Рішення

від 13.03.2014 по справі 919/58/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року справа № 919/58/14

За позовом публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової частини А4591

(вул. Лазаревська, 1, м. Севастополь, 99001),

про стягнення заборгованості у розмірі 129014,08 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Зінченко О.В., довіреність №22286/0/2-13 від 26.12.2013;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі - позивач; ПАТ «ЕК «Севастопольенерго») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (далі - відповідач; Севастопольська КЕЧ морська) про стягнення заборгованості у розмірі 129014,08 грн, з яких: заборгованість по активній електричній енергії в розмірі 102981,65 грн; пеня в розмірі 9921,92 грн; 3% річних у розмірі 10042,39 грн; інфляційні втрати в розмірі 6068,12 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 548, 549, 552, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 275-277 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на поставку електричної енергії від 12.02.2009 №1871 щодо здійснення своєчасної та повної оплати спожитої військовою частиною А4591 активної електроенергії в період з листопада 2010 року по жовтень 2013 року.

Ухвалою суду від 14.01.2014 позовна заява ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військову частину А4591.

Ухвалою суду від 04.02.2014, враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, згідно з якою предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26032,43 грн, з яких: 9921,92 грн - пеня; 10042,39 грн - 3% річних; 6068,12 грн - інфляційні втрати /т.2, арк.с. 4-5/.

Відповідач та третя особа явку представників у судове засідання 13.03.2014 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не поінформували.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка відповідача та третьої особи обов'язковою не визнавалась, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників цих учасників судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, зокрема зазначивши, що нарахування позивачем штрафних санкцій є неправомірним, оскільки відповідач є бюджетною установою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

12.02.2009 між відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго», назва якого змінена на ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» (Постачальник), та Севастопольською квартирно-експлуатаційної частини морською (Споживач) укладено договір №1871 на поставку електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.

Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених розділом 5 Договору, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Договору Споживач зобов'язався сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік знімання показань засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог ПУЕ та ПКЕЕ. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяг спожитої електричної енергії визначається Постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку «Порядок розрахунків».

Сторони дійшли згоди, що Договір вступає в силу з дня його підписання та укладений на строк до 31.12.2009. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору на наступні періоди, а відтак, суд визнає його (Договір) пролонгованим згідно з пунктом 9.4 Договору на 2010-2013 роки.

Пунктом 1 Додатку №6 «Порядок розрахунків» до Договору (далі -Додаток №6 до Договору), зокрема встановлено, що розрахунковим вважається період з 23 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника. Розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами згідно з тарифними групами та класами напруги кожного з'єднання. Усі розрахунки на оплату електроенергії повинні сплачуватись Споживачем в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати кінцевого розрахунку. Дата кінцевого розрахунку - 28 число поточного місяця.

За змістом пункту 2 Додатку №6 до Договору щомісячно 23 числа представник Споживача надає Постачальнику звіт про спожиту електричну енергію Споживачем та його субспоживачами за розрахунковий період. На підставі наданих відомостей Постачальником формується рахунок за споживання електричної енергії і видається під розпис споживачу або надсилається поштою рекомендованим листом.

Відповідно до умов Додатку до Договору Севастопольська КЕЧ морська взяла на себе зобов'язання сплачувати згідно з виставленими позивачем рахунками - актами виконаних робіт вартість електричної енергії, спожитої військовою частиною А4591 за договором на поставку електричної енергії від 02.01.2003 №3467а.

