Постанова

від 13.03.2014 по справі 801/1030/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року (12:44) Справа №801/1030/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Лотакова А.О., представників сторін:

від позивача - Дюкар Є.С.

від відповідача - Горбань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеграція»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеграція» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001142270 від 27.01.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування позивачем податкового кредиту, у зв'язку з тим, що ТОВ «Компанія Південьінвест» здійснювало діяльність, пов'язано з наданням податкової вигоди третім особам, що, в свою чергу, свідчить про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест», не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання робіт (послуг) мають реальний характер, отримання позивачем робіт (послуг) з метою їх використання у власній господарської діяльності підтверджується первинними документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача під час розгляду справи підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеграція» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 36327656) є юридичною особою.

Відповідно до довідки АА №855173 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 29.08.2013 основними видами економічної діяльності товариства є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), організація будівництва будівель (КВЕД 42.10), комп'ютерне програмування (КВЕД 62.01), рекламні агентства (КВЕД 73.11).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеграція» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеграція» з питання достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Південьінвест» за липень 2013 року та відображення їх в податковій звітності.

За результатами перевірки був складений акт від 31.12.2013 №2084/22-7/36327656 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142270 від 27.01.2014 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133334,00 грн., у тому числі за основним платежем - 106667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26667,00 грн. Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 133334,00 грн., у тому числі за основним платежем - 106667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26667,00 грн., визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Крим Інтеграція» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при придбання товарів (послуг) за липень 2013 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, та встановленням нереальністю здійснення господарських відносин з постачальниками, в результаті чого завищений податковий кредит на 106667,00 грн. за липень 2013 р.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення №0001142270 від 27.01.2014 протиправним та його скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0001142270 від 27.01.2014 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133334,00 грн., у тому числі за основним платежем - 106667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26667,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, та було встановлено наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість (вх. №9057915430 від 16.09.2013) за період серпень 2013 р. з урахуванням липня 2013 (вх. №9057915430 від 16.09.2013) позивачем задекларовано податкового кредиту 145858,00 грн. (ряд. 17 декларації). Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення загалом на 106667,00 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що ТОВ «Компанія Південьінвест» здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, що, в свою чергу, свідчить про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест». На думку податкового органу господарська діяльність позивача, яка пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків, має ознаки нереальності здійснення.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на 106667,00 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача, суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест» був укладений договір №UK-0713/1 від 01.07.2013 надання послуг, предметом якого є надання послуг з оренди обладнання.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість наданих послуг за цим Договором становить 54500,00 грн., у тому числі ПДВ - 9083,33 грн.

Строк дії договору до 31.12.2013 (п. 6.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2013 між сторонами Договору був складений акт приймання-передачі обладнання, перелік якого визначений вказаним актом, та акт №UK-2607/02 від 26.07.2013 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 54500,00 грн., в тому числі ПДВ - 9083,33 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» вартості отриманих послуг за договором №UK-0713/1 від 01.07.2013 у сумі 54500,00 грн., в тому числі ПДВ - 9083,33 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 26.07.2013.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №31 від 26.07.2013 на суму 54500,00 грн., в тому числі ПДВ - 9083,33 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстра податкових накладних за липень 2013 року.

Отже, за датою списання коштів з банківського рахунку в оплату послуг/за датою отримання послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 9083,33 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною, та перераховані грошові кошті в оплату отриманих послуг.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Компанія Південьінвест» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestr).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді липня 2013 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест», судом встановлено, що отримані послуги з оренди обладнання у подальшому передані ТОВ «Екосервісгруп» за договором №ОР-26/07-01 від 01.07.2013.

Судом встановлено, що предметом вказаного договору є оренда обладнання, яке було отримане позивачем за договором №UK-0713/1 від 01.07.2013.

Відповідно до п. 5.2 Договору №ОР-26/07-01 від 01.07.2013 розмір орендних платежів за місяць оренди обладнання складає 41666,67 грн., крім того ПДВ -8333,33 грн., разом з ПДВ - 50000,00 грн. Пунктом 4.1. договору встановлено, що термін оренди починає перебіг з дня прийняття обладнання Орендарем за актом приймання-передачі і закінчується 31 грудня 2014 року.

Відповідно до акта приймання передачі від 01.07.2013 ТОВ «Екосервісгруп» отримано обладнання за договором №ОР-26/07-01 від 01.07.2013.

Судом встановлено, що згідно з актом надання послуг №04 від 31.07.2013 ТОВ «Екосервісгруп» отримані послуги з оренди обладнання за липень 2013 р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн., №АНП-АU-2908/01 від 29.08.2013 - за серпень 2013 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн., №АНП-SТ-1809-01 від 30.09.2013 - за вересень 2013 на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн.

За фактом передачі послуг у липні - вересні 2013 ТОВ «Екосервісгруп» позивачем була виписані податкові накладні №4 від 26.07.2013 на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн., №6 від 29.08.2013 на суму на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн., №21 від 18.09.2013 на суму на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Екосервісгруп» проведена оплата за надані послуги за липень 2013 року у сумі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 26.07.2013, за серпень 2013 року у сумі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн. згідно з випискою за особовим рахунком від 19.08.2013; за вересень 2013 року у сумі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн. згідно з випискою за особовим рахунком від 18.09.2013

Отже, за датою зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку/за датою оформлення актів про надання послуг, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, у позивача відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового виникли податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 24999,99 грн.

Таким чином, первинними документами, наданими позивачем, підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача - отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, оскільки за результатом господарської операції з придбання послуг за договором №UK-0713/1 від 01.07.2013 з ТОВ «Компанія Південьінвест» позивачем отримана економічна вигода від вказаної операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест» був укладений договір №160 від 17.07.2013, предметом якого є надання послуг по виконанню розгортання інфраструктури систем моніторингу, тиражування інфраструктури.

Відповідно до виписки за особовим рахунком від 26.07.2013 в оплату отриманих послуг за договором №160 від 17.07.2013 позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» 430000,00 грн., в тому числі ПДВ 71666,67 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №38 від 26.07.2013 на суму 430000,00 грн., в тому числі ПДВ 71666,67 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за липень 2013 року.

Отже, за датою списання коштів з банківського рахунку в оплату послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 71666,67 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною, та перераховані грошові кошті в оплату отриманих послуг.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Компанія Південьінвест» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestr).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді липня 2013 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 01.10.2013 між сторонами Договору був складений акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №UK-2607/01 на суму 497200,00 грн., в тому числі ПДВ - 82866,67 грн.

Окрім того, на виконання умов договору №160 від 17.07.2013 ТОВ «Компанія Південьінвест» складений письмовий звіт про надані послуги за договором №160 від 17.07.2013 з переліком, змістом та складом отриманих послуг.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест», судом встановлено, що отримані послуги за договором №160 від 17.07.2013 у подальшому передані ТОВ «Інлайн груп захід» за договором про надання послуг №16072013 від 16.07.2013.

Судом встановлено, що згідно з п. 1.1. зазначеного договору даний договір являється договором субпідряду до договору №31052013 від 31.05.2013 з ПАТ «КБ «Надра». Пунктом 2.1. договору №16072013 від 16.07.2013 передбачено, що замовник замовляє і оплачує, а Виконавець виконує частину послуг з створення ядра та впровадження програмно-технічного комплексу «Єдиний каталог Active Directoru». Відповідно до додатку №1 до договору про надання послуг №16072013 від 16.07.2013 визначено перелік, зміст та склад послуг.

При співставленні отриманих позивачем послуг від ТОВ «Компанія Південьінвест» за договором №160 від 17.07.2013 з послугами, переданими позивачем ТОВ «Інлайн груп захід» за договором про надання послуг №16072013 від 16.07.2013, судом встановлено, що їх зміст повністю співпадає.

Судом встановлено, що ТОВ «Інлайн груп захід» проведена оплата за надані послуги 432479,52 грн., в т.ч. ПДВ -72079,92 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 25.07.2013, у сумі 54559,49 грн., в т.ч. ПДВ -9093,25 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 07.08.2013; у сумі 13639,87 грн., в т.ч. ПДВ -2273,31 грн., що підтверджується банківською випискою від 04.09.2013. Загалом ТОВ «Інлайн груп захід» проведена оплата вартості отриманих послуг на суму 500678,88 грн., в т.ч. ПДВ - 83446,48 грн.

