Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/24056/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24056/13 24.02.14

За позовом Казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр"

до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"

про стягнення 61 956,22 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача 1: Луценко С.В. (за довіреністю від 09.12.2013).

від відповідача 2: не з'явилися.

В судовому засіданні 24 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

11.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" про стягнення 61 956,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/24056/13, розгляд справи призначено на 13.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.21014 відкладено розгляд справи на 10.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 24.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 24.02.2014 з'явився представник відповідача 1, надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду. В судовому засіданні відповідачем 1 було подано клопотання про розстрочення заборгованості в сумі 41 956,22 грн. на два місяці.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

25.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від позивача про залишення позовної заяви без розгляду.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між Казенним підприємством «Південний еколого-геологічний центр» (далі за текстом - позивач, КП «Південекогеоцентр») та відокремленим підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (далі за текстом - відповідач-1) Полтавською експедицією по геофізичним дослідженням у свердловинах (далі за текстом - відповідач-2) було укладено Договір про відшкодування комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна №1.

За умовами п.1.1 Договору позивач зобов'язався забезпечити обслуговування будівлі та прибудинкової території, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47, а відповідач 2 зобов'язався не пізніше 05 числа наступного за звітним місяцем відшкодовувати витрати позивача з надання даних робіт і послуг.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що він виконує взяті на себе зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі, проте у порушення умов Договору та встановлених у ньому строків відповідач-2 не виконує взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг.

Позивач зазначає, що станом на 06.09.2013 сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем становить 58 540,12 грн.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 58 540,12 грн., суму пені у розмірі 2 754,22 грн., 3% річних у сумі 661,77 грн.

Відповідачем-1 подано до суду клопотання про наступне. Відповідач визнає позовні вимоги частково, з огляду на те, що станом на 24.02.2014 було сплачено по даній заборгованості останнім в добровільному порядку 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, станом на 24.02.2014 ДГП «Укргеофізика» визнає заборгованість у сумі 41 956,22 грн. Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача 1, останній просить суд розстрочити заборгованість в сумі 41 956,22 грн. на два місяці в рівних частинах, а саме: березень 2014 року - 20 978,11 грн.; квітень 2014 року - 20 978,11 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013 між КП «Південекогеоцентр» (підприємство) та Полтавською експедицією по геофізичним дослідженням у свердловинах ДГП «Укргеофізика» (споживач) було укладено Договір про відшкодування комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна №1.

У відповідності до п. 6.1. цей Договір укладено строком на 1 рік, та діє з 02.01.2013 по 02.01.2014.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вказаний Договір за своєю правовою природою є Договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.1. вказаного Договору передбачено, що підприємство забезпечує обслуговування будівлі та прибудинкової території, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47, а споживач приймає участь у витратах підприємства з виконання робіт та послуг, які надаються за даним договором.

У відповідності до п.2.1. Договору встановлено, що розмір плати за обслуговування будівлі, прибудинкової території залежить від складності робіт та послуг, надаваних споживачу, і визначаються розрахунком щомісячних платежів на обслуговування будівлі та прибудинкової території, комунальних платежів.

Згідно з п.2.2. Договору споживач вносить плату за обслуговування будівлі та прибудинкової території, комунальні платежі на розрахунковий рахунок підприємства не пізніше 05 числа наступного за звітним місяцем. Оплата комунальних послуг (електроспоживання, водопостачання, водовідведення) проводиться шляхом 100% передплати в розмірі вартості фактично спожитих за попередній місяць одночасно з платежами за минулий місяць.

Відповідно до п.3.2.3. Договору споживач зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату згідно з п.п.2.1. та 2.2. на рахунок підприємства, за технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору в матеріалах справи наявні Акти виконаних послуг, рахунки-фактури, акт звірки взаєморозрахунків від 07.08.2013, відповідно до якого відповідачем 2 визнано борг у сумі 45 570,19 грн.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору. Однак, відповідач-2, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 58 540,12 грн. станом на 06.09.2013.

Як вбачається з матеріалів у справі, з метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялось на адресу відповідача-2 претензії з вимогами сплатити суму заборгованості за Договором.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем-2 було частково погашено існуючу заборгованість у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №116 від 04.02.2014 на суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення №57 від 23.01.2014 на суму 10 000,00 грн.; платіжне доручення №1926 від 27.12.2013 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що спір в частині стягнення з відповідача-2 грошових коштів у сумі 20 000,00 грн. врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом, беручи до уваги подання доказів такого врегулювання до Господарського суду міста Києва, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Станом на час розгляду справи докази сплати відповідачем-2 на користь позивача заборгованості за Договором у сумі 38 540,12 грн. відсутні.

Таким чином, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач-2 не виконав належним чином взяті на себе обов'язки відповідно до умов Договору, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у сумі 38 540,12 грн.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на визнання боргу відповідачем-2, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем-2 зобов'язання за Договором та наявну заборгованість, з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 38 540,12 грн., а в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості у сумі 20 000,00 грн. - провадження у справі підлягає припиненню.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідач-2 у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1.2 Договору сторони дійшли згоди про те, що підприємство має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п.2.2. Договору.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.5.1. Договору).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 661,77 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2 754,22 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем-2 зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем-2 станом на час розгляду даної справи до суду не представлено позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у сумі 38 540,12 грн.; 3% річних у сумі 661,77 грн., пеня у сумі 2 754,22 грн. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості у сумі 20 000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку із врегулюванням спору в цій частині сторонами.

Крім того, відповідно до клопотання ДГП «Укргеофізика», відповідач-1 просить суд розстрочити заборгованість в сумі 41 956,22 грн. на два місяці. У вказаному клопотанні заявник посилається на скрутне фінансове становище, що ускладнює виконання рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Також ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Представник відповідача-1 вказує, що розстрочення виконання рішення забезпечить його реальне виконання.

Стосовно матеріального інтересу позивача суд відзначає, що розстрочення виконання рішення у даній справі матиме наслідком гарантоване щомісячне надходження грошових коштів на користь підприємства.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на обставин, що ускладнюють виконання рішення, суд прийшов до висновку про задоволення вказаного клопотання, а саме розстрочити заборгованість в сумі 41 956,22 грн. на два місяці в рівних частинах, а саме: березень 2014 року - 20 978,11 грн.; квітень 2014 року - 20 978,11 грн.

Щодо клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2 враховуючи часткове задоволення позовних вимог та врегулювання спору в частині стягнення з відповідача-2 грошових коштів у сумі 20 000,00 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, 6, ЄДРПОУ 21044912, р/р 26005619995671 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Полтава, МФО 300012) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47, ЄДРПОУ 23450378, р/р №26000110000236 в ПАТ «Ві Ей Бі Банк», МФО 380537) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у сумі 38 540,12 грн. (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 12 копійок); 3% річних у сумі 661,77 грн. (шістсот шістдесят одна гривня 77 копійок); пеня у сумі 2 754,22 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 22 копійки) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. Розстрочити виконання рішення строком на 2 календарних місяців наступним чином:

Березень 2014 року - 20 978,11 грн.;

Квітень 2014 року - 20 978,11 грн.

4. В частині стягнення з Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, 6, ЄДРПОУ 21044912, р/р 26005619995671 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Полтава, МФО 300012) грошових коштів у сумі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) - провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало