Постанова

від 25.02.2014 по справі 805/2030/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р. Справа №805/2030/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Козаченка А. В.

при секретарі Гусєвій Л.С.

за участю:

представника позивача Асєєвої В.Б.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про зобов'язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 листопада 2010 року постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-24514/10/0570 задоволено позов Державної податкової інспекції м. Харцизьку про стягнення заборгованості з Приватного підприємства "Старт" у загальній сумі 8110, 07грн.

Позивачем направлений виконавчий лист № 2а-24514/10/0570 від 15.10.2010 року до Відділу державної виконавчої служби м. Харцизька.

Проте, 31.12.2013 року постановою Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції повернуто виконавчий лист № 2а-24514/10/0570 до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивач вважає дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про прийняття постанови за ВП №35345343 від 31.12.2013 року неправомірними, у зв'язку з чим просить визнати дії державного виконавця неправомірними, а також незаконною та скасувати постанову відповідача від 31.12.2013 року та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-24514/10/0570 від 15.11.2010 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 22.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є юридичною особою публічного права, суб'єктом владних повноважень, код ЄДРПОУ 38504257.

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції є юридичною особою публічного права, суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Законом України "Про державну виконавчу службу" та Законом України "Про виконавче провадження", код ЄДРПОУ 34752714.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).

Згідно статтею 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону, у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 606-Х1V державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010 року у справі № 2а-24514/10/0570 задоволено позов Державної податкової інспекції м. Харцизьку про стягнення заборгованості з Приватного підприємства "Старт" у розмірі 8110,07грн.

Виконавчий лист видано позивачу 22.02.2011 року, який направлено до Відділу державної виконавчої служби м. Харцизька.

Однак, Відділом державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції 31.12.2013 р. прийнято постанову ВП № 35345343 про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якого виконавчий лист № 2а-24514/10/0570 виданий 22.02.2011 року Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення заборгованості з Приватного підприємства "Старт" у розмірі 8110,07 грн. на користь держави повернуто стягувачу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при прийнятті спірної постанови керувався п. 9 ч. 1 ст. 47., ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/12/13-13.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд зазначає, що лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, роз'яснює особливий порядок, встановлений Податковим кодексом України, виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу та вказує на те, що органами стягнення, у відповідності до цього порядку, є контролюючи органи в розумінні Податкового кодексу України.

Як вже зазначалось раніше, постанова Донецького окружного адміністративного суду № 2а-24514/10/0570 прийнята 15.11.2010 року, а виконавчий лист про стягнення заборгованості у розмірі 8110,07 грн. був виданий 22.02.2011 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині скасування постанови відповідача від 31.12.2013р.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій державного виконавця неправомірними, суд вважає, що самі по собі дії не тягнуть за собою будь яких правових наслідків, оскільки правові наслідки несуть акти індивідуальної дії-рішення органу виконавчої служби. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій державного виконавця неправомірними.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження та здійснити всі необхідні виконавчі дії, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.51 Закону № 606, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 3 статті 11 Закону № 606 визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.

Таким чином, обов'язок щодо вирішення питання про відновлення виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа належить до компетенції відповідача, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачеві від 31.12.2013 року ВП №35345343.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25.02.2014р.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03.03.2014р.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.