За фактом виникнення податкових зобов'язань з ПДВ позивачем була виписана податкова накладна №1 від 25.07.2013 на суму 432479,52 грн., в т.ч. ПДВ -72079,92 грн., №2 від 07.08.2013 на суму 54559,49 грн., в т.ч. ПДВ -9093,25 грн., №6 від 04.09.2013 на суму на суму 13639,87 грн., в т.ч. ПДВ -2273,31 грн.

Отже, за датою зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, у позивача відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового виникли податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 83446,48 грн.

Таким чином, первинними документами, наданими позивачем, підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача - отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, оскільки за результатом господарської операції з придбання послуг за договором №160 від 17.07.2013 з ТОВ «Компанія Південьінвест» позивачем отримана економічна вигода від вказаної операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест» був укладений договір №UK-0713/3 від 25.07.2013, предметом якого є надання рекламних послуг за липень 2013 року, які полягають в планеруванні, розробці рекламних компаній.

Отримання послуг оформлюється актом приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом двох робочих днів з моменту його подання (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість наданих послуг за цим Договором становить 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

Строк дії договору до 31.12.2013 (п. 6.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що 25.07.2013 між сторонами Договору був складений акт №UK-2507/02 від 25.07.2013 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

Окрім того, позивачем на підтвердження здійснення господарської операції за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013 наданий ескіз виготовленої рекламної продукції (календар), в якому зазначений виготовлювач - ТОВ «Компанія Південьінвест», тираж - 51500 екземплярів.

Також до матеріалів справи долучений письмовий звіт про надані послуги за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013, в якому зазначені строки проведення рекламної компанії, місце розповсюдження виконавцем рекламної продукції та кількість розповсюдженої рекламної продукції, та розрахунок наданих послуг за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013 з визначенням вартості виготовлення рекламної продукції та її розповсюдження за окремими адресами.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» вартості отриманих послуг за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013 у сумі 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №ПІ07-01 від 25.07.2013, №ПІ07-02 від 26.07.2013, №ПІ07-03 від 27.07.2013, №ПІ07-04 від 29.07.2013.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №28 від 25.07.2013 на суму 40000,00 грн., у тому числі ПДВ - 6666,67 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за липень 2013 року.

Отже, за датою списання коштів з банківського рахунку в оплату послуг/за датою отримання послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 6666,67 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна та перераховані грошові кошті в оплату отриманих послуг.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Компанія Південьінвест» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestr).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді липня 2013 р. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія Південьінвест» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест», судом встановлено, що позивачем отримані рекламні послуги у липні 2013 року за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013 з метою виконання взятих позивачем зобов'язань за договором №17/07 від 17.07.2013 з ТОВ «Студія Артекс».

Відповідно до акта надання послуг №01 від 25.07.2013 позивачем передані, а ТОВ «Студія Артекс» прийняті рекламні послуги за липень 2013 року за договором про надання послуг №17/07 від 17.07.2013 згідно з рахунком-фактурою №02 від 17.07.2013 на суму 42705,78 грн. в т.ч. ПДВ - 7117,63 грн.

Таким чином, за датою оформлення акта надання послуг №01 від 25.07.2013, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, у позивача відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового виникли податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 7117,63 грн.

Згідно з випискою за особовим рахунком від 02.09.2013 ТОВ «Студія Артекс» проведена оплата вартості отриманих послуг за договором №17/07 від 17.07.2013 позивачу на загальну суму 42705,78, в т.ч. ПДВ - 7117,63 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест» був укладений договір №UK-0713/4 надання послуг від 31.07.2013, предметом якого є надання рекламних послуг за липень 2013 року, які полягають в планеруванні, розробці рекламних компаній.

Отримання послуг оформлюється актом приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом двох робочих днів з моменту його подання (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість наданих послуг за цим Договором становить 43000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7166,67 грн.

Строк дії договору до 31.12.2013 (п. 6.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами Договору був складений акт №UK-3107/02 від 31.07.2013 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 43000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7166,67 грн.

Окрім того, позивачем на підтвердження здійснення господарської операції за договором №UK-0713/4 від 31.07.2013 наданий ескіз виготовленої рекламної продукції (календар), в якому зазначений виготовлювач - ТОВ «Компанія Південьінвест», тираж - 51500 екземплярів.

Також до матеріалів справи долучений письмовий звіт про надані послуги за договором №UK-0713/4 від 31.07.2013, в якому зазначені строки проведення рекламної компанії з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, місце розповсюдження виконавцем рекламної продукції та кількість розповсюдженої рекламної продукції, та розрахунок наданих послуг за договором №UK-0713/4 від 31.07.2013 з визначенням вартості виготовлення рекламної продукції та її розповсюдження за окремими адресами.

Варто зазначити, що кількість екземплярів виготовленої рекламної продукції за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013 та №UK-0713/4 від 31.07.2013 відповідає загальній кількості виготовлених екземплярів продукції - 51500 шт. (25000 (за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013) + 26500 шт. (за договором №UK-0713/4 від 31.07.2013).

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» вартості отриманих послуг за договором №UK-0713/4 від 31.07.2013 на суму 43000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7166,67 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: №ПІ07-06 від 31.07.2013, №ПІ08-01 від 01.08.2013, №ПІ08-03 від 03.08.2013, №ПІ08-04 від 05.08.2013.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №39 від 31.07.2013 на суму 43000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7166,67 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних за липень 2013 року.

Отже, за датою отримання послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 7166,67 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Компанія Південьінвест» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestrэ).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді липня 2013 р. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія Південьінвест» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест», судом встановлено, що позивачем отримані рекламні послуги у липні 2013 року за договором №UK-0713/4 від 31.07.2013 з метою виконання взятих позивачем зобов'язань за договором №17/07 від 17.07.2013 з ТОВ «Студія Артекс».

Відповідно до акта надання послуг №07 від 31.07.2013 позивачем передані, а ТОВ «Студія Артекс» прийняті рекламні послуги за липень 2013 року за договором про надання послуг №17/07 від 17.07.2013 згідно з рахунком-фактурою №7 від 31.07.2013 на суму 45552,84 грн. в т.ч. ПДВ - 7592,14 грн.

Таким чином, за датою оформлення акта надання послуг №07 від 31.07.2013, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, у позивача відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового виникли податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 7592,14 грн.

Згідно з випискою за особовим рахунком від 02.09.2013 ТОВ «Студія Артекс» проведена оплата вартості отриманих послуг за договором №17/07 від 17.07.2013 позивачу на загальну суму 45552,84 грн. в т.ч. ПДВ - 7592,14 грн.

Таким чином, первинними документами, наданими позивачем, підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача - отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, оскільки за результатом господарської операції з придбання послуг за договором №UK-0713/3 від 25.07.2013 та №UK-0713/4 від 31.07.2013 з ТОВ «Компанія Південьінвест» позивачем отримана економічна вигода від вказаних операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест» був укладений договір №UK-0713/2 від 01.07.2013, предметом якого згідно з п. 1.1. Договору є надання Виконавцем транспортних послуг, в тому числі послуг з перевезення та експедирування вантажів, та інших послуг.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами Договору був складений акт №UK-3107/3 від 31.07.2013 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 16500,00 грн., у тому числі ПДВ - 2750,00 грн. (транспортно-експедиторські послуги).

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №40 від 31.07.2013 на суму 16500,00 грн., у тому числі ПДВ - 2750,00 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за липень 2013 року.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» вартості отриманих послуг за договором №UK-0713/2 від 01.07.2013 у сумі 16500,00 грн., у тому числі ПДВ - 2750,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру: №ПІ08-09 від 10.09.2013 на суму 6500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1083,33 грн., ПІ08-08 від 09.08.2013 на суму 10000,00 грн., в т. ч ПДВ 1667,67 грн.

Отже, за датою отримання послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 2750,00 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що вказані послуги були замовлені з метою транспортування обладнання ТОВ «Екосервісгруп», яке було передано останньому в оренду за договором №ОР-26/07-01 від 01.07.2013.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №UK-0713/2 від 01.07.2013 позивачем отримані транспортно-експедиторські послуги на суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., про що свідчить акт №UK-2507/1 від 25.07.2013 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №27 від 25.07.2013 на суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за липень 2013 року.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» вартості отриманих послуг за договором №UK-0713/2 від 01.07.2013 у сумі 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №ПІ07-09 від 30.07.2013 на суму 4000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 666,67 грн., та випискою за особовим рахунком від 13.08.20143 на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.

