Ухвала

від 26.02.2014 по справі 122/21665/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 122/21665/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Домнікова М.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"26" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Кірюхіної М.А., СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П., При секретаріУсеїновій Н.У.

26 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за

позовом комунального підприємства ЖЕО Желєзнодорожного району м.Сімферополя до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 04 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року комунальне підприємство ЖЕО Желєзнодорожного району м. Сімферополя звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.09.2005 року між КП ЖЕО Желєзнодорожного району м. Сімферополя та ОСОБА_6, який є власником приміщення по АДРЕСА_1 укладено договір про участь та спільне утримання та ремонт будівель та прилеглої території. Відповідач взяті на себе за цим договором зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість в розмірі 17578,80 грн., яку в добровільному порядку він сплатити відмовляється, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 грудня 2013 року позов комунального підприємства ЖЕО Желєзнодорожного району м. Сімферополя задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП ЖЕО Желєзнодорожного району м. Сімферополя заборгованість в сумі 11065,98 грн., судові витрати в сумі 229,40 грн., а всього 11295,38 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з нього на користь позивача заборгованості в сумі 4994,64 грн., посилаючись на те, що воно ухвалено по неповно з'ясованим обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплачує надані позивачем послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, в якому знаходиться приміщення, власником якого є відповідач, а відтак сума заборгованості підлягає стягненню у межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», що набрав чинності 30.07.2004 року (далі Закон N 1875-IV).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону N 1875-IV виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону N 1875-IV до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з утримання будинків і прибудинкових територій.

Пунктом 5 частини 2 ст. 20 Закону N 1875-IV передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачу на праві власності належить нежиле приміщення загальною площею 192,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 У вересні 2005 року між сторонами укладено договір про участь та спільне утримання і ремонт будови та прибудинкової території, згідно з яким КП ЖЕО Желєзнодорожного району зобов'язалось забезпечити виконання комплексу робіт по утриманню будинку та прибудинкової території, а ОСОБА_6 зобов'язався щомісячно в строк до 10 числа здійснювати оплату експлуатаційних витрат на підставі виписаних рахунків. Додатком до договору встановлено тариф - 0,72 грн./ кв.м. в місяць без НДВ на підставі розрахунків та кошторису витрат і доходів. Тариф з жовтня 2010 року становить 1, 32 грн. за кв.м. (з НДВ), а з січня 2012 року - 1,73 грн. Тарифи з 01 січня 2012 року затверджені наказом начальника КП ЖЕО на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. Послуги КП ЖЕО Желєзнодорожного району м.Сімферополя в період з жовтня 2010 до жовтня 2013 року надаються якісно і в повному обсязі, проте ОСОБА_6 свій обов'язок про їх належну оплату не виконує, внаслідок чого за вказаний період (у межах строку позовної давності) у нього утворилась заборгованість в сумі 11065, 98 грн.

Правильність викладених обставин підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене і керуючись наведеними нормами права, суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги, яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків споживача послуг.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежної якості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, оскільки надані відповідачем докази стосуються періоду за 2007 - 2008 роки, а судом стягнена заборгованість за період з жовтня 2010 року. Жодних доказів щодо належної якості послуг або їх не надання за цей період відповідачем всупереч приписам ст. 10, 11, 60 ЦПК України не надано.

Довід апеляційної скарги щодо неправильного застосування строку позовної давності є неспроможним, оскільки звернення до суду мало місце 21 жовтня 2013 року (згідно поштового штемпелю на конверті), а судом відповідно до положень ст. 257 ЦК України стягнена заборгованість за період з 21 жовтня 2010 року.

Не погоджується колегія суддів і з доводом апеляційної скарги щодо неузгодженості сторонами у договорі підвищення плати за надані послуги, оскільки п. 2.2.2 договору про участь та спільне утримання і ремонт будови та прибудинкової території, укладеного між сторонами, передбачено, що ОСОБА_6 зобов'язується щомісячно в строк до 10 числа здійснювати оплату експлуатаційних витрат на підставі виписаних рахунків. Між тим, відповідачем не доведено, що ним за вищевказаний період були оплачені будь -які суми відповідно до умов договору.

Інших доводів апеляційна скарга не містить та колегією суддів не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, ст. 213 - 216 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: