Рішення

від 12.03.2014 по справі 916/2829/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2014 р.Справа № 916/2829/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010";

До відповідача: Комунального підприємства "Лейпциг";

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Управління Державної казначейської служби України у Тарутинському районі Одеської області

Про стягнення 55 792 грн.27коп.

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

від позивача: Старченко Ю.Л.- довіреність від 24.12.13р.

від відповідача: Добровольський В.Є. - довіреність від 17.12.2013р.

Від третьої особи : Масалов П.В. - довіреність від 08.01.2014р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Лейпциг" про стягнення 55 792 грн.27коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2013року було порушено провадження у справі № 916/2829/13.

18.12.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі в справі в якості іншого відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023 ,м. Одеса, вул. Садова, 1-А).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2013року клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості іншого відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023 ,м. Одеса, вул. Садова, 1-А) - задоволено. Залучено до участі у справі № 916/2829/13 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023 ,м. Одеса, вул. Садова, 1-А), як іншого відповідача.

22.01.2014р. до господарського суду Одеської області від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до якого зазначено, що відповідно до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів в 2014р. через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, така установа як КП "Весела долина" не має відкритих рахунків в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області та обслуговується в Управлінні Державної казначейської служби України у Тарутинському районі Одеської області, яка є окремою юридичною особою, самостійно відповідає по своїм зобов'язанням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2014року виключено з кола відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області у справі №916/2829/13. Залучено до участі у справі № 916/2829/13 Управління Державної казначейської служби України у Тарутинському районі Одеської області, у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 07.02.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Оборотової О.Ю. у відпустці, передано справу № 916/2829/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010"до відповідача Комунального підприємства "Лейпциг" про стягнення 55 792 грн.27коп. на розгляд судді господарського суду Одеської області Брагіній Я.В.

08.02.2014р. до господарського суду Одеської області від Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області нідійшли письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2014року прийнято справу № 916/2829/13 до свого провадження.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 12.02.2014р., у зв'язку з тим, що суддя Оборотова О.Ю. вийшла з відпустці, передано справу № 916/2829/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010"до відповідача Комунального підприємства "Лейпциг" про стягнення 55 792 грн.27коп. на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014року прийнято справу № 916/2829/13 до свого провадження.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та правову позицію, суд встановив наступне:

02.04.2013р. між ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) та Комунальним підприємством "Лейпциг" (замовник) було укладено договір №150, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: поточний ремонт гідродинамічним очищенням артезіанської свердловини №773 в с. Серпневе. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити роботи, зазначені в п.1.1. цього договору (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору №150 від 02.04.2013р. загальна сума договору складає 54 114грн., у т.ч. ПДВ 9 019,00грн. Кінцева сума договору може змінюватись, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в акті (ах) виконаних робіт №КБ-2в та довідці №КБ-3.

За положеннями п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору №150 від 02.04.2013р. сторони передбачили, що за надання послуг з виконання робіт згідно з п.1.1. цього договору замовником сплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт. Виконання робіт підрядником та прийняття їх результатів замовником оформлюється актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3. Оплата здійснюється в протягом календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 31.07.2013р.

Відповідно до п.12.1. договору №150 від 02.04.2013р. договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами. За попередньою згодою сторін термін дії договору може бути подовжений на узгоджений сторонами час.

06.04.2013р. Підрядник виконав взяте на себе зобовязання по договору про що сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі - приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (ФКБ-3) на загальну вартість 54 114грн.

Відповідно до п.6.4. договору №150 від 02.04.2013р. у разі несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних Підрядником робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №150 від 02.04.2013р. складає 55 792,27грн., яка складається з суми оснвоної заборгованості у розмірі 54 114грн., 3%річних 311,34грн. та пені 1 366,93грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором №150 від 02.04.2013р. обов'язку за виконані послуги, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Комунального підприємства "Лейпциг" заборгованість у розмірі 55 792 грн.27коп.

Проаналізувавши обставини справи, правову позицію позивача, подані ним документи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 1 ст. 857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (п.2 ст.854 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч.4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За положеннями ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.47 Бюджетного кодексу України передбачено, що до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, надані позивачем Акт здачі - приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (ФКБ-3), свідчать про виникнення у відповідача заборгованості за виконані позивачем за договором №150 від 02.04.2013р. роботи в сумі 54 114грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про її стягнення підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 311,34грн. три проценти річних за період з 01.08.2013р. по 09.10.2013р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.).

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, здійснений позивачем, суд встановив, що він зроблений вірно, відповідно до економічних формул, у зв'язку з чим позовна вимога про їх стягнення, з врахуванням проаналізованого судом законодавства та судової практики, підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 366,93грн. пені.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.4. договору №150 від 02.04.2013р. у разі несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних Підрядником робіт Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №150 від 02.04.2013р. складає 55 792,27грн., яка складається з суми оснвоної заборгованості у розмірі 54 114грн., 3%річних 311,34грн. та пені 1 366,93грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Лейпциг" (68522, Одеська обл, Тарутинський район, смт. Серпневе, вул Леніна, буд. 198, код ЄДРПОУ 36864283, р/р 3543001005745 ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна,7, код 37100186, п/р 26004297378 в АТ «Райфайзен банк АВАЛЬ» МФО 380805) - заборгованість 55 792,27грн., яка складається з суми оснвоної заборгованості у розмірі 54 114грн., 3%річних 311,34грн. та пені 1 366,93грн; 1720,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.03.2014р.

Суддя Оборотова О.Ю.