому числі ПДВ 57570,00 гривень;

- податкова накладна №3 від 11.04.2011 року на суму 307671,76 гривень, у тому числі ПДВ 51278,63 гривень;

- податкова накладна №4 від 11.04.2011 року на суму 345420,00 гривень, у тому числі ПДВ 57570,00 гривень;

- податкова накладна №8 від 28.04.2011 року на суму 405490,00 гривень, у тому числі ПДВ 67581,67 гривень;

- податкова накладна №1 від 04.05.2011 року на суму 258000,00 гривень, у тому числі ПДВ 43000,00 гривень;

- податкова накладна №2 від 18.05.2011 року на суму 314864,00 гривень, у тому числі ПДВ 52477,33 гривень;

- податкова накладна №3 від 18.05.2011 року на суму 327360,00 гривень, у тому числі ПДВ 54560,00 гривень;

- податкова накладна №4 від 19.05.2011 року на суму 301840,00 гривень, у тому числі ПДВ 50306,67 гривень;

- податкова накладна №5 від 19.05.2011 року на суму 316800,00 гривень, у тому числі ПДВ 52800,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000007 від 03.02.2011 року на суму 297969,00 гривень, у тому числі ПДВ 49661,50 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000008 від 03.02.2011 року на суму 265224,76 гривень, у тому числі ПДВ 36085,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000010 від 10.02.2011 року на суму 299996,00 гривень, у тому числі ПДВ 40540,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000011 від 10.02.2011 року на суму 298960,00 гривень, у тому числі ПДВ 40400,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000012 від 14.02.2011 року на суму 287016,40 гривень, у тому числі ПДВ 47836,07 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000016 від 21.02.2011 року на суму 302000,00 гривень, у тому числі ПДВ 45406,96 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000014 від 22.02.2011 року на суму 272441,75 гривень, у тому числі ПДВ 45406,96 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000015 від 22.02.2011 року на суму 279501,00 гривень, у тому числі ПДВ 46583,50 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000020 від 01.03.2011 року на суму 311080,00 гривень, у тому числі ПДВ 51846,67 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000021 від 01.03.2011 року на суму 277854,50 гривень, у тому числі ПДВ 46309,08 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000022 від 01.03.2011 року на суму 285054,00 гривень, у тому числі ПДВ 47509,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000024 від 18.03.2011 року на суму 314166,60 гривень, у тому числі ПДВ 52361,10 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000025 від 18.03.2011 року на суму 299862,00 гривень, у тому числі ПДВ 49977,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000027 від 30.03.2011 року на суму 309117,00 гривень, у тому числі ПДВ 51519,50 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000028 від 30.03.2011 року на суму 338509,00 гривень, у тому числі ПДВ 56418,17 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000028 від 06.04.2011 року на суму 331620,30 гривень, у тому числі ПДВ 55270,05 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000029 від 06.04.2011 року на суму 345420,00 гривень, у тому числі ПДВ 57570,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000030 від 11.04.2011 року на суму 307671,76 гривень, у тому числі ПДВ 51278,63 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000031 від 11.04.2011 року на суму 345420,00 гривень, у тому числі ПДВ 57570,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000036 від 28.04.2011 року на суму 405490,00 гривень, у тому числі ПДВ 67581,67 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000037 від 04.05.2011 року на суму 258000,00 гривень, у тому числі ПДВ 43000,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000038 від 18.05.2011 року на суму 314864,00 гривень, у тому числі ПДВ 52477,33 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000040 від 18.05.2011 року на суму 327360,00 гривень, у тому числі ПДВ 54560,00 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000041 від 19.05.2011 року на суму 301840,00 гривень, у тому числі ПДВ 50306,67 гривень;

- прибуткова накладна №РН-0000042 від 19.05.2011 року на суму 316800,00 гривень, у тому числі ПДВ 52800,00 гривень;

Придбані товари були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Дайнова», що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №1272 від 10.02.2011 року на суму 220549,00 гривень;

- платіжне доручення №1273 від 10.02.2011 року на суму 77420,00 гривень;

- платіжне доручення №1198 від 08.02.2011 року на суму 265224,76 гривень;

- платіжне доручення №1390 від 15.02.2011 року на суму 47615,00 гривень;

- платіжне доручення №1388 від 15.02.2011 року на суму 52385,00 гривень;

- платіжне доручення №1442 від 16.02.2011 року на суму 100000,00 гривень;

- платіжне доручення №1473 від 17.02.2011 року на суму 78318,50 гривень;

- платіжне доручення №1474 від 17.02.2011 року на суму 21677,50 гривень;

- платіжне доручення №1323 від 14.02.2011 року на суму 298960,00 гривень;

