Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2а-3160/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3160/12/2170

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Лук'янчук О.В.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року cільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) "Таврійська перспектива" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002451600 від 11.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 208570,57 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 52142,64 грн., а також постановити окрему ухвалу щодо порушення закону посадовими особами ДПС у Херсонській області під час проведення перевірки СТОВ "Таврійська перспектива".

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки Податкового органу про порушення підприємством норм чинного законодавства зроблено у зв'язку з необгрунтованим визнанням господарських операцій між СТОВ "Таврійська перспектива" та ПФ "Славутич плюс", такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року позовні вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" - задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення № 0002451600 від 11.04.2012 року, та стягнув з Державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником ДПІ у м. Херсоні подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту № 8/16-005/23524131 від 30.03.2012 року, складеного за наслідками документальної невиїзної перевірки СТОВ "Таврійська перспектива" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПФ "Славутич плюс" за жовтень 2011 року.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем:

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СТОВ "Таврійська перспектива" при придбанні товарів у постачальника ПФ "Славутич плюс" у жовтні 2011 року;

- п. 198.1, 198.2, 198.6, ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2011 року на 208570,57 грн., у тому числі: 1433,64 грн. по загальній декларації та 207136,93 грн. по скороченій декларації з ПДВ.

Такі висновки Податковим органом зроблено у зв'язку з визнанням господарських операцій між СТОВ "Таврійська перспектива" та ПФ "Славутич плюс", такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а саме визнанням нікчемними угод поставок товару СТОВ "Саноіл Торг" (код 37269136, м. Київ), ПП "Алекс ЛТД" (код 34554498, м. Херсон), ПП "Асцелла" (код 37542527, м. Херсон), що були постачальниками ПФ "Славутич плюс". Крім того встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

За таких обставин ДПІ у м. Херсоні вважалось, що господарські операції ПФ "Славутич плюс" містять ознаки фіктивності, а відповідно фіктивними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2011 року між СТОВ "Таврійська перспектива" (Покупець) та ПФ "Славутич плюс" (Продавець) укладено генеральний договір, за яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю товар (дизельне пальне).

На підставі вказаного договору позивачем придбано у ПФ "Славутич плюс" у жовтні 2011 року дизельного пального на суму 1251423,0 грн. в т.ч ПДВ 208570,57 грн. Розрахунки за товар проведені у безготівковому порядку. Транспортування придбаного товару здійснено транспортом приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі договору перевезення № 2 від 04.01.2012р., укладеного з СТОВ "Таврійська перспектива".

Допитаний в якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що займається перевезенням небезпечних вантажів (світлі нафтопродукти) на підставі ліцензії від 04.07.2007р., та у жовтні 2011 року надавав послуги з перевезення дизельного пального власним автомобілем Камаз 5410 НОМЕР_1 із причепом на адресу СТОВ "Таврійська перспектива". Дизельне пальне перевозив з різних місць з Нафтозаводу, Нафтогавані у м. Херсоні, а також від ПФ "Славутич плюс". Під час перевезення дизельного пального ПФ "Славутич плюс" були надані товарно-транспортні накладні.

Крім того, виконання договору №2 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оплата проведена у безготівковому порядку.

Допитаний в якості свідка у судовому засіданні директор ПФ "Славутич плюс" ОСОБА_2, пояснила, що СТОВ "Таврійська перспектива" було одним із контрагентів ПФ "Славутич плюс", який здійснював оптові закупівлі дизпалива у 2011 року. Товар завантажувався у транспорт покупця, після чого надавались належним чином оформлені податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні. Оплата за поставлений товар СТОВ "Таврійська перспектива" проведена у безготівковому порядку в повному обсязі.

Здійснення господарських операцій між позивачем та ПФ "Славутич плюс" також підтверджується: податковими накладними; видатковими накладними; доказами оплати за поставлений товар (платіжні доручення); рахунками-фактури; товарно-транспортними накладними; договором поставки; договором про надання транспортних послуг; актами виконаних робіт.

Судом також встановлено, що поставлений товар був використаний у господарській діяльності позивача, для заправки пальним сільгосптехніки, з метою оброблення земельних ділянок, посіву та збирання сільхосппродукції, а також її перевезення і зберігання.

За таких обставин суд першої інстанції вважав, що договір, укладений позивачем з ПФ "Славутич плюс" був вчинений з додержанням норм чинного законодавства, мав реальний характер та виконаний сторонами у повному обсязі.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги шляхом скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Також, згідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК).

Згідно до пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також колегія суддів враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України Податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи та допитані свідки, які об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПФ "Славутич плюс" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З акту перевірки вбачається, що в якості доказу не підтвердження реального отримання послуг позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю є припущення Податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ПФ "Славутич плюс" правочину через визнанням нікчемними угод поставок товару СТОВ "Саноіл Торг", ПП "Алекс ЛТД", ПП "Асцелла", що були постачальниками ПФ "Славутич плюс".

Колегія суддів вважає такі доводи помилковими та зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом також встановлено, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними.

За таких обставин, колегія суддів також вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 статті 19 Конституції України та ч.3 статті 2 КАС України, а тому, оскільки судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0002451600 від 11.04.2012 року, то вимоги щодо його скасування були обґрунтовано задоволені.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не підтверджені належними доказами, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Також, враховуючи клопотання представника відповідача, колегія суддів вважає можливим допустити заміну належного відповідача у справі його правонаступником, а саме: Державну податку інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Одеській області) - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: