Постанова

від 14.05.2009 по справі 2а-2433/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

14 травня

2009 року о  10 год., 15 хв.   

м. Львів

Львівський

окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар

судового засідання Черній Ю. Л.    

розглянувши

в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-2433/09/1370

за позовом

Державної

податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова,  представник -Більо І. В.(довіреність

№11154/10-010 від 15.05.2008 року)

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Аксіома», представник - не з'явився

про

стягнення

податкового боргу в сумі 4404,96 грн.

Позивач

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова звернулася до

Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» про стягнення податкового

боргу в сумі 4404,96 грн.

Позивач свої

позовні вимоги обґрунтовує тим, що актом документальної невиїзної (камеральної)

перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №

851/220/15-2/23881983 від 13.05.2008 року позивачем встановлено порушення п.

9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, ТОВ

«Аксіома» в декларації за листопад 2006 року не в повній мірі визнано умовний

продаж зазначених товарних залишків, що призвело до заниження податкового

зобов'язання в сумі 4195,2 грн. На підставі вказаного акту позивачем винесено

податкове повідомлення - рішення №0009841630/0/11712 від 20.05.2008 року,

згідно якого загальна сума податкового зобов'язання становить 4404,96 грн.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що податкове

повідомлення - рішення №0009841630/0/11712 від 20.05.2008 року відповідач не

оскаржував, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач

заперечень проти позову не надав, явку уповноваженого представника не

забезпечив.

Заслухавши

пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно

дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -  

ВСТАНОВИВ:

Спірні

правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами і

доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від

03.04.1997 року із змінами і доповненнями, Положенням про реєстрацію платників

податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової

адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року із змінами і доповненнями, КАС

України.

28.09.1995

року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю

«Аксіома» Економічним управлінням Виконавчого комітету Львівської міської ради

народних депутатів (ідентифікаційний код 23881983), що підтверджується

свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 23881983.

01.08.1997

року відповідач отримав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану

вартість № 18151227, згідно якого відповідач зареєстрований платником податку

на додану вартість.

27.11.2006

року позивачем - комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у

Шевченківському районі м. Львова, складено акт № 67 про анулювання Свідоцтва

про реєстрацію платника податку на додану вартість відповідача. Комісією

встановлено, що відповідач подає податковому органу декларації з ПДВ, які

свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти

послідовних податкових місяців, що підтверджується звітністю по ПДВ за період з

01.10.2005 року по 01.10.2006 року. Комісія вирішила, анулювати свідоцтво №

18151227, видане 30.09.1997 року відповідачу. Відповідач, як платник ПДВ

виключений  із реєстру 21.11.2006 року.

11.12.2006

року відповідач подав заяву від 08.12.2006 року про виключення з реєстру

платника на додану вартість.

13.05.2008

року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт №851/220/15-2/23881983

про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової

декларації з податку на додану вартість. Предметом перевірки була декларації

відповідача з ПДВ за листопад 2006 року.

Перевіркою

встановлено, що підприємству 27.11.2006 року анульовано Свідоцтво платника ПДВ

№ 18151227 від 30.09.199 року та відповідно до даних декларації з податку на

прибуток підприємства, поданої за 9 місяців 2006 року, відображено товарні

залишки на суму 20976,00 грн.

Зазначені

товарні залишки задекларовано і в звітності з податку на прибуток за 2006 рік

сума податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з податку на

додану вартість за листопад 2006 року становить - 0.

Згідно п.

9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, в

обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або

основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або

поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких

товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових

зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке

анулювання.  

На підставі

п.п. 7.7.5. та 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» збільшується сума, що

за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету 4195,2

грн.

20.05.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято

податкове повідомлення - рішення № 0009841630/0/11712, згідно якого визначено

суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за

платежем податок на додану вартість в сумі 4404,96 грн. в тому числі за

основним платежем в сумі 4195,20 грн. та за штрафними санкціями в сумі 209,76

грн., яке відповідачем отримано 30.05.2008 року, що підтверджується

повідомленням про вручення поштового відправлення № 913878.                     

Згідно п.

1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від

01.01.2008 року, платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом

зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що

сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію

України.      

Пунком 7.7.

ст. 7 цього ж Закону, встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає

сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з

Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення

розрахунків.      

Згідно п.п.

7.7.5. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем

отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну

невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх

підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з

порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом

такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника

для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно п.п.

7.7.7. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, якщо за наслідками документальної

невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної)

податковий

орган виявляє невідповідність суми

бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий

податковий орган:

а) у разі

заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми,

визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику

податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та

підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку

добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного

відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення

податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі

перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над

сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок,

податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому

зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі

з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку

не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку

податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні

бюджетного відшкодування.

Згідно п. 9.1. ст. 9 цього ж Закону, центральний податковий орган веде

реєстр платників податку.

Згідно п. 9.8. ст. 9 цього ж Закону, реєстрація діє до дати її

анулювання, яка відбувається у випадках, якщо - п.п. «ґ», особа, зареєстрована

як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку

протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію

(податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних

поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством

стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання

реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту,

здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі

анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування

податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки,

визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або

податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх

наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як

платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо

за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання

бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків,

визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися

зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного

відшкодування, чи ні.  

Податковий

орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав,

визначених у підпунктах «а» - «б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти

самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у

підпунктах «в» - «г» цього пункту.

Платник

податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, якщо

анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, -

протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У

цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки

у наданні податкової звітності з цього податку.

При

анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який

розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового

періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник

податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні

залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у

минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж

таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх

податкових

зобов'язань за наслідками

податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Згідно п.п.

17.1.4., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі

коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання

платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2

пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім

випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього

Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого

податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму

доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості

податкових періодів, що минули. (4195,2 грн. х 5% =209,76 грн.)  

За таких

обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл

судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач

звільнений від сплати судового збору на підставі п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету

Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21 січня 1993 року (зі змінами

та доповненнями).

Керуючись

ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

П

Р И Й Н Я В:

1.

Адміністративний позов задоволити повністю.

2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ЄДРПОУ 23881983, м.

Львів, вул. Сорочинська, 4/25) до бюджету кошти у розмірі 4404,96 грн.

3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не

було подано.

    Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186

КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У

разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо

строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду

не набрала законної сили.

4.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали

участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи

обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої

інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС

України:

Про

апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції

викладаються в апеляційній скарзі.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного

суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване

судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява

про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                         

Гавдик З.В.