- платіжне доручення №1516 від 18.02.2011 року на суму 154854,40 гривень;

- платіжне доручення №1517 від 18.02.2011 року на суму 132162,00 гривень;

- платіжне доручення №1710 від 25.02.2011 року на суму 853942,75 гривень;

- платіжне доручення №2183 від 04.03.2011 року на суму 311080,00 гривень;

- платіжне доручення №2137 від 03.03.2011 року на суму 277854,50 гривень;

- платіжне доручення №2210 від 09.03.2011 року на суму 261000,00 гривень;

- платіжне доручення №2209 від 09.03.2011 року на суму 24054,00 гривень;

- платіжне доручення №2687 від 21.03.2011 року на суму 314166,60 гривень;

- платіжне доручення №2719 від 22.03.2011 року на суму 299862,00 гривень;

- платіжне доручення №3275 від 01.04.2011 року на суму 309117,00 гривень;

- платіжне доручення №3323 від 04.04.2011 року на суму 338509,00 гривень;

- платіжне доручення №3524 від 08.04.2011 року на суму 331620,30 гривень;

- платіжне доручення №3663 від 12.04.2011 року на суму 16025,00 гривень;

- платіжне доручення №3664 від 12.04.2011 року на суму 300000,00 гривень;

- платіжне доручення №3665 від 12.04.2011 року на суму 29395,00 гривень;

- платіжне доручення №3708 від 13.04.2011 року на суму 25000,00 гривень;

- платіжне доручення №3757 від 14.04.2011 року на суму 31671,76 гривень;

- платіжне доручення №3786 від 15.04.2011 року на суму 23000,00 гривень;

- платіжне доручення №3857 від 19.04.2011 року на суму 228000,00 гривень;

- платіжне доручення №3858 від 19.04.2011 року на суму 345420,00 гривень;

- платіжне доручення №4768 від 11.05.2011 року на суму 405490,00 гривень;

- платіжне доручення №4764 від 10.05.2011 року на суму 258000,00 гривень;

- платіжне доручення №5300 від 24.05.2011 року на суму 314864,00 гривень;

- платіжне доручення №5301 від 24.05.2011 року на суму 327360,00 гривень;

- платіжне доручення №5225 від 20.05.2011 року на суму 301840,00 гривень;

- платіжне доручення №5252 від 23.05.2011 року на суму 316800,00 гривень.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Дайнова» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ТОВ «Дайнова» товарів, використання цих товарів, в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та послуг від ТОВ «Дайнова», та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» та ТОВ «Дайнова» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом ".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Дайнова».

Судом під час розгляду справи ухвалою від 22.05.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 178/13 судово-економічної експертизи від 20.12.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (т.1, а.с.92-105) висновки акту Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №2075/22-304/32085677 від 10.12.2012 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 1548516,50 гривень, заниження ПДВ в сумі 1282206,36 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» не підтверджуються.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» у ТОВ «Дайнова» підтверджується первинними документами податкової та бухгалтерської звітності.

Відповідно до висновку № 178/13 судово-економічної експертизи від 20.12.2013 року придбані товари, у ТОВ «Дайнова» використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» у свої господарської діяльності, а саме були реалізовані кінцевому споживачу.

Згідно з наданими позивачем накладними, які були досліджені експертом, встановлено що за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року ТОВ «Атан-Крим» продано покупцям та відпущено на АЗС для продажу вроздріб через мережу власних автозаправних станцій товарів номенклатурою постачання «Бензин-76» кількістю 937047,00 літрів.

З урахуванням залишків на 01.02.2011 та 31.05.2011 року, а також кількості бензину А-76, отриманого від ТОВ «Дайнова» й інших постачальників, що відображено в обліковому регістрі «Товарний звіт за період з 01.02.2011 по 31.05.2011», підтверджується, що придбані у ТОВ «Дайнова» товари були використані у господарській діяльності позивача шляхом їх подальшого продажу юридичним і фізичним особам.

Суд, дослідивши даний висновок №178/13 судово-економічної експертизи від 20.12.2013 року в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384,385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та податку на прибуток.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 року №0000682203 та №0000692203 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» грошові кошти у розмірі 24729,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2013 року № 6659 (т.1, а.с.112).

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 24729,00 гривень.

В судовому засіданні 26.02.2014 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 03.03.2014 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.12.2012 року №0000692203, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1548517 (один мільйон п'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень 50 копійок.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.12.2012 року №0000682203, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1282207 (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі двісті сім ) гривень 36 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» судові витрати по сплаті судового збору та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 27023 (двадцять сім тисяч двадцять три) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.