Отже, за датою отримання послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 4666,67 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною.

На виконання умов договору №UK-0713/2 від 01.07.2013 позивачем отримані транспортно-експедиторські послуги на суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., про що свідчить акт №UK-3107/1 від 31.07.2013 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Компанія Південьінвест» виписало позивачу податкову накладну: №37 від 31.07.2013 на суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., яка відображена позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за липень 2013 року.

Судом встановлено, що позивачем здійснена оплата ТОВ «Компанія Південьінвест» вартості отриманих послуг за договором №UK-0713/2 від 01.07.2013 у сумі 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4666,67 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру: №ПІ08-05 від 06.08.2013 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., №ПІ08-07 від 08.08.2013 на суму 8000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1333,33 грн., №ПІ08-06 від 07.08.2013 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.,

Отже, за датою отримання послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» в сумі ПДВ 4666,67 грн., що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Компанія Південьінвест» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestr).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді липня 2013 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Південьінвест», судом встановлено, що позивачем отримані транспортно-експедиторські послуги за договором №UK-0713/2 від 01.07.2013 в подальшому були передані ТОВ «Втор-Юг» за договором №ТЕ-001607/3 від 16.07.2013 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору експедитор від свого імені та за рахунок замовника зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень, супроводу й доставці вантажу і товару у межах АР Крим (у міському, приміському й міжміському сполученні) за період з 16.07.2013 по 31.07.2013.

Згідно з п. 5.2. Договору вартість надання послуг за цім Договором встановлюється згідно актів прийому - передачі фактично виконаних робіт (надання послуг) за період з 16.07.2013 по 31.07.2013.

Строк дії договору до 31.12.2013 (п. 10.1. Договору).

Судом встановлено, що на виконання зазначеного Договору сторонами був підписаний акт надання послуг №АНП -001607/3-02 від 25.07.2013 на суму 29472,00 грн., в т.ч. ПДВ 4912,00 грн. та акт надання послуг №АНП -001607/3-03 від 31.07.2013 на суму 28464,00 грн., в т.ч. ПДВ 4744,00 грн.

ТОВ «Втор-Юг» здійснена оплата вартості отриманих послуг, що підтверджується випискою за особовим рахунком від 12.08.2013, від 15.08.2013, від 21.08.2013 на суму 57936,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9656,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Втор-Юг» є перевізником за договором №Т-1/10 від 01.10.2012, який був укладений між ТОВ «Втор-Юг» та ТОВ «Українська дистрибуційна компанія».

Судом встановлено, що за результатом господарської операції за договором №Т-1/10 від 01.10.2012 були оформлені товарно-транспортні накладні.

Згідно з додатками №1 та №2 до договору №ТЕ-001607/3 від 16.07.2013 сторонами визначені транспортні засоби, маршрут, за яким здійснюється перевезення вантажу, перелік наданих послуг.

При співставлення товарно-транспортних накладних та умов договору №ТЕ-001607/3 від 16.07.2013 (додатки №1 та №2 до договору №ТЕ-001607/3 від 16.07.2013) судом встановлено, що пункт навантаження та розвантаження, транспортний засіб співпадають.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

У зв'язку з чим, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання послуг від ТОВ «Компанія Південьінвест».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Компанія Південьінвест» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України та Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Компанія Південьінвест» були вчинені господарські операції з придбання послуг. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Компанія Південьінвест» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання послуг від ТОВ «Компанія Південьінвест», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем робіт у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання послуг від ТОВ «Компанія Південьінвест» (зокрема доказів отримання вказаних послуг від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання послуг саме від ТОВ «Компанія Південьінвест» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту та нарахування податкових зобов'язань знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001142270 від 27.01.2014 прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправним.

У зв'язку з чим, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час судового засідання, яке відбулось 13.03.2014 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 18.03.2014.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0001142270 від 27.01.2014.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеграція» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 36327656) 266,68 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна