Ухвала

від 14.03.2014 по справі 11/796/222/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2

ОСОБА_3 ,

за участю

прокурора - ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2013 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, направлена прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Рішення про направлення справи на додаткове розслідування суд першої інстанції мотивував тим, що в ході розгляду справи встановлена така неповнота та неправильність досудового слідства, яка не можу бути усунута в судовому засіданні.

Зокрема, як зазначено в постанові, органом досудового слідства не дана належна правова оцінка зазначеним в обвинуваченні обставинам щодо укладання договорів поставок та щодо неналежного виконання зобов`язаньпо ним, залишились не з`ясованими істотні обставини всіх інкримінованих ОСОБА_6 дій, в т.ч. для підтвердження або спростування часу виникнення, наявності та спрямованості його умислу на вчинення саме шахрайських дій, які йому інкримінуються, у зв`язку з чим висновки досудового слідства є передчасними.

Також в постанові вказано, що в порушення вимог ст. 64, 132 КПК України (1960 року), орган досудового слідства, пред`являючи обвинувачення ОСОБА_6 , не встановив, у який же спосіб, якими його діями або бездіяльністю він вчинив спонукання або примус ОСОБА_8 до виконання дій щодо підписання договорів і перерахування коштів, в чому полягав обман або зловживання довірою (та що саме) з боку ОСОБА_6 по відношенню до директора TOB «ТД «Колорит», з урахуванням наявних у справі даних.

Крім того, на думку місцевого суду, органом досудового слідства була допущена неповнота, яка виражається у тому, що не встановлена наявність документів, актів прийому-передачі, актів про вибракування поставленої по договорам від 13 листопада 2007 року продукції у вигляді сувенірних коробок, які, як слідує з показань в судовому засіданні директора TOB «ТД «Колорит» ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , поставлялись в певній частині по цим договорам ПП «Поліграфіст-Ч». В свою чергу, вказані обставини щодо спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_6 на заволодіння всіма коштами через не виконання зобов`язань взагалі не узгоджується із даними у справі, які свідчать про виготовлення висічних штампів та часткового виготовлення сувенірних коробок.

Також у постанові зазначено про те, що органами досудового слідства не були перевірені доводи, наведені обвинуваченим на свій захист, зокрема, з приводу не здійснення з його боку жодних дій по обману потерпілого, а лише підписання цивільно-правових угод.

Більше того, місцевий суд посилається на те, що органами досудового слідства не встановлено та не зазначено в обвинуваченні, у якій спосіб саме ОСОБА_6 заволодів грошима ТОВ «ТД «Колорит», оскільки дані про їх отримання та їх розпорядження вказаним обвинуваченим у справі відсутні.

Одночасно, як зазначено у постанові суду, органами досудового слідства не зясований дійсний розмір завданої шкоди, що у комплексі з вищевикладеним свідчить про неконкретність пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення та про порушення його права на захист.

Прокурор ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, посилаючись на незаконність постанови суду, просить її скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції позбавив прокурора у справі усунути зазначену у постанові суду неповноту та недоліки досудового слідства у судовому засіданні.

Як вважає прокурор, пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення містить у собі достатньо даних на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Обставини вчинення ним злочину викладені чітко та послідовно.

Щодо розміру завданої злочином шкоди апелянт зазначає, що він в повному обсязі встановлений органом досудового слідства, оскільки зазначений як потерпілої стороною, так і у досліджених договорах.

При цьому, на думку прокурора, всі недоліки досудового слідства, про які викладено у постанові, за необхідності, за клопотанням сторін для підтвердження чи спростування їх позицій, суд першої інстанції мав змогу усунути в судовому засіданні шляхом ретельного допиту підсудної, свідків, виклику і допиту нових свідків, витребуванням необхідних документів, а також шляхом давання судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК ( 1960 року), чого зроблено не було, що свідчить про самоусунення суду від розгляду справи та про його упередженість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України (1960 року), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунутав судовому засіданні.

Як убачається зі справи та змісту постанови, місцевим судом дотримано цих вимог кримінально-процесуального закону й обґрунтовано зроблено висновок про неможливість розглянути справу без повернення її на додаткове розслідування.

Так, згідно з вимогами статті 22 КПК України (1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Виявити як і ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Виходячи з вказаної норми процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто з`ясуваннявсіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів в сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

Разом з тим, орган досудового слідства допустив таку неповноту й неправильність під час розслідування, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки під час досудового слідства належним чином не з`ясованіобставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 64 КПК України (1960 року) доказуванню в кримінальній справі підлягають зокрема подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а пред`явлене обвинувачення, згідно зі ст. 132 КПК України (1960 року), має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину.

Крім того, дані положення випливають з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього.

Разом з цим, ці вимоги процесуального закону органами досудового слідства належно не виконані, досудове слідство по даній кримінальній справі проведено неповно та однобічно, про що обґрунтовано зазначив суд у постанові, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органи досудового слідства всупереч вимог ст. 64 КПК України (1960 року), належним чином не дослідили, обставини, що підлягають доказуванню у даній кримінальній справі.

Проте, пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення є неконкретним, суперечливим та таким, що порушує право останньої на захист.

Так, з пред`явленого органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачення вбачається, що при невстановлених слідством обставинах ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , матеріали кримінальної справи відносно якого виділені в окреме провадження, діючи відповідно як директор та заступник директора ПП «Поліграфіст-Ч» (ЄДРПОУ 34501960), вступили в злочинну змову спрямовану на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» (ЄДРПОУ 35012093).

Діючи згідно раніше розподілених злочинних ролей, 13 листопада 2007 року приблизно о 12 годині, ОСОБА_11 виготовив договір поставки №07/11/07, договір поставки № 13/11/07 та специфікації до них, датовані 13 листопадом 2007 року, які привіз до офісу Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит», розташованого в квартирі АДРЕСА_1 . Намагаючись ввести в оману засновника та директора Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» ОСОБА_9 , ОСОБА_11 запевнив останнього в добросовісності намірів, пов`язаних з виконанням ПП «Поліграфіст-Ч» умов вищевказаних договір, та почав схиляти ОСОБА_9 до їх укладення. Однак, ОСОБА_9 відмовився укласти зазначені договори з ОСОБА_11 , як заступником директора ПП «Поліграфіст-Ч», та почав вимагати особистої присутності директора ПП «Поліграфіст-Ч» ОСОБА_6 при їх укладанні.

Реалізуючи злочинний задум, 14 листопада 2007 року приблизно о 12 годині ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , запевнили гр. ОСОБА_9 в добросовісності своїх намірів щодо виготовлення штанцформ для висічки картонних коробок. Будучи введеним в оману та не підозрюючи про дійсні наміри Чіпка ЯМ. та ОСОБА_11 , ОСОБА_9 уклав з ПП «Поліграфіст-Ч» договір поставки №07/11/07 від 13 листопада 2007 року та специфікацію № 1 від 13 листопада 2007 року (додаток № 1 до Договору поставки № 07/11/13 від 13 листопада 2007 року), які як директор ПП «Поліграфіст-Ч» підписав Чіпко ЯМ.

Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів:

4.3. Оплата Товару має бути перерахована Продавцю на умовах попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації.

4.4. Розрахунки по цьому Договору проводяться у безготівковій формі, в національній грошовій одиниці на підставі рахунків-фактур, наданих Постачальником.

5.1. Товар має бути поставлений Покупцю протягом 5 календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати згідно умов Договору.

Згідно специфікації № 1 від 13 листопада 2007 року (додаток № 1 до договору поставки № 07/11/13 від 13 листопада 2007 року) укладеної між ПП «Поліграфіст-Ч» в особі Чіпка ЯМ. та Другою Деснянською філією TOB «ТД «Колорит» в особі ОСОБА_9 , загальна вартість 4-х штанцформ для висічки картонних коробок - «Кувшин», «Слон», «Риба» та «Наган» становить 4 030 гривень 80 копійок.

Продовжуючи злочинну діяльність, 14 листопада 2007 року, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння грошовими коштами Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит», надали гр. ОСОБА_9 завідомо неправдиву інформацію з приводу наявності у ПП «Поліграфіст-Ч» власного виробничого цеху, обладнання, працівників для виготовлення коробок та своєчасної поставки продукції, внаслідок чого вмовили останнього, укласти з ПП «Поліграфіст-Ч» договір на виготовлення коробок для коньячної продукції. Будучи введеним в оману, та не здогадуючись про дійсні наміри Чіпка ЯМ. та ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_9 , як директор Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» уклав з ПП «Поліграфіст-Ч» договір поставки № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року та специфікацію № 1 від 13 листопада 2007 року (додаток № 1 до Договору поставки № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року), які підписав директор ПП «Поліграфіст-Ч» - Чіпко ЯМ. В подальшому, гр. ОСОБА_9 виявив бажання, щодо внесення змін до деяких пунктів договору поставки № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року, про яке повідомив останніх, на що ОСОБА_12 запевнив гр. ОСОБА_9 в наявності повноважень заступника директора ПП «Поліграфіст-Ч» ОСОБА_11 щодо укладання додаткових договорів з Другою Деснянською філією TOB «ТД «Колорит».

