Постанова

від 12.03.2014 по справі 903/1494/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 903/1494/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Павелеско Т.В. (довіреність № 24 від 16.01.2014 року)

відповідача: Хомицька С.А. (довіреність № 7-19 від 03.01.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.01.2014 року у справі № 903/1494/14 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом Благодійної організації "Лікарняна каса Житомирської області"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про розблокування та повернення коштів з банківського рахунку

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 січня 2014 року у справі №903/1494/13 позов Благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» (10014, м.Житомир, вул..Пушкінська, 1, код ЄДРПОУ 25838402) (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (43005, м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095) (надалі - відповідач) про розблокування та повернення коштів з банківського рахунку задоволено /а.с.25/. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» розблокувати розрахунковий рахунок благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» №26009004420 в Житомирській філії ПАТ «Західінкомбанк» та зобов'язано перерахувати кошти на суму 52337,75 грн. на розрахунковий рахунок благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» №26001060319590 в ЖРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на момент розгляду спору відповідач доказів розблокування розрахункового рахунку позивача №26009004420 суду не надав, кошти на суму 52337,75 грн. на розрахунковий рахунок позивача №26001060319590 в ЖРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744 не перерахував, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 20 січня 2014 року у справі №903/1494/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 31-33/. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення у справі №903/1494/13 є безпідставним та незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Також, на думку відповідача суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинами справи. Зокрема, апелянт зазначає, що банк не оспорює права власності на кошти, які знаходяться на поточному рахунку клієнта. Станом на 16.01.2014 року на поточному рахунку №26009004420 знаходяться кошти в розмірі 52337,75 грн., які належать позивачеві (про що свідчить виписка про операції по відповідному рахунку клієнта), а відтак відсутній борг (грошове зобов'язання) банку перед позивачем у розмірі 52337,75 грн.. Згідно виписки про операції по рахунку Клієнта №26009004420 за період з 16.02.2009 року по 16.01.2014 року банком здійснювалось розрахунково-касове обслуговування Клієнта, виконувались платіжні доручення клієнта, зараховувались кошти на рахунок клієнта, тобто рахунок позивача не був заблокований; позивач як клієнт банку, всупереч статтям 1066, 1068 ЦК України, банківським правилам, договору банківського рахунку та його обслуговування від 15.04.2005 року, не подав до банку відповідного розрахункового документа на суму 52337,75 грн.. Договором банківського рахунку та його обслуговування від 15.04.2005 року, укладеним між сторонами передбачено, що Банк відкриває Клієнту рахунки у національній валюті згідно заяви, відповідно до Інструкції Національного банку України «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах» та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, Банк бере на себе зобов'язання належним чином виконувати умови цього Договору, своєчасно здійснювати операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок Клієнта. Клієнт може зобов'язати банк виконати платіжне доручення чи здійснити інші розрахунково-касові операції у відповідності до вимог договору, нормативних актів Національного банку України та законодавства України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2014 року апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Західінкомбанк» прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 26 лютого 2014 року /а.с. 30/.

В судовому засіданні 26 лютого 2014 року, у зв'язку з поданим позивачем клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 12 березня 2014 року /а.с.44/.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник БО «Лікарняна каса Житомирської області» проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.04.2005 року між БО «Лікарняна каса Житомирської області» (Клієнт) та Житомирською філією КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк» (Банк), був укладений Договір банківського рахунка та його обслуговування /а.с. 8-9/.

Згідно пункту 1.1 даного договору Банк відкриває Клієнту рахунки у національній валюті згідно заяви, відповідно до Інструкції Національного банку України «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах» та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 даного договору встановлено, що Банк бере на себе зобов'язання належним чином виконувати умови цього договору, своєчасно здійснювати операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок Клієнта.

Відповідно до пункту 5.1. та 5.2. договору Клієнт бере на себе зобов'язання: виконувати вимоги діючих Інструкцій, правил, інших нормативних актів Національного банку України з питань здійснення розрахунково-касових операцій та надання звітності; дотримуватися принципів організації безготівкових розрахунків, їх форм, стандартів документів і документообороту, що впроваджені в господарський оборот України, та встановлених правил Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України.

В лютому місяці 2009 року відповідач не провів оплату платіжного доручення №25 від 12.02.2009 року на суму 48121,83 грн. на перерахування коштів ППФ «Санітас» за отримані ліки, що підтверджується повідомленням КБ «Західінкомбанк» про невиконання розрахункового документа №180 від 18.02.2009 року /а.с. 21/.

Як вбачається із довідки №198 від 19.02.2009 року, виданої Керуючим ЖФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, банком було прийняте до виконання платіжне доручення на суму 48121,83 грн. та згідно листа клієнта від 18.02.2009 року знято з обліку рахунку 9804501 у зв'язку з невиконанням. Залишок коштів по рахунку 26009004420, що відкритий в Житомирській філії КБ «Західінкомбанк» становить 53122,21 грн.. З призначенням тимчасової адміністрації відповідно до Постанови НБУ від 12.02.2009 року №68 з 16.02.2009 року залишок коштів на рахунку клієнта заблоковано /а.с. 22/.

27.06.2013 року з метою добровільного врегулювання спору позивач на адресу відповідача надіслав претензію №216 з вимогою розблокувати розрахунковий рахунок та перерахувати залишок коштів у сумі 52352,75 грн. та відсотки на залишок коштів на розрахунковий рахунок Благодійної організації "Лікарняна каса Житомирської області" №26001060319590 в ЖРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744 /а.с. 10-11/.

У відповіді на претензію №310 від 16.10.2013 року відповідач повідомив, що не має достатньої фінансової можливості для виконання в повному обсязі своїх договірних зобов'язань, при перших стягненнях заборгованості з боржників банк зможе виконати вимоги щодо розблокування рахунку та перерахування коштів /а.с.12/.

Згідно довідки ПАТ «Західінкомбанк» №11-15-БТ залишок грошових коштів на рахунку БО «Лікарняна каса Житомирської області» станом на 16.01.2014 року становить 52337,75 грн. /а.с. 17/

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частин 1 та 7 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до частин 1-3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7. даної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти, які визначені цією главою, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку (пункт 1.9. Інструкції).

Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, не оплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій в межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами (пункт 1.11. Інструкції).

Відповідно до пункту 1.13. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива; інкасового доручення (розпорядження).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що ПАТ «Західінкомбанк» не перерахував кошти в сумі 52337,75 грн. на розрахунковий рахунок БО «Лікарняна каса Житомирської області» №26001060319590 в ЖРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744, оскільки позивач, всупереч статтям 1066, 1068 Цивільного кодексу України, банківським правилам, договору банківського рахунку та його обслуговування від 15.04.2005 року, не подав до банку відповідного розрахункового документа на суму 52337,75 грн..

В свою чергу, претензія №1 від 27.06.2013 року з вимогою розблокувати рахунок та перерахувати залишок коштів у сумі 52352,75 грн. та відсотки на залишок коштів на розрахунковий рахунок позивача №26001060319590 в ЖРУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 311744 не є платіжним інструментом відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. З огляду на вищевказане позовна вимога про розблокування рахунку клієнта є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення..

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що висновки господарського суду Волинської області у справі №903/1494/13 не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, рішення господарського суду першої інстанції у справі підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 20.01.14 р. у справі №903/1494/13 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» (10014, м.Житомир, вул.Пушкінська, 1, код ЄДРПОУ 25838402) на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (43005, м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 19233095) 609 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/1494/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.