Постанова

від 14.03.2014 по справі 812/1506/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1506/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Болдира Є.Г. (довіреність від 08.01.2014 № 6),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Донбаського територіального управління Національної комісії цінних паперів та фондового ринку до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 лютого 2014 року на адресу управління надійшла постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765, за якою позивач є боржником перед державою. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки згідно статті 18 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» фінансування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та органів, які утворюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до мети діяльності, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Донбаське територіальне управління Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку (код ЄДРПОУ 38082781) 16 лютого 2012 року згідно з пунктом 2.2 наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 «Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів» внесено до бази даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Позивач посилається на частину 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», у якій зазначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначена стаття 3 Закону відсилає до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845), встановлює, у яких випадках органи казначейства приймають документи до розгляду та приймає рішення про стягнення коштів. Зокрема, абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 передбачено, що боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Крім того, відповідно до пункту 12 Положення про Донбаське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 січня 2012 року № 217, фінансування витрат на утримання управління здійснюється за рахунок Державного бюджету України у межах виділених асигнувань згідно із затвердженим кошторисом та планом асигнувань. Такі витрати, як сплата судового збору - за КВЕД 2800 витрати на інші поточні видатки, не передбачені тимчасовим кошторисом управління на І квартал 2014 року, що не дозволяє сплатити судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до його початку надав суду письмові заперечення проти позову, згідно з якими вважає, що оскаржену постанову винесено правомірно, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як слідує з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17 лютого 2014 року на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження ВП № 42101765 про примусове виконання виконавчого листа № 812/7883/13-а, виданого Луганським окружним адміністративним судом 02 грудня 2013 року, про стягнення судового збору з Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь держави у розмірі 170,00 грн. (арк. справи 7).

Постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765 отримано Донбаським територіальним управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 25 лютого 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17 лютого 2014 року про надсилання зазначеної постанови (арк. справи 6).

Суд вважає постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765 про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводиться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».)

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2011 року № 845 затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У пункті 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), передбачено, що: безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження»; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України, Податковому кодексі України, Законах України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та «Про виконавче провадження».

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

У відповідності із пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Питання безспірного списання коштів з рахунків боржника врегульовані у пунктах 24-34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45).

Відповідно до пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), регламентовано, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, розміщених на офіційному веб-сайті державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», який є технічним адміністратором єдиних та державних реєстрів, розпорядниками яких є Державна реєстраційна служба України та Державна служба України з питань регуляторної політики та підприємництва, та довідки Головного управління статистики у Донецькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 08 лютого 2012 року серії АА № 472477, судом встановлено, що Донбаське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є органом державної влади (арк. справи 8, 14).

Довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 16 лютого 2012 року про включення розпорядника (одержувача) (філії, іншого відокремленого підрозділу розпорядника бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів підтверджено включення Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 81358, згідно з даними, заповненими ним у Реєстраційній картці розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (арк. справи 9).

Листом від 14 березня 2014 року № 04-08/117-2253 Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повідомило, що Донбаське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (код ЄДРПОУ 38082781) 16 лютого 2012 року згідно з пунктом 2.2 наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1692 «Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів» внесено до бази даних Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, про що видано реєстраційну картку та довідку про включення до Єдиного реєстру. Реєстраційна картка містить інформацію щодо статусу установи (розпорядник або одержувач), найменування органу Державної казначейської служби України, в якому знаходиться на обслуговуванні установа та вид бюджету, з якого отримує фінансування (арк. справи 8).

Таким чином, боржник - Донбаське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, є бюджетною установою та рішення про стягнення з нього коштів повинно виконуватись органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, в порядку, визначеному Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» передбачено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 02 грудня 2013 року у справі № 812/7086/13-а про стягнення з Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь держави судового збору у розмірі 170,00 грн. не підлягає виконанню відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, а відтак, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» мав відмовити у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на положення частини 2 статті 3, частини 1 статті 25 та частини 1 статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», відповідач, отримавши виконавчий лист про стягнення з позивача судового збору, насамперед, мав з'ясувати, чи належить виконувати зазначений виконавчий документ саме органами державної виконавчої служби, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Крім того, відповідач не позбавлений права самостійно отримати загальнодоступні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, розміщені на офіційному веб-сайті державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», який є технічним адміністратором єдиних та державних реєстрів, розпорядниками яких є Державна реєстраційна служба України та Державна служба України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо організаційно-правової форми боржника.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності 23 жовтня 2013 року, внесені зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року, встановленої статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за подання до адміністративного суду у 2014 році позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору складає 73,08 грн.

Враховуючи, що ухвалою суду від 06 березня 2014 року було відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, приймаючи до уваги, що Донбаське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не звільнено від сплати судового збору, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 73,08 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17 лютого 2014 року ВП № 42101765 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути з Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (місцезнаходження: 83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 5, ідентифікаційний код 38082781) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 18 березня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун