Ухвала

від 12.03.2014 по справі 826/17566/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17566/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н. А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л. М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна» про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна», в якому просила припинити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна» (код ЄДРПОУ № 34822731).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, у зв?язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 27.12.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна» перебуває як юридична особа.

З 28.12.2006 року відповідач взятий на облік як платник податків в контролюючих органах (а. с. 4).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17459651 від 29.10.2013 року, місцезнаходження відповідача значиться адреса: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А (а. с. 5).

Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.10.2013 року № 17459651 в Єдиному державному реєстрі наявний запис № 1 від 24.03.2008 року про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Станом на 25.11.2013 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна» відсутній податковий борг по податкам і зборам, які обліковуються у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року.

Пунктом 20.1.37 ПК України закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що виходячи з положень статей 20, 21 ПК України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», право контролюючих органів на звернення до суду із вимогою про припинення юридичної особи не є безумовним, оскільки таке право податкових органів обмежується тими випадками, коли ці органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 зазначеного Закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, а також з підстав відсутності юридичної особи за місцем реєстрації у разі, якщо така обставина перешкоджає податковому органу у здійсненні ним контролюючих функцій (як, наприклад, проведення перевірки платника; отримання від платника податків, у визначених законодавцем випадках, інформації або документів; тощо).

З матеріалів справи вбачається, що за період 2012-2013 р.р. перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна» податковими органами не проводились.

Також, судом першої інстанції встановлено, що після березня 2008 року місцезнаходження суб'єкта господарювання за місцем реєстрації працівниками інспекції не перевірялось, документи, які б підтверджували відсутність юридичної особи за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру, станом на час звернення до суду із даним позовом податковим органом не надано.

Отже, сама ж по собі наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням не є свідченням провадження платником діяльності, спрямованої на ухилення від оподаткування, а відтак не може бути матеріально-правовою підставою заявленої податковим органом вимоги щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка відліку Україна».

Колегія суддів звертає увагу, що до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи на підставі її відсутності за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням виходить за межі повноважень органів державної податкової служби.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд не бере до уваги доводи апелянта, що останній звертається до суду з позивом про припинення юридичної особи з наведеної підстави в даній справі, так як ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не встановлено кола осіб, які мають право звернутися до суду з такою позовною вимогою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що дійсно норма названої статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, проте подання такого позову органом державної податкової служби має бути обумовлено виконанням покладеного на нього законом обов'язку щодо аналізу причин і оцінки даних про факти порушень податкового законодавства, що нерозривно пов'язано з набуттям платником податків цивільної правосуб'єктності.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення податкового органу до суду з вимогою про припинення юридичної особи на підставі відсутності суб'єкта господарювання за місцем реєстрації, у даній справі виходить за межі повноважень органу державної податкової служби.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.03.2014 року.

Головуючий суддя: Л.В.Бєлова

Судді: Л. М. Гром,

М.С. Міщук

.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.