В якості доказів, що підтверджують загальну вартість спожитої військовою частиною А4591 електричної енергії позивач надав суду акти третьої особи про використання електричної енергії, а також сформовані позивачем на підставі цих актів рахунки-акти виконаних робіт: від 22.11.2010 №64041 на суму 62018,24 грн; від 17.12.2010 №68921 на суму 52898,83 грн; від 24.01.2011 №5542 на суму 78328,14 грн; від 25.02.2011 №12070 на суму 101176,63 грн; від 25.03.2011 №18119 на суму 75813,62 грн; від 21.04.2011 №23575 на суму 70220,04 грн; від 23.05.2011 №29478 на суму 74109,70 грн; від 23.06.2011 №35454 на суму 54552,73 грн; від 22.07.2011 №41035 на суму 44836,62 грн; від 23.08.2011 №46954 на суму 48972,84 грн; від 21.09.2011 №52306 на суму 50672,46 грн; від 24.10.2011 №58434 на суму 59175,52 грн; від 25.11.2011 №64461 на суму 96669,25 грн; від 22.12.2011 №70034 на суму 76490,16 грн; від 24.01.2012 №5090 на суму 112868,51 грн; від 24.02.2012 №11214 на суму 118188,71 грн; від 26.03.2012 №17023 на суму 105671,09 грн; від 25.04.2012 №22811 на суму 107051,33 грн; від 23.05.2012 №28141 на суму 61220,41 грн; від 19.06.2012 №32746 на суму 43512,60 грн; від 19.07.2012 №38490 на суму 43478,52 грн; від 20.08.2012 №44695 на суму 49641,54 грн; від 21.09.2012 №50935 на суму 49807,40 грн; від 22.10.2012 №63169 на суму 52265,80 грн; від 21.11.2012 №79740 на суму 77983,46 грн; від 20.12.2012 №95663 на суму 103130,84 грн; від 24.01.2013 №114477 на суму 125717,59 грн; від 21.02.2013 №130041 на суму 109305,18 грн; від 22.03.2013 №148367 на суму 103995,97 грн; від 17.04.2013 №158844 на суму 90602,15 грн; від 22.05.2013 №180163 на суму 73769,94 грн; від 21.06.2013 №196649 на суму 49279,16 грн; від 23.07.2013 №214018 на суму 43965,11 грн; від 27.08.2013 №233373 на суму 40954,90 грн; від 25.09.2013 №252078 на суму 32777,05 грн; від 25.10.2013 №271020 на суму 71137,73 грн (далі - Рахунки) /т.1, арк.с. 22-41; т.2, арк.с. 13-47, 159-183/.

Як стверджує позивач, в порушення взятих на себе зобов'язань Севастопольська КЕЧ морська несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало спожиту третьою особою електричну енергію згідно з вищевказаними рахунками - актами виконаних робіт, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, відповідач повинен був здійснювати з позивачем усі розрахунки за спожиту електроенергію в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше 28 числа поточного місяця.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів оплати виставлених позивачем Рахунків у повному обсязі та в обумовлені Договором строки, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, наявність прострочення відповідачем перерахування плати за спожиту електричну енергію підтверджується банківськими виписками по рахунку ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» та копіями розпорядчих листів Севастопольської КЕЧ морської з реєстрами оплат /т.2, арк.с. 48-150/.

Враховуючи допущене відповідачем порушення строків оплати спожитої третьою особою в період з листопада 2010 року по жовтень 2013 року активної електричної енергії позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9921,92 грн, 3% річних у розмірі 10042,39 грн та інфляційні втрати в розмірі 6068,12 грн (згідно з розрахунками, що додані до позовної заяви).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Додатку №6 до Договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів, Постачальник здійснює Споживачеві нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за спожиту електричну енергію, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені на суму 9921,92 грн та 3% річних на суму 10042,39 грн, суд дійшов висновку про їх відповідність наведеним вище вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 6068,12 грн, суд встановив його часткову невірність. За власним розрахунком суду розмір інфляційних втрат за прострочення відповідачем перерахування плати за спожиту електричну енергію в період з листопада 2010 року по жовтень 2013 року складає 6061,47 грн. Таким чином, позовні вимоги про стягненню інфляційних втрат у розмірі 6068,12 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 6061,47 грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини у простроченні оплати спожитої електричної енергії з підстав того, що він є бюджетною установою, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Викладене вище свідчить, що обставина фінансування суб'єкта господарювання з Державного бюджету України не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за допущене ним господарське правопорушення.

Підсумовуючи викладене, позов ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 9921,92 грн, 3% річних у розмірі 10042,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 6061,47 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення пені у розмірі 9921,92 грн, 3% річних у розмірі 10042,39 грн та інфляційних втрат у розмірі 6068,12 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040; ідентифікаційний код 22992545) на користь публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (ідентифікаційний код 05471081; вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040) пеню у розмірі 9921,92 грн (дев'ять тисяч двадцять одна грн 92 коп.), 3% річних у розмірі 10042,39 грн (десять тисяч сорок дві грн 39 коп.), інфляційні втрати у розмірі 6061,47 грн (шість тисяч шістдесят одна грн 47 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,06 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 06 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 17.03.2014.

Суддя О.М.Архипенко

919/58/14/4594/14