Рішення

від 11.03.2014 по справі 906/148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" березня 2014 р. Справа № 906/148/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігіс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" (м. Малин, Житомирська область)

про стягнення 21973,92 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 21973,92грн., з яких 15240,61грн. заборгованості за поставлений товар, 5591,78грн. пені та 1141,53грн. річних.

25.02.2014 на адресу суду надійшло клопотання відповідача від 19.02.2014 (а.с. 32), згідно якого останній просить суд: - долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію акту звірки розрахунків за договором поставки №ДП29/00/02/10 від 08.10.2010, на підставі якого виникла заборгованість; - розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача; - копію рішення направити на адресу ТОВ "Рута". До клопотання додано акт звірки взаємних розрахунків від 18.02.2014 (а.с. 33).

06.03.2014 на адресу суду надійшло клопотання (а.с. 37-38), згідно якого позивач просить суд: - долучити до матеріалів справи копії документів; - справу розглядати без участі представника позивача; - повний текст рішення суду надіслати у строки, встановлені ст. 87 ГПК України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені вчасно та належним чином, про, що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35-36).

За вказаних обставин відсутність представників сторін, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іглс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рута" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №ДП 29/00/02/10 (далі - Договір (а.с. 10-12)), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність покупцеві оболонки для ковбасних виробів виробництва компаній міжнародної групи "Viscofan" (Іспанія), надалі іменується "Товар"), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.

Найменування (асортимент), одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, зазначаються у відпускних документах постачальника (п. 2.1. Договору).

Ціна за одиницю товару (в тому числі ПДВ) вказується в накладних та рахунках, які є невід'ємною частиною цього Договору, і з моменту передачі товару зміні не підлягає (п. 5.2. Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору здійснив поставку товару на суму 15240,61грн., однак відповідач в обумовлений Договором строк розрахунки не здійснив.

За невиконання грошових зобов'язань, на підставі п. 6.2 Договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 5591,78грн. пені та у відповідності до ч. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 1141,53грн.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі поставки №ДП 29/00/02/10 від 08.10.2010 (а.с. 10-12).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання умов вищевказаного Договору, на підставі видаткових накладних №ІГ-0000801 від 25.05.2011, № ІГ-0000925 від 10.06.2011, №ІГ-0001120 від 07.07.2011, №ІГ-0001435 від 22.08.2011 (а.с. 17-20), позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15240,61грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 5.3. Договору, покупець сплачує повну вартість за кожну партію поставленого товару згідно рахунку постачальника на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право дострокової оплати Товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки від 25.05.2011, 10.06.2011, 07.07.2011, 22.08.2011 на загальну суму 15240,61грн.

Таким чином, за видатковою накладною №ІГ-0000801 від 25.05.2011 на суму 4200,14грн. відповідач повинен був здійснити розрахунки у строк до 09.06.2011, за видатковою накладною № ІГ-0000925 від 10.06.2011 на суму 898,08грн. - до 25.06.2011, за видатковою накладною №ІГ-0001120 від 07.07.2011 на суму 2142,41грн. - до 22.07.2011, за видатковою накладною №ІГ-0001435 від 22.08.2011 на суму 7999,98грн. - до 06.09.2011.

Однак, у вказані строки розрахунки проведено не було, внаслідок чого заборгованість відповідача, як на час звернення позивача до суду так і на час вирішення справи в суді, склала 15240,61грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 18.02.2014 (а.с. 33) та вбачається з довідки позивача (а.с. 48).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 525 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 15240,61грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до п. 6.2. Договору, в разі несвоєчасної оплати Товару покупцем, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором не передбачено інший період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.

Однак, з розрахунків позивача (а.с. 4-5) вбачається, що ним невірно визначено дату виникнення прострочення платежу по кожній з вказаних накладних, а також не враховано вищевказані положення п.6 ст. 232 ГКУ.

Так, по видатковій накладній №ІГ-0000801 від 25.05.2011 на суму 4200,14грн. пеню слід рахувати з 09.06.2011 по 09.12.2011 (6міс.), що складає 328,19грн.

По видатковій накладній № ІГ-0000925 від 10.06.2011 на суму 898,08грн. - з 25.06.2011 по 25.12.2011, (6міс.), що складає 70,17грн.

По видатковій накладній №ІГ-0001120 від 07.07.2011 на суму 2142,41грн. - з 22.07.2011 по 22.01.2012 (6міс.), що складає 168,26грн.

По видатковій накладній №ІГ-0001435 від 22.08.2011 на суму 7999,98грн. - з 06.09.2011 по 06.03.2012 (6міс.), що становить 621,08грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 1187,70грн. У стягненні 4404,08грн. пені слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 1141,53грн., то відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що позивачем невірно було визначено дату виникнення прострочення платежу по кожній з вказаних вище накладних, тому, здійснивши перерахунок річних, суд вважає правомірно нарахованою їх сумою 1139,02грн. У стягненні 2,51грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи та підлягає частковому задоволенню на суму 17567,33грн., з яких: 15240,61грн. основного боргу, 1187,70грн. пені, 1139,02 грн. 3% річних. В частині стягнення 4404,08грн. пені та 2,51грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" (11600, Житомирська обл., м. Малин, вул. Кримського, буд. 137, ід. код 31164401)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігіс" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 11-в, кв.9, ід. код 32380077):

- 15240,61грн. основного боргу;

- 1187,70грн. пені;

- 1139,02 грн. 3% річних;

- 1460,62 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 4404,08грн. пені та 2,51грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.03.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов про вруч).