Рішення

від 14.03.2014 по справі 911/120/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2014 р. Справа № 911/120/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІОПОЛ»

про стягнення 39 063,68грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Собко Л.В. (дов. б/н від 01.10.2013р.);

від відповідача Кохненко С.Я. (дов. № А/3741/2012 від 18.10.2012р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІОПОЛ» (далі - відповідач) про стягнення 39 063,68грн. заборгованості, з яких: 14 845грн. боргу за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги, 23 979грн. штрафу за понад нормативний простій, 74,22грн. пені в розмірі 0,5 % від суми вартості перевезення за кожен автомобіль на підставі п. 5.4. договору, 89,07грн. інфляційних втрат та 76,39грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2014р. порушено провадження у справі № 911/120/14, розгляд справи призначено на 31.01.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 31.01.2014р. та 03.03.2014р. розгляд справи відкладено на 03.03.2014р. та 14.03.2014р. відповідно.

У судовому засіданні 14.03.2014р. представником відповідача подано заперечення на позовну заяву № 5 від 13.03.2014р. (вх. № 4565/14 від 14.03.2014р.), згідно якого останній просив суд покласти витрати відповідача за простої на терміналі, а також за дні простою на митниці на брокера Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Транс» у задоволенні якого відмовлено судом з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» до ТОВ «ЕКОБІОПОЛ», які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р., а не вимоги відповідача до ТОВ «Вортекс Транс» у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів № 38/2013 від 15.07.2013р.

Крім того, разом із супровідним листом представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 4552/14 від 14.03.2014р.), згідно якої останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 14 845грн. боргу за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги, 23 979грн. штрафу за понад нормативний простій, 550,45грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2013р. по 13.03.2014р. на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, 118,76грн. інфляційних втрат та 126,91грн. 3 % річних, яка прийнята судом в частині вимог про стягнення 14 845грн. боргу за надані послуги згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р., 23 979грн. штрафу за понад нормативний простій, 118,76грн. інфляційних втрат та 126,91грн. 3 % річних.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнято по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд встановив, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення 550,45грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2013р. по 13.03.2014р. на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України є заявою про зміну предмету і підстави позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог в частині вимоги про стягнення 550,45грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.2013р. по 13.03.2014р. на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки одночасна зміна предмету і підстави позову є неприпустимою у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача, що розгляд справи по суті розпочався 31.01.2014р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 31.01.2014р. (а.с. 33).

У судовому засіданні 14.03.2014р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІОПОЛ» (Замовник) укладено договір на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р., згідно якого експедитор зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиторські послуги, а замовник - оплачувати їх та приймати в передбаченому договором порядку.

На кожні окремі транспортно-експедиторські послуги оформляється заява, яка містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, яка являється невід'ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору замовник інформує експедитора про об'єми необхідних транспортно-експедиторських послуг, кількості і необхідному виді автомобільного транспорту, не пізніше 48 годин до початку перевезення. Подання і підтвердження заявки вчиняється шляхом електронної почти або факсимільного зв'язку, які має юридичну силу оригіналу, до моменту отримання оригінального екземпляру.

Згідно п. 4.1.7. замовник зобов'язаний компенсувати експедитору витрати, викликані необхідністю конвоювання вантажу через території держав транзиту (якщо така вимога передбачена законодавством держави), а також оплатити всі інші витрати експедитора, пов'язані з дією обмежень, існуючих в державах слідування на даний вантаж. При цьому експедитор повинен своєчасно повідомити замовника про понесені витрати, а також надати підтверджуючі документи (квитанції, акти тощо).

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору ціни по договору розраховуються згідно з тарифами експедитора, які визначені в протоколах до договору. Перед кожним перевезенням, попередній розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг встановлюється і погоджуються сторонами шляхом заявки. Кінцева сума вартості послуг зазначається в рахунку-фактурі на кожну виконану транспортно-експедиторську послугу, та може змінюватися, виходячи з складності виконання заяви, штрафних санкцій та інших підтверджених витрат, понесених експедитором при виконанні транспортно-експедиторських послуг. Розрахунки за виконання транспортно-експедиторських послуг проводяться протягом 3 банківських днів після доставки вантажу в пункт призначення, дата доставки, вказана у заявці, якщо інше не погоджено сторонами в заявці, шляхом банківського переказу замовником грошових засобів на рахунок експедитора. Всі розрахунки між замовником та експедитором проводяться в національній валюті України або в іншій конвертованій валюті (долари США, євро, российские рубли) по курсу НБУ на день завантаження), якщо інше не обумовлено сторонами в заявці на конкретне перевезення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і буде діяти до 31.12.2013 року (п. 9.1. договору).

