Постанова

від 13.03.2014 по справі 827/73/14-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року Справа №827/73/14-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю представників:

позивача - Майборода Анни Миколаївни, довіреність б/н від 10.02.2014,

Склярової Дар`ї Геннадіївни, довіреність б/н від 27.02.2014,

відповідача - Опанасенко Наталі Сергіївни, довіреність б/н від 10.03.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у місті Севастополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланфеер», про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

встановив:

Державна екологічна інспекція у місті Севастополь (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланфеер» (далі - відповідач) про: тимчасову заборону (зупинення) експлуатації джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розташованого за адресою: 99059, м. Севастополь, вул. Рози Люксембург, 47, шляхом опломбування джерел утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державною екологічною інспекцією у місті Севастополь; встановлення строку отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела утворення та викидів в атмосферне повітря ТОВ «Ланфеер».

Позов мотивований таким: проведеною у період з 11.12.2013 по 24.12.2013 плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланфеер», виявлено джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - приміщення їдальні, у якому розташована одна 4-х комфорна електроплитка, обладнана примусовою витяжною вентиляцією; дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викидів забруднюючих речовин - приміщення їдальні, у якому розташована одна 4-х комфорна електроплитка, обладнана примусовою витяжною вентиляцією, відсутній, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

14.01.2014 за вказаним позовом відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №827/73/14-а.

Ухвалою суду від 30.01.2014 справу призначено до судового розгляду.

Відповідач надав суду заперечення на позов, у якому з заявленими вимогами не погодився, зокрема, зазначив, що відповідачем не доведено, що електроплитка є джерелом викидів забруднюючих речовин, не приведені нормативні обґрунтування до якої групи джерел належить електроплитка /а.с.62-63/.

У судовому засіданні 11.02.2014 представник позивача надав суду письмове уточнення позову, у якому просить: тимчасово заборонити (зупинити) експлуатації джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме приміщення їдальні, в якому розташована одна 4-х комфорна електроплитка, обладнана примусовою витяжною вентиляцією, яка розташована за адресою: 99059, м. Севастополь, вул. Рози Люксембург, 47, шляхом опломбування джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державною екологічною інспекцією у місті Севастополь; встановити строк для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин /а.с.39/.

У судовому засіданні 27.02.2014 представник позивача надав суду письмове уточнення позову, у якому просить тимчасово заборонити (зупинити) експлуатації джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Ланфеер», розташованого за адресою: 99059, м. Севастополь, вул. Рози Люксембург, 47, шляхом опломбування джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державною екологічною інспекцією у місті Севастополь, а саме, одної 4-х комфорочної електроплитки, обладнаної примусовою витяжною вентиляцією, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, 53-А /а.с.66/.

У судовому засіданні 13.03.2014 представники позивача заявлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2, частини третьої статті 6, пункту 7 частини першої статті 3, пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, у зв'язку з чим дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланфеер» є юридичною особою (ідентифікаційний код 37750861), зареєстрованою 14.07.2011 Нахімовською районною державною адміністрацією м. Севастополя, за адресою: 99001, м. Севастополь, вул. Рози Люксембург, б. 47, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААВ №124429 /а.с.54-55/ та довідкою Управління статистики у м. Севастополі АА №824450 /а.с.56-57/.

У період з 11.12.2013 по 24.12.2013 посадовими особами Державної екологічної інспекції у місті Севастополь, на підставі наказу від 10.12.2013 №987-р, направлення №894 від 11.12.2013 /а.с.13, 15/, проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланфеер» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення відповідачем статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Як зазначено в акті перевірки, при обстеженні підприємства виявлене джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - приміщення їдальні, у якому розташована одна 4-х комфорна електроплитка, обладнана примусовою витяжною вентиляцією. Технічний звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря , документи, в яких обгрунтовуються об'єми викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, на території ТОВ «Ланфеер» відсутні, що є порушенням статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викидів забруднюючих речовин - приміщення їдальні, у якому розташована одна 4-х комфорна електроплитка, обладнана примусовою витяжною вентиляцією, відсутній, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» /а.с.7, - оборотна сторінка/.

За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланфеер» /а.с.7-12/, на підставі якого позивачем стосовно відповідача відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», винесено припис від 24.12.2013 №442, яким приписано, у тому числі, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викидів (за рішенням суду) /а.с.14/.

На підставі статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», пункту 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивач звернувся до суду й просить тимчасово заборонити (зупинити) експлуатації джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Ланфеер», розташованого за адресою: 99059, м. Севастополь, вул. Рози Люксембург, 47, шляхом опломбування джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державною екологічною інспекцією у місті Севастополь, а саме, одної 4-х комфорочної електроплитки, обладнаної примусовою витяжною вентиляцією, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, 53-А.

Як встановлено перевіркою та не заперечується відповідачем, на підставі договору оренди приміщень № Lan-SEB/12 від 14.11.2011, укладеного між ТОВ «Готельний комплекс «Омега» та ТОВ «Ланфеер», останнє є орендарем приміщень, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, 53, загальною площею 662,0 кв.м. Строк дії договору - до 31.12.2013 /а.с.7, - оборотна сторінка).

У вказаних приміщеннях влаштована, зокрема, їдальня, у якій, у свою чергу, наявна одна 4-х комфорна електроплитка, обладнана примусовою витяжною вентиляцією, що підтверджується у тому числі, матеріалами фотофіксації /а.с.64/.

Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що позивачем не доведено факту статусу 4-х комфорної електроплитки, як джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Суд погоджується з такою думкою відповідача.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За визначенням абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

За визначенням абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

За визначенням абзацу тринадцятого статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Таким чином, для надання об'єкту статусу джерела викиду у розумінні абзацу тринадцятого статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» необхідним є встановлення фактів виникнення внаслідок використання об'єкту забруднюючої речовини та її надходження до атмосферного повітря.

Відповідно до підпункту 1.15.5 Інструкції «Про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.95 р. № 7 (далі - Інструкція №7), стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

За визначенням підпункту 1.15.2 Інструкції №7 інвентаризація викидів - систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря.

Згідно підпунктом 2.4.1 Інструкції №7 характеристика технології виробництва та технологічного обладнання, опис продукції, яка випускається підприємством, основна сировина, що використовується, її хімічний склад по ГОСТу або аналізу заводської лабораторії (дані повинні бути пов'язані з балансовою схемою матеріальних потоків), кількість витраченого основного і резервного палива, його якісні характеристики. При цьому необхідно враховувати наявність у газах, що відходять, забруднюючих речовин, які утворюються в ході ведення технологічного процесу. Визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик надається в додатку N 2 (таблиця 2.1).

Характеристика джерел утворення надається по технологічному обладнанню, техпроцесу або його етапу (підпункт 2.4.2 Інструкції №7).

Кількісна та якісна характеристики джерел утворення надаються на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, проектних даних або технологічного регламенту. У випадку відсутності одного з показників (величини, визначеної прямими вимірами, взятої з проектних матеріалів або техрегламенту) вказується причина неможливості їх визначення. Надається характеристика максимальних і мінімальних фактичних концентрацій, які одержані безпосередньо інструментальними вимірами, при веденні технологічного процесу за технологічним обладнанням (агрегатом) на кожному з етапів технологічного процесу і відповідному йому навантаженні, а також проектне значення концентрацій (мг/м 3 ) при номінальному навантаженні обладнання. У випадку зміни проектних показників вказується значення концентрацій по останньому технологічному регламенту (підпункт 2.4.3 Інструкції №7).

В розділі «Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин» надаються параметри джерел викидів, потужність та інші відомості у відповідності з додатком N 2 (таблиця 2.2). Визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик проводиться на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, проектних даних (або технологічного регламенту) та розрахункових методів (підпункт 2.5.1 Інструкції №7).

Величина викиду, на основі прямих вимірювань, визначається на номінальному навантаженні технологічного обладнання на різних етапах технологічного процесу, які істотно відрізняються величинами викиду. При цьому за максимальну фактичну величину викиду приймається найбільший викид, що визначений при обстеженні технологічного процесу. Проектна величина викиду береться з технологічних регламентів, що входять в проектні матеріали на будівництво, реконструкцію, техпереобладнання і т. д., а у випадку модернізації техпроцесу, в ході їх експлуатації, за матеріалами останнього затвердженого техрегламенту. Величина викиду розрахунковим методом визначається згідно з методиками, погодженими з Мінекобезпеки України (підпункт 2.5.2 Інструкції №7).

Первинні матеріали результатів вимірів і результати, які одержані розрахунковим методом, додаються до звіту по інвентаризації (підпункт 2.5.5 Інструкції №7).

В таблиці 2.4 (додаток N 2) приводиться характеристика викидів забруднюючих речовин в атмосферу від основних виробництв, перелік яких визначається органами Мінекобезпеки України. При визначенні річних викидів забруднюючих речовин враховується коефіцієнт корисної дії (ККД) очистки ГОУ. У випадку 2-3 ступінчатої очистки ККД вказується в цілому (пункт 2.7 Інструкції №7).

Обов'язок щодо проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві та складання звіту, пунктами 1.8, 1.9 Інструкції №7 покладений на підприємство.

Проте, у разі не проведення на підприємстві інвентаризації викидів забруднюючих речовин та не складання відповідного звіту, обов'язок доказування наявності у певного об'єкту статусу «Джерела утворення та викидів забруднюючих резон в атмосферне повітря» в силу вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на позивача, оскільки з огляду на зміст заявлених позовних вимог обставина щодо статусу об'єкту як «джерела утворення та викидів забруднюючих резон в атмосферне повітря» є предметом доказування у справі.

З наведених в акті перевірки відомостей не вбачається факту виявлення працівниками позивача наявності у відповідача джерела утворення та викидів забруднюючих резон в атмосферне повітря. На підтвердження приналежності виявленої 4-х комфорної електроплитки, обладнаної примусовою витяжною вентиляцією, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, 53-А до «джерела утворення та викидів забруднюючих резон в атмосферне повітря», позивачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не наведено жодного доказу, зокрема, того, що під час експлуатації електроплитки утворюються забруднюючі речовини (не зазначено назви забруднюючих речовин та їх кількість, ким та яким чином це встановлено), та того, що конкретні забруднюючі речовини надходять в атмосферне повітря. Само по себе влаштування над електроплиткою примусової витяжної вентиляції не є доказом утворення забруднюючих речовин від експлуатації електроплитки та не беззаперечним доказом їх надходження в атмосферне повітря (у разі наявності забруднюючих речовин).

Щодо посилання представника позивача на положення Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 липня 1997 р. N 201, погоджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 березня 1996 р. N 11-4-279, Державним комітетом України по гідрометеорології від 12 грудня 1995 р. N К-2-822, таке посилання є необґрунтованим, оскільки у Додатку 1 до наказу «Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць» наведений перелік речовин, до якого, зокрема, включено й акролеїн, але не визначено джерел утворення наведених у переліку речовин.

За визначенням пункту 1.1 Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами, правила містять основні вимоги до охорони атмосферного повітря населених місць і місць масового відпочинку та оздоровлення населення, виконання яких повинно забезпечити запобігання несприятливому впливу забруднення повітряного середовища на здоров'я населення та санітарно-побутові умови його життя.

Конкретних джерел (процесів) утворення забруднюючих речовин вказані Державні санітарні правила не визначають.

У наданому суду керівництві з експлуатації кухонної плити з духовою шафою марки «Indesit» також не зазначено про утворення та викид в атмосферне повітря яких-небудь забруднюючих речовин.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011 затверджено положення «Про Державну екологічну інспекцію України» (далі - Положення №454).

Пунктом 1 Положення№454 визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 6 Положення№454 Держекоінспекції України для виконання покладених на неї завдань надано право, зокрема:

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їх згодою), працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади (підпункт 1);

- одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб (підпункт 2);

- виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, грунтів, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих та морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання (підпункт 9);

- виконувати в установленому порядку арбітражні вимірювання концентрацій забруднюючих речовин у контрольних пробах (підпункт 21).

Державна екологічна інспекція у місті Севастополь діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, згідно з яким перша є територіальним органом другої.

З наявних матеріалів справи та з пояснень представників позивача слідує, що під час проведення перевірки відповідача, відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, вимірювання в установленому порядку концентрацій забруднюючих речовин, не здійснювалося, запити на одержання необхідної інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, не направлялися.

Тобто, під час проведення перевірки відповідача посадові особи позивача не скористалися наданими їм підпунктами 1, 2 9, 21 пункту 6 Положення №454 повноваженнями, внаслідок чого викладений в акті перевірки висновок про статус виявленої 4-х комфорної електроплитки як джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є лише припущенням, не підтвердженим в установленому законодавством порядку.

За таких обставин відсутні підстави для застосування до відповідача заходів реагування, передбачених пунктом 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З огляду на викладене позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

За правилом частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Інших судових витрат судом під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, судові витрати, належні до розподілу, у справі відсутні.

У судовому засіданні 13.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 18.03.2014.

Керуючись статями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров