Ухвала

від 24.02.2014 по справі 28/55 а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року м. Київ К/800/24736/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2013

та постанову Господарського суду Львівської області від 08.12.2010

у справі № 28/55А (200/11)

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

про спонукання до вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про зобов'язання Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби, провести зарахування сплачених коштів по податку на додану вартість за призначенням в період з 01.02.2005 по 01.01.2008; визнання неправомірними дій ДПІ у Сокальському районі Львівської області стосовно зміни призначення платежу; зобов'язання провести зарахування сплачених коштів по податку на додану вартість за період з 01.02.2005 по 01.01.2008 згідно призначення платежу та зобов'язання відповідача списати безнадійний податковий борг в розмірі 7 260 455,60 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2013, позов задоволено частково; визнано протиправними дії ДПІ у Сокальському районі Львівської області стосовно зміни призначення платежу по платіжних дорученнях ДВАТ «Шахта «Надія» по оплаті сум податку на додану вартість за період з 01.02.2005 по 01.01.2008, в яких наявне призначення платежу по оплаті сум податку на додану вартість за податкові періоди: лютий, березень, грудень 2005 року, лютий, серпень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року на загальну суму 5 094 999,96 грн.; зобов'язано ДПІ у Сокальському районі зарахувати згідно призначення платежу сплачені ДВАТ «Шахта «Надія» грошові кошти по податку на додану вартість по платіжних дорученнях за період з 01.02.2005 по 01.01.2008, в яких наявне призначення платежу по оплаті сум податку на додану вартість за податкові періоди: лютий, березень, грудень 2005 року, лютий, серпень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року на загальну суму 5 094 999,96 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом (відповідачем) зараховано в погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість за грудень 2001 року - червень 2004 року грошові кошти, які надходили протягом 01.02.2005 - 01.01.2008 по платіжних дорученнях позивача, через що відповідачем не проводилося зарахування коштів, сплачених до бюджету у вигляді поточних платежів по зобов'язаннях, відображених у податкових деклараціях по ПДВ за відповідний період.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який був спеціальним законом з питань оподаткування, на момент виникнення спірних правовідносин, і який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, були визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій податкового органу щодо зміни призначення платежу по платіжних дорученнях на загальну суму 5 094 999,96 грн. та зарахування цієї суми в оплату податкового боргу без погодження з платником податків - позивачем.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2013 та постанову Господарського суду Львівської області від 08.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний