Рішення

від 14.02.2014 по справі 175/125/14-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа № 2-175/125/14-ц

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойка О.М.

при секретарі - Карпенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, с/т «Будівельник», третя особа Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління Юстиції про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та в електронному реєстрі,

в с т а н о в и в:

Представник позивачки у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити і визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ДП №050070 від 16.07.1999 року, виданий Любимівською сільською радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області на земельну ділянку №НОМЕР_1, площею 0,0497 га, кадастровий номер 1221484000:01:068:0156, розташовану на території с/т «Будівельник», Любимівської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, переданої для ведення садівництва ОСОБА_2. Крім того, просила скасувати реєстрацію даного Державного акта на право приватної власності на землю в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №1180 та в електронному реєстрі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. За таких обставин, зі згоди представника позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП №050070 від 16.07.1999 року, виданого Любимівською сільською радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі рішення виконкому Любимівської сільської ради народних депутатів №04 від 30.01.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1180, ОСОБА_2 - була передана у приватну власність земельна ділянка №НОМЕР_1, площею 0,0497 га, кадастровий номер:1221484000:01:068:0156, розташована на території с/т «Будівельник» (згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №567967 за кодом ЄДРПОУ 35124357, зареєстровано Садівниче товариство «Будівельник» за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Любимівка), Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, передана йому для ведення.

02.06.2009 року ОСОБА_2, у зв'язку з наміром відчужити ОСОБА_1 - належних йому дачного будинку та земельної ділянки №НОМЕР_1, була видана довіреність на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованої в реєстрі за №829, якою він уповноважив своїх представників вчинити дії, зокрема отримати оформлене та зареєстроване на його ім'я право власності на будівлю (дачний будинок), вирішити усі питання, пов'язані з підписанням договору дарування на користь позивачки, зазначених об'єктів нерухомості. Після цього, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 за власні кошти на земельній ділянці №НОМЕР_1 збудовано прибудову до будівлі (дачного будинку).

Проте до цього часу ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь позивачки, у зв'язку з тим, що земельна ділянка №НОМЕР_1 на місцевості виходить за свої межі в натурі в бік збільшення за рахунок земель, що належать Садівничому товариству «Будівельник».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки від 09.01.2014 року, виданої с/т «Будівельник» ОСОБА_1 є членом садівничого товариства та користується садовим будинком, розташованого на земельній ділянці №НОМЕР_1.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що Державний акт серія IV-ДП №050070 на право приватної власності на землю від 16.07.1999 року може бути визнаний судом недійсним, з огляду на невідповідність меж даним земельно-кадастрової документації, оскільки, згідно технічного звіту виконаного ДП «Дніпроптеровський науково-дослідний інститут землеустрою» земельна ділянка №НОМЕР_1 на місцевості виходить за свої межі в натурі в бік збільшення за рахунок земель, що належать Садівничому товариству «Будівельник».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, які підлягають приватизації або за результатами аукціону в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту права на земельну ділянку, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна за його позовом визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно п.п. 3, 5 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.1993 року за №7, - передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян. Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів.

Отже судом встановлено, що всупереч п. 1.11. та п. 4.2.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2004 року за №1618/10217, не була здійснена державна експертиза документації, яку необхідно було провести до її затвердження та до прийняття рішення сільської ради. Таким чином, зазначене порушення є підставою для визнання Державного акта серія IV-ДП №050070 на право приватної власності на землю від 16.07.1999 року недійсним.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Стаття 373 ЦК України встановлює, що право власності на землю гарантується Конституцією України, а згідно зі ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене лише за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею 90 ЗК України визначено права власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тощо та передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Окрім того, з 01 січня 2013 року право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 1 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 26 даного Закону визначає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже, у разі скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасовується державна реєстрація земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, вищевказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягає солідарному стягненню сума судового збору в розмірі по 121 гривні 80 копійок з кожного сплачені нею при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 321, 330, 373, 378, 387, 388 ЦК України ст.ст. 10,11,60,79,88,212,215,214,224 ЦПК України, ст.ст.14, 41 Конституції України, ст.ст. 2,4,5,22,81,90,91,116,120,125,126,152-155,158 ЗК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, с/т «Будівельник», третя особа Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління Юстиції про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та в електронному реєстрі - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ДП №050070 від 16.07.1999 року, виданий ОСОБА_2 Любимівською сільською радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області на земельну ділянку №НОМЕР_1, площею 0,0497 га, кадастровий номер: 1221484000:01:068:0156, розташованої на території с/т «Будівельник», Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, переданої для ведення садівництва.

Скасувати реєстрацію Державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП №050070 від 16.07.1999 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №1180 та в електронному реєстрі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 121,80 гривень.

Стягнути з садового товариства «Будівельник» (код ЄДРПОУ 35124357) на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 121,80 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О.М. Бойко