На підставі заявки № 1 від 29.07.2013р. (а.с. 53) відповідачем було замовлено, а позивачем здійснено транспортно-експедиційну послугу автотранспортом по маршруту м. Варшава (Польща) - м. Люблін (Україна) - смт. Димер (Київська обл., Україна) на загальну суму 14 845грн., еквівалент 1 400 євро, що підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) за вересень 2013р. № 00002623 від 05.09.2013р. та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR-655369 (а.с. 22).

Судом встановлено, що згідно заявки відповідача № 1 від 29.07.2013р. автомобіль був поданий 01.08.2013р., а 03.08.2013р. був завантажений та від'їхав за маршрутом.

07.08.2013р. автомобіль прибув на митне оформлення, а 29.08.2013р. митне оформлення було проведено, 05.09.2013р. позивач доставив, а відповідач прийняв у пункті призначення вантаж, що підтверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR-655369 (а.с. 22).

Враховуючи вищевикладене, понад нормований простій автомобіля становить 30 днів (2 дні, з 04.08.2013р. по 05.08.2013р. + 28 днів, з 09.08.2013р. по 05.09.2013р.).

11.11.2013р. позивач, на виконання договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. надіслав на адресу відповідача рахунок № 00002623 від 30.08.2013р. на суму 14 845грн. та рахунок № 00002708 від 05.09.2013р. на суму 23 979грн., які 13.11.2013р. отримав представник відповідача, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 5.2. договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. та заявкою № 1 від 29.07.2013р., з оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг, не виконав, суму боргу позивачу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги станом на момент прийняття судового рішення склав 14 845грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 48-49), є вимоги про стягнення 14 845грн. боргу за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги, 23 979грн. штрафу за понад нормативний простій, 74,22грн. пені в розмірі 0,5 % від суми вартості перевезення за кожен автомобіль на підставі п. 5.4. договору, 118,76грн. інфляційних втрат та 126,91грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини транспортного експедирування.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на підставі заявки № 1 від 29.07.2013р. (а.с. 53) відповідачем було замовлено, а позивачем здійснено транспортно-експедиційну послугу автотранспортом по маршруту м. Варшава (Польща) - м. Люблін (Україна) - смт. Димер (Київська обл., Україна) на загальну суму 14 845грн., еквівалент 1 400 євро, що підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) за вересень 2013р. № 00002623 від 05.09.2013р. та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR-655369 (а.с. 22); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 5.2. договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. та заявкою № 1 від 29.07.2013р., з оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг, не виконав, суму боргу позивачу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги станом на момент прийняття судового рішення склав 14 845грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 14 845грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 14 845грн. боргу за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. позивачем за період з 04.08.2013р. по 05.08.2013р. та з 09.08.2013р. по 05.09.2013р. (всього 30 календарних днів) нараховано 23 979грн. штрафу за понад нормований простій на підставі п. 6.3. договору.

Згідно п. 6.3. договору наднормативний простій з вини замовника під завантаженням/вивантаженням і митною обробкою вантажу оплачується замовником в розмірі 100 доларів США, по курсу НБУ на момент оплати при перевезеннях по території України та 100 євро, по курсу НБУ на момент оплати при міжнародних перевезеннях, за кожну добу простою, включаючи вихідні та святкові дні (при подачі транспортного засобу за 48 годин до початку вихідних та святкових днів), якщо інше не обумовлено сторонами в заявці на конкретне перевезення. Наднормативний простій, спричинений відсутністю якихось документів, відсутністю в базі даних митних органів попередніх повідомлень, акцизних декларацій, попередніх декларацій або втрат перевізних документів - в залежності від причини такої відсутності, оплачується замовником 100 доларів США, по курсу НБУ на момент оплати за кожну добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці на конкретне перевезення. Оплата за простій на основі наданих необхідних документів (актів, розпоряджень, доповнень тощо), проводиться за умови своєчасного повідомлення експедитора замовником або експедитором замовника.

