Рішення

від 18.03.2014 по справі 905/890/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2014 справа № 905/890/14

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м. Бровари, Київська область

до відповідача: Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Опора», м. Донецьк

про стягнення 47624,25грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мурат А.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м.Бровари, Київська область, до Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Опора», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 35000,00грн., 3% річних в сумі 2103,98грн. та пені в сумі 10520,27грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оперативної оренди обладнання №321471 від 26.10.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за оренду обладнання, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 35000,00грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 2103,98грн. та пені в сумі 10520,27грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - Приватне підприємство «Проектно-будівельна компанія «Опора» зареєстрований за адресою: 83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 35-в. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотанням позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», (Орендодавець) та Приватним підприємством «Проектно-будівельна компанія «Опора» (Орендар) 26 жовтня 2011р. був укладений договір оперативної оренди обладнання №321471 за умовами якого Орендодавець надає Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи, спеціалізовану тару для транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов п.2.1. договору передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту прийму-передачі. Асортимент і строки передачі обладнання Орендарю узгоджуються сторонами додатково (п.2.2. договору).

За п.3.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011р., а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів - до повного виконання Орендарем своїх обов'язків за цим договором. Продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність в строк, зазначений в цьому пункті.

Додатковою угодою № 1 від 31 грудня 2011 року сторони продовжили строк дії договору до 31 березня 2012 року, додатковою угодою № 4 від 31 березня 2011 року, строк дії договору було продовжено до 31 травня 2012 року.

Згідно пункту 4.2.1. Договору, при умові оплати Орендарем орендної плати у вигляді 100% попередньої оплати загальної орендної плати за місяць, ставка орендної плати (без ПДВ) за один місяць складає 4,5% від вартості переданого в оренду обладнання.

Відповідно до пункту 4.2.2. Договору, при умові оплати Орендарем орендної плати протягом 26 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного місяця, ставка орендної плати (без ПДВ) за один місяць складає 5% від вартості переданого в оренду обладнання.

Пунктом 4.2.4. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної сплати Орендарем орендної плати (наявності простроченої заборгованості, незалежно від її розміру), її ставка (без ПДВ) складає:

- 6% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць. Вказана ставка встановлюється з 1-го числа календарного місяця, в якому виникла заборгованість;

- 6,5% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць. Вказана ставка встановлюється при наявності простроченої заборгованості більше 60 календарних днів (с 1 -го числа календарного місяця, наступного за тим, в якому виникла заборгованість).

Додатковою угодою № 2 від 31 грудня 2011 року сторони погодили, що розмір орендної плати (без ПДВ) за січень 2012 року складає 3% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць.

Додатковою угодою №3 від 31 січня 2012 року сторони погодили, що розмір орендної плати (без ПДВ) за лютий 2012 року складає 2% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць.

Додатковою угодою № 5 від 31 березня 2012 року сторони погодили, що розмір орендної плати (без ПДВ) за квітень 2012 року складає 4,5% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць,

Додатковою угодою № 6 від 30 квітня 2012 року сторони погодили, що розмір орендної плати (без ПДВ) за травень 20 12 року складає 4,5% від вартості переданого в оренду обладнання за один місяць.

В пункті 4.1.3. Договору сторонами передбачено: «Орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє Орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) або кур'єром оригінал акту наданих послуг в двох примірниках».

В пункті 4.1.4. Договору сторони встановили, що Орендар зобов'язаний підписати і повернути Орендодавцю один підписаний оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата). У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому - передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними Орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті суму).

На підставі наведеного, сторонами були складені та підписані акти приймання - здавання наданих послуг, в яких сторонами було зафіксовано розмір орендної плати за використання опалубки за місяць, в якому використовувалася опалубка, а саме: акт №1161 від 31.10.11р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в жовтні 2011 року становить 3228,30грн. (з ПДВ 20%), акт №1326 від 30.11.11р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в листопаді 2011 року становить 113853,54грн. (з ПДВ 20%), акт №1434 від 31.12.11., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в грудні 2011 року становить 86145,90грн. (з ПДВ 20%), акт №0047 від 3.1.01.12р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в січні 2012 року становить 29306,22грн. (з ПДВ 20%), акт №0126 від 29.02.12р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в лютому 2012 року становить 17092,74грн. (з ПДВ 20%), акт №0225 від 31.03.12р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в березні 2012року становить 38459,94грн. (з ПДВ 20%), акт №0329 від 30.04.12р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в квітні 2012 року становить 38459,94 грн. (з ПДВ 20%), акт № 0441 від 31.05.12р., відповідно до якого сторони погодили, що розмір орендної плати за використання опалубки в травні 2012 року становить 28832,88грн. (з ПДВ 20%), всього на суму 355379,46грн.

В пункті 4.1.5. Договору передбачений обов'язок Відповідача сплачувати орендну плату щомісячно та встановлені строки оплати Орендарем орендної плати: або у вигляді 100% попередньої оплати загальної орендної плати за місяць або протягом 26 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного місяця.

Надані позивачем за договором оперативної оренди обладнання №321471 від 26.10.2011р. послуги відповідачем були сплачені частково, що підтверджуються виписками з банку, а саме: 27.10.2011 року - 287010,00грн., 28.04.2012 року - 1076,64грн., 09.07.2012 року -17292,82грн., 31.08.2012 року - 10000,00грн., 06.12.2012 року - 5000,00грн, 17.12.2012 року - 3000,00грн., 28.12.2012 року - 3000,00грн., 06.02.2013 року - 1000,00грн., 26.02.2013 року - 5000,00грн., 15.05.2013 року - 1000,00грн., 25.06.2013 року - 500,00грн., 09.08.2013 року - 1500,00грн. Всього в сумі 3335379,46грн.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі несвоєчасної сплати орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оперативної оренди обладнання за останнім утворилася заборгованість в сумі 35000,00грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 2103,98грн. та пені в сумі 10520,27грн.

Листом №03/2014 від 24.01.2014р. позивач звернувся до відповідача із листом №03/2014 від 21.01.2014р. з вимогою виконати у повному обсязі свої зобов'язання за договором оперативної оренди обладнання та сплатити заборгованість в сумі 35000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із розрахунку суми боргу позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35000,00грн., а саме 6167,12грн. з оплати орендної плати за квітень 2012р. та 28832,88грн. з оплати орендної плати за травень 2012р. Щодо стягнення заборгованості у розмірі 35000,00грн. за оперативну оренду обладнання господарський суд зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оперативної оренди обладнання №321471 від 26.10.2011р. належним чином не виконав, акт приймання-здавання наданих послуг №0329 від 30.04.2012р. та акт приймання-здавання наданих послуг №0441 від 31.05.2012р. оплатив частково, у зв'язку із чим за останнім утворилася заборгованість в сумі 20000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду обладнання у розмірі 20000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми боргу розмірі 15000,00грн. суд дійшов висновку відмовити у цій частині, оскільки, як вбачається з матеріалів, а саме з виписки банку (щодо зарахування коштів на рахунок позивача) за 09.07.2012р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача 17292,82грн., у той час як позивачем у позові зазначена сума у розмірі 2292,82грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Опора» суми боргу у розмірі 15000,00грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2103,98грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань є необґрунтованими та арифметично невірними та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1444,34грн.

Щодо стягнення пені в сумі 10520,27грн. на підставі умов п.7.1 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Однак суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини 6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Як вбачається із наданого розрахунку пені строк її нарахування перевищує встановлені законом півроку.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, необґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково в сумі 1150,06грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином доведено вимоги частково.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно приписів ст.49 ГПК України

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 598, 599, 550, 610-612, 625-627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 179, 193, 216-218, 230, 232, 283, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м. Бровари, Київська область до Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Опора», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 35000,00грн., 3% річних в сумі 2103,98грн. та пені в сумі 10520,27грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Опора» (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, буд. 35-в, код ЄДРПОУ 34627707, р/р 26008056106001 в ОФАКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Об`їзна дорога, 60, код ЄДРПОУ 31032954, р/р 26006400062500 в ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) суму боргу у розмірі 20000,00грн., 3% річних в сумі 1444,34грн. та пеню в сумі 1150,06грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Опора» (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, буд. 35-в, код ЄДРПОУ 34627707, р/р 26008056106001 в ОФАКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Об`їзна дорога, 60, код ЄДРПОУ 31032954, р/р 26006400062500 в ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) витрати по сплаті судового збору в сумі 866,73грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.03.2014р.

Суддя С.В. Тоцький