З метою доведення злочинного умислу до кінця, 14 листопада 2007 року ОСОБА_11 приїхав в офіс Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 18, кв. 44, та уклав з директором Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» ОСОБА_9 додаткову угоду до договору поставки № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року.

Згідно умов вказаного договору ПП «Поліграфіст-Ч» прийняло на себе зобов`язання виготовити згідно специфікації коробки для упаковки подарункових пляшок, а Друга Деснянська філія TOB «ТД «Колорит» мала оплатити товар шляхом 100% попередньої оплати вартості виготовлених штампів на 4 вищевказані види коробок, а також 50 % вартості інших витрат на виготовлення замовлення згідно рахунку-фактури.

Згідно специфікації № 1 від 13 листопада 2007 року (додаток № 1 до договору поставки № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року), укладеної між ПП «Поліграфіст-Ч» в особі Чіпка ЯМ. та Другою Деснянською філією TOB «ТД «Колорит» в особі ОСОБА_9 , були замовлені наступні види коробок для сувенірної коньячної продукції:

- «Кувшин» в кількості 500 штук вартістю 9 гривень 38 копійок;

- «Слон» в кількості 500 штук вартістю 8 гривень 34 копійки;

- «Риба» в кількості 500 штук вартістю 9 гривень;

- «Наган» в кількості 500 штук вартістю 8 гривень 21 копійка;

- «Кінжал» в кількості 500 штук вартістю 8 гривень;

- «Сабля» в кількості 500 штук вартістю 10 гривень 34 копійки.

Не піддаючи сумніву порядність і добросовісність Чіпка ЯМ. та ОСОБА_11 щодо виконання зобов`язань по вищевказаних договорах, 14 листопада 2007 року ОСОБА_9 перерахував з рахунку Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» на рахунок ПП «Поліграфіст-Ч» грошові кошти в сумі 25 512 гривень 30 копійок, чим виконав в повному обсязі зобов`язання по договорах № 07/11/13 та № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року.

Однак, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , не виконавши зобов`язання згідно вищевказаних договорів, штанцформи для висічки картонних коробок та коробки для сувенірної коньячної продукції не виготовили та, заволодівши шахрайським шляхом грошовими коштами в сумі 25512 гривень 30 копійок, що станом на 2007 рік в 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Другій Деснянській філії TOB «ТД «Колорит» значної шкоди.

Таким чином, досудовим слідством ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, заволодінні чужим майном, що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, завдавши значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім того, згідно рішення № 1 власника майна (засновника) ПП «Поліграфіст-Ч» (ЄДРПОУ 34501960) від 12 вересня 2006 року, ОСОБА_12 став одноосібним засновником даного підприємства та був призначений директором ПП «Поліграфіст-Ч».

Так, Чіпко ЯМ., виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов`язки, які були на нього покладені як на директора ПП «Поліграфіст-Ч» та згідно Статуту підприємства від 12 вересня 2006 року полягали у здійсненні оперативного керівництва господарською діяльністю підприємства; укладенні від імені підприємства угод з письмового дозволу власника підприємства; прийнятті та звільненні з роботи працівників підприємства у відповідності з чинним законодавством та штатним розписом; прийнятті рішення про притягнення до дисциплінарної та майнової відповідальності працівників підприємства, 14 листопада 2007 року, приблизно о 12 годині, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , умисно зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, уклав з директором Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» ОСОБА_9 договір поставки №07/11/07, договір поставки № 13/11/07, та специфікації до даних договорів, датовані 13 листопада 2007 року, при цьому не маючи наміру виконувати умови викладені в зазначених договорах.

Не піддаючи сумніву порядність і добросовісність дій директора ПП «Поліграфіст-Ч» ОСОБА_6 щодо виконання зобов`язань по вищевказаних договорах, 14 листопада 2007 року, ОСОБА_9 перерахував з рахунку Другої Деснянської філії TOB «ТД «Колорит» на рахунок ПП «Поліграфіст-Ч» грошові кошти в сумі 25 512 гривень 30 копійок, чим виконав в повному обсязі зобов`язання по договорах №07/11/1.3 та № 13/11/07 від 13 листопада 2007 року.

Отримавши в наслідок зловживання службовим становищем, безперешкодний доступ до грошових коштів в сумі 25 512 гривень 30 копійок, що на момент вчинення злочину в 100 і більше разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, перерахованих Другою Деснянською філією TOB «ТД «Колорит» на розрахунковий рахунок ПП «Поліграфіст-Ч» № НОМЕР_1 , відкритий в З AT «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (МФО 320650), ОСОБА_6 , всупереч інтересам служби, не використав їх для виконання умов договорів №07/11/13 та №13/11/07 від 13 листопада 2007 року, а незаконно заволодів даними грошовими коштами, витратив їх на власні потреби, заподіявши шкоду Другій Деснянській філії TOB ТД «Колорит».

За вказаним епізодом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні зловживання службовим становищем, тобто в умисному, з корисливих мотивів, використання службового становища всупереч інтересам служби, заподіявши істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам юридичних осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Проте, як правильно зазначено у постанові суду? яка оскаржується, відповідно до показань в судовому засіданні директора TOB «ТД «Колорит» ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , що поставка товару в певній частині по цих договорах ПП «Поліграфіст-Ч» відбувалася, однак, органом досудового слідства не перевірена наявність документів, актів прийому-передачі, актів про вибракування поставленої по договорах від 13 листопада 2007 року продукції у вигляді сувенірних коробок, і не з`ясування зазначених обставин призвело до того, що органами досудового слідства не зясований дійсний розмір завданої шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачення ОСОБА_6 в цій частині є суперечливим та неконкретним, що тягне за собою порушення права на захист чіпка ОСОБА_13 .

Крім того, об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому, умисел на заволодіння майном у особи повинен виникнути до вчинення злочину.

Проте, а ні з матеріалів справи, а ні з пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення не вбачається, на підставі яких даних орган досудового слідства прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_6 умислу на заволодіння чужим майном, а також не зазначено, в чому саме полягав обман з боку ОСОБА_6 при вчиненні інкримінованих йому злочинів.

З`ясування та встановлення цих обставин є істотним, впливає на обґрунтованість та законність пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні інкримінуємих йому злочинів.

Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

За змістом ч. 2 ст. 16-1 КПК України (1960 року) при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну й ту ж особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 16-1 КПК України (1960 року) державне обвинувачення у суді здійснює прокурор.

Суд, як вбачається зі змісту ч. 6 ст. 16-1 КПК України (1960 року), зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих прав.

При цьому, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін, та судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Разом з тим, відповідно до протоколу судового засідання, місцевий суд з метою перевірки наявних у справі доказів, в межах своєї компетенції, передбаченої кримінально-процесуальним законом, здійснював всі можливі заходи для розгляду справи, надав сторонам можливість доповнити судове слідство. Проте, прокурором,жодних клопотань та доповнень заявлено не було. Більш того, прокурор у доповненнях зазначив що додаткових доказів надавати не бажає, підстав для зміни або доповнення обвинувачення не вбачає (ас. 77 т. 4).

При цьому, будь-яких зауважень на протокол судового засідання в цій частині з боку учасників судового процесу не надходило, що свідчить про те, що вони погодилися з перебігом судового засідання, зафіксованого у протоколі судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляції про те, що суд першої інстанції міг самостійно усунути недоліки досудового слідства, але не вжив всіх можливих заходів для розгляду справи, а також, що суд першої інстанції позбавив прокурора у справі усунути зазначену у постанові суду неповноту та недоліки досудового слідства у судовому засіданні, необґрунтованими.

Враховуючи те, що:

- прокурором в апеляції не заперечувалися допущені у справі неповнота та неправильність досудового слідства,

- місцевим судом приймалися всі передбачені законом заходи для розгляду справи в судовому засіданні, проте, по даній справі зібрані суперечливі докази щодо обставин інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, а наявні у справі докази не забезпечують надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування, та свідчать про однобічність та неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні та які виключали можливість постановлення вироку, що свідчить про те, що органами досудового слідства не в повному обсязі виконані вимоги ст.. 64 КПК України (1960 року);

-по справі залишилися не з`ясованими обставини, що мають істотне значення та суттєво впливають на прийняття правильного рішення, а також виявлено ряд суперечностей, що потягло за собою неконкретність та суперечливість пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, порушення права на захист останнього, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону,

колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, а тому постанова суду є законною та обґрунтованою, а апеляція прокурора безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року), пп. 11, 15 розділу Х1 «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. ч. 1 ст. 364 КК України, повернуто прокурору Шевченківського району м. Києва на додаткове розслідування, - залишити без зміни, а апеляцію прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити без зміни.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3