Судом встановлено, що згідно заявки відповідача № 1 від 29.07.2013р. автомобіль був поданий 01.08.2013р., а 03.08.2013р. був завантажений та від'їхав за маршрутом; 07.08.2013р. автомобіль прибув на митне оформлення, а 29.08.2013р. митне оформлення було проведено, 05.09.2013р. позивач доставив, а відповідач прийняв у пункті призначення вантаж, що підтверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR-655369 (а.с. 22).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що понад нормований простій автомобіля становить 30 днів (2 дні, з 04.08.2013р. по 05.08.2013р. + 28 днів, з 09.08.2013р. по 05.09.2013р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду того, що простій стався з вини позивача, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 979грн. штрафу за понад нормований простій (799,30грн., 100 дол. США за офіційний курсом НБУ станом на 05.09.2013р. * 30, кількість днів понад нормованого простою) є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі п. 6.3. договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р.

Посилання представника відповідача на те, що простій автомобіля стався у зв'язку з тим, що невстановлені посадові особи ТОВ «КСТ ГРУП УКРАЇНА» заподіяли майнову шкоду ТОВ «Екопіопол», у зв'язку з тим що не повертають у встановлені строки товар не приймаються судом, оскільки доказів, які б підтверджували наявність вказаного факту представником відповідача суду не надано. Зокрема, як вбачається з постанови старшого слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінального провадження від 27.09.2013р. (а.с. 55-56) кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013110090010534 від 04.09.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Водночас, доводи представника відповідача на те, що неналежне виконання ТОВ «Екобіопол» своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. виникло у зв'язку з неналежним виконанням брокером ТОВ «Вортекс Транс» договору доручення про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів № 38/2013 від 15.07.2013р., у зв'язку з чим проплати за митне оформлення спірного вантажу були здійснені на неправильний рахунок, не приймаються судом в якості підстави для звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності за неналежне виконання ТОВ «Екобіопол» своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. Зазначені ж відповідачем претензії до брокера ТОВ «Вортекс Транс» не входять до предмету встановлення у даній справі.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 74,22грн. пені на підставі п. 5.4. договору.

Згідно п. 5.4. договору за прострочку в оплаті рахунків за виконанні транспортно-експедиційні послуги, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі 0,5 % від суми вартості перевезення за кожний вантаж.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що зазначені в п. 5.4. договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. 0,5 відсотків пені від суми вартості перевезення за кожен автомобіль за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Враховуючи те, що, відповідач прострочив термін оплати за надані послуги, пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу у розмірі 74,22грн. (0,5 % від 14 845грн. (вартість перевезення)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 74,22грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 01.12.2013р. по 13.03.2014р. нараховано 118,76грн. інфляційних втрат та 126,91грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 48-49), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.12.2013р. по 13.03.2014р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором становить 192,98грн. інфляційних втрат та 125,67грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 118,76грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю судом, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, а вимога про стягнення 126,91грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 125,67грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 14 845грн. боргу за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги, 23 979грн. штрафу за понад нормативний простій, 74,22грн. пені в розмірі 0,5 % від суми вартості перевезення за кожен автомобіль на підставі п. 5.4. договору, 118,76грн. інфляційних втрат та 125,67грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІОПОЛ» (07313, Київська обл., Вишгородський район, селище міського типу Димер, вул. Комсомольська, буд. 18; ідентифікаційний код 38256603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП УКРАЇНА» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 35122124) 14 845 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень) 00 коп. боргу за надані згідно договору на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному сполученні № АТЕ-161/13 від 29.07.2013р. послуги, 23 979 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень) 00 коп. штрафу за понад нормативний простій, 74 (сімдесят чотири гривні) 22 коп. пені в розмірі 0,5 % від суми вартості перевезення за кожен автомобіль на підставі п. 5.4. договору, 118 (сто вісімнадцять гривень) 76 коп. інфляційних втрат, 125 (сто двадцять п'ять гривень) 67 коп. 3 % річних та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень) 94 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.03.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко