Рішення

від 06.03.2014 по справі 105/6655/13-ц

ДЖАНКОЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 105/6655/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р.

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Басової О.А.,

при секретарі - Кузь Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовною заявою Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства «Скандик Юг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

05.09.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого підтримала у судовому засіданні представник, просить стягнути з відповідача в порядку регресу 91157,34 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1, будучи працівником Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства «Скандик Юг», 29.10.2006 року скоїв ДТП, внаслідок якої помер ОСОБА_2 Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції від 08.02.2013 року та від 13.05.2013 року відповідно з підприємства стягнуто на користь потерпілих у відшкодування шкоди в порядку ст. 1172 ЦК: 14290 грн. на користь ОСОБА_3, по 357,60 грн. щомісячно на період його навчання, по 30000 грн. у відшкодування шкоди двом потерпілим, судові витрати 34,14 грн. На виконання цього рішення позивач здійснив виплати потерпілим на суму 81476,14 грн., крім того, поніс витрати зі сплати податку в розмірі 9681,20 грн., всього поніс витрат в розмірі 91157,34 грн., які вважає шкодою, завданою працівником підприємству, і в порядку ст. 134 КЗпП України та ст. 1191 ЦК просить стягнути її в порядку регресу.

Відповідач у судовому засіданні та в письмовій заяві (а.с. 70-71) обставини завдання шкоди позивачу та розрахунок понесених витрат визнав. Зауважує, що правовідносини, що виникли, мають регулюватись лише КЗпП України, оскільки спір є трудовим, тому відповідно до ч.2 ст. 137 КЗпП України просить зменшити розмір відшкодування до 30000 грн. Обґрунтовує клопотання тим, що злочин, вчинений ним, не був корисним, а його майновий стан є вкрай складним, оскільки на кожного члена сім'ї припадає менш ніж 800 грн. в місяць, однак майже всі кошти витрачаються на дітей - старший син навчається у випускному класі школи та готується до вступу у Вишу, молодший - відвідує дитсадок, звернення стягнення на майно призведе до позбавлення житла, а позивач - це процвітаюча компанія з іноземним елементом, дохід якої є незрівнянним з доходом навіть благополучної сім'ї, тим паче - відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 130, п.3 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Судом встановлено і це визнано сторонами, що 26.10.2006 року ОСОБА_1, перебуваючи у трудових відносинах зі Спільним українсько-шведським підприємством в формі повного товариства «Скандик Юг», здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який від отриманих травм помер.

Вина відповідача встановлена постановою Джанкойського міськрайонного суду від 23.11.2011 року (а.с. 9-10).

Рішеннями Джанкойського суду від 08.02.2013 року (а.с. 16-26) та Апеляційного суду АРК від 13.05.2013 року (а.с. 32-35) зі Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства «Скандик Юг» в порядку відповідальності за дії працівника (ст. 1172 ЦК) на користь ОСОБА_3 стягнуто у відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника за період з жовтня 2006 року по грудень 2011 року 14290 грн., за період з 01.01.2012 року у розмірі по 357,60 грн. на період навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_3 23 років, у відшкодування моральної шкоди стягнуто на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 30000 грн. кожному. Цим же рішенням стягнуті в дохід держави судові витрати в розмірі 34,14 грн.

На виконання вказаних рішень судів позивач здійснив платежі на користь потерпілих на суму 81476,14 грн., що підтверджується оригіналами платіжних доручень (а.с. 93, 94, 98-101). Судовий збір в розмірі 34,14 грн. (а.с. 95), податок на доходи фізичних осіб в розмірі 9681,20 грн. (а.с. 96,97).

Суд приймає визнання відповідачем фактичних обставин позову, вважає, що таке визнання не суперечить закону, не порушує його прав. Сплата позивачем заявлених до відшкодування сум є обґрунтованою, передбаченою як рішенням суду, так і Податковим Кодексом України, доведеною, відповідачем не спростовується і також визнається.

З огляду на викладене та ч.1 ст. 130, п.3 ч.1 ст. 134 КЗпП України у позивача є всі підстави вимагати від відповідача відшкодування завданої ним шкоди.

Разом з тим, за правилами ч.2 ст. 137 КЗпП України суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Суд вважає помилковим застосування позивачем у спірних правовідносинах положень Цивільного кодексу України (ст. 1191, ч.4 ст. 1193 ЦК), оскільки трудові відносини регулюються виключно законодавством про працю, саме трудовим спором визначає п. 4 ч.1 ст. 232 КЗпП України спір власника про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, тому у спорах про стягнення з працівника матеріальної шкоди потрібно керуватися положеннями ст. 134 КЗпП України, в тому числі, з питання щодо визначення розміру шкоди - ст. 134 КЗпП України, а щодо строків звернення до суду - ч. 3 ст. 233 КЗпП України.(Така правова позиція неодноразово висловлювалась у рішеннях ВСУ).

Отже суд не приймає до уваги заперечення представника позивача щодо неможливості (з огляду на завдання шкоди вчиненням злочину ч.4 ст. 1193 ЦК) зменшити розмір відшкодування, оскільки нормами ст. 137 КЗпП України таке право суду надано, а відповідачем про це заявлено клопотання.

Суд погоджується з відповідачем про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст. 137 ЦПК України, оскільки злочин, ним вчинений, не є корисним, а заявлені ОСОБА_1 обставини його майнового стану, відповідачем доведені і є такими, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та визнано сторонами, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі (а.с. 72), має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 72, 73), відповідач та його дружина працюють, отримують сукупно середньомісячний дохід близько 3200 грн. (а.с.74,75). ОСОБА_1 разом з матір'ю мають на праві власності (по 1/2 частці кожний) квартиру АДРЕСА_1 (а,с. 107-108), відповідач має невиплачені кредити (а.с. 109, 110).

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільнім справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено та визнано сторонами (що відповідно до ст. 61 ЦПК доведенню не підлягає), що позивач є процвітаючою компанією з іноземним елементом, дохід якої є значним, а зменшення розміру відшкодування з працівника не завдасть юридичній особі істотних збитків.

З огляду на викладене, враховуючи підставність позову та доведений розмір завданої шкоди, разом з тим, приймаючи до уваги вчинення відповідачем злочину не з корисних мотивів, його майновий стан і те, що заявлена до стягнення сума, є значною для бюджету сім'ї, може викликати як звернення стягнення на майно та позбавлення сім'ї ОСОБА_1 житла, так і позбавлення дітей можливості отримати освіту, а також враховуючи стабільний стан юридичної особи позивача і те, що часткове задоволення позову не завдасть їй істотних збитків, суд вважає можливим зменшити розмір покриття шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування суд застосовує принципи розумності та справедливості, враховує усі вище встановлені обставини і те, що запропоноване відповідачем зменшення розміру відшкодування до 1/3 части не можна вважати адекватним, вважає можливим зменшити суму стягнення до 57000 грн.

Також суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, оскільки ним не доведені обставини наявності таких поважних причин, які б слугували підставою для такої відстрочки, а також таких причини, які б свідчили про те, що через 3 роки він буде в змозі виконати рішення одноразово в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі (911,57 грн. х 62,53% : 100% =) 570 грн.

На підставі ст. 130, п.3 ч.1 ст. 134, ч.2 ст. 137 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства «Скандик Юг» у відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, 57000 грн. (п'ятдесят сім тисяч грн.) на поточний рахунок 26003063029400 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 20357265, ІПН 203572605628.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спільного українсько-шведського підприємства в формі повного товариства «Скандик Юг» у повернення судових витрат 570 грн. на поточний рахунок 26003063029400 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 20357265, ІПН 203572605628.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. А. Басова