Рішення

від 14.03.2014 по справі 901/202/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2014 Справа № 901/202/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг+»

до відповідача Приватного підприємства «Стрівер»

про стягнення 267490,47 грн

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Стрівер» суми основного боргу у розмірі 60182,88 грн, пені за несвоєчасне виконання обов'язку з остаточного розрахунку за наведеним договором у розмірі 11189,41 грн, боргу з урахуванням інфляції у розмірі 6789,13 грн, товарного кредиту у розмірі 189329,05 грн, що загалом становить 267490,47 грн, а також суми судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №23/06-1 від 23.06.2009 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 60182,88 грн, пеню у розмірі 11189,41 грн, індекс інфляції у розмірі 6789,13 грн та товарний кредит у розмірі 189329,05 грн.

Позивач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі, зазначеній у довідці Головного управління статистики у Харківській області №846139 від 12.03.2013 (а. с. 90). Факт отримання позивачем судової кореспонденції підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 99).

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзиву або заперечень на позов суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно витягу з сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а. с. 110-112).

У матеріалах справи наявні копія ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2014, яка надсилалась на належну адресу відповідача, однак повернута підприємством поштового зв'язку із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання (а. с. 95-98).

Відповідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З наведеного виходить, що сторони належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи судом, однак не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з тим, що сторони не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, а відповідач - на подання відзиву на позов та доказів, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» (Постачальник) та Приватним підприємством «Стрівер» (Покупець) укладено договір поставки №23/06-1 (а. с. 9-10), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця асфальтобетонні суміші та бітумну емульсію, а Покупець зобов'язується оплачувати та приймати товар у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, одиниця виміру, ціна одиниці товару, асортимент товару встановлюється у відповідності із виставленими Покупцю рахунками фактурами, які є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору складається зі всіх замовлень Покупця вказаних у рахунках фактурах, що виставлені Покупцю, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що Покупець оплачує вартість партії товару у наступному порядку: після подачі заявки та рахунку на поставку товару Покупець протягом двох банківських днів зобов'язан внести на розрахунковий рахунок Постачальника авансовий платіж у розмірі 30% від вартості партії товару, вказаної у виставленому Постачальником рахунку; кінцевий розрахунок за партію товару, що поставлена, здійснюється Покупцем протягом п'яти банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

Даний договір вступає у силу з моменту його укладення та діє до 31.12.2009. Припинення дії даного договору не звільняє сторін від повного виконання зобовязань за даним договором (п. 6.1 договору).

Позивач на виконання умов договору поставки №23/06-1 від 23.06.2009 поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними (а. с. 11-80) на загальну суму 365705,84 грн.

Як вказується позивачем у позовній заяві та вбачається з розрахунку позовних вимог, відповідачем у рахунок погашення заборгованості було перераховано позивачу 22.12.2010 - 60000,00 грн, 27.01.2011 - 3000,00 грн, 05.08.2011 - 75000,00 грн.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем станом на 03.01.2014 не в повному обсязі оплачено вартість товару поставленого у період з 24.06.2009 по 19.11.2010, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 60182,88 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» та Приватним підприємством «Стрівер» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 60182,88 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення 60182,88 грн заборгованості за договором поставки №23/06-1 від 23.06.2009 підлягають задоволенню.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором поставки №23/06-1 від 23.06.2009 (загалом з 26.11.2010 по 26.05.2011) позивачем відповідно до умов договору з урахуванням часткової оплати нарахована пеня, яка складає 11189,41 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у разі порушення Покупцем строків виконання грошових зобов'язань, визначених даним договором, від сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за загальний період з 26.11.2010 по 26.05.2011 у розмірі 11189,41 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 11189,41 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Позивач також вважає, що відповідач відповідно до умов договору повинен сплатити суму товарного кредиту у розмірі 189329,05 грн.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у разі якщо оплата за фактично поставлений товар не буде виконана Покупцем у порядку п. 3.1 договору протягом 30 календарних днів Постачальник виставляє Покупцю користування товарним кредитом, при цьому сума товарного кредиту розраховується за наступною формулою

С(т.к.) = Дз х Кт.к /365, де

С(т.к.) - сума товарного кредиту,

Дз - кредиторська заборгованість Покупця перед Постачальником на момент оплати,

Кт.к - кількість днів користування Покупцем товарним кредитом.

Позивачем здійснено наступний розрахунок суми товарного кредиту:

за період з 26.12.2010 по 26.01.2011

138182,88 грн х 32 дні / 365 днів = 12114,66 грн,

за період з 27.01.2011 по 04.08.2011

135182,88 грн х 190 днів / 365 днів = 70369,17 грн,

за період з 05.08.2011 по 13.05.2013

60182,88 грн х 648 днів / 365 днів = 106845,22 грн.

Загальна сума нарахованого товарного кредиту складає 189329,05 грн.

Оскільки відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати належним чином не виконані та період прострочення складає понад 30 днів, вимоги позивача про стягнення суми товарного кредиту у розмірі 189329,05 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми товарного кредиту у розмірі 189329,05 грн, враховуючи розмір та період нарахування.

Також позивачем за період прострочення з січня 2011 по липень 2011 нараховано індекс інфляції у розмірі 6789,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором поставки №23/06-1 від 23.06.2009 щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 6789,13 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком індексу інфляції у розмірі 6789,13 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 14.03.2014.

Повне рішення складено 18.03.2014.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Стрівер» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Фурманова, 88, ідентифікаційний код 36198461, п/р26003213044600 в АКИБ «Укрсіббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» (61002, м. Харків, Київський район, вул. Артема, 2, ідентифікаційний код 32868719, р/р26009619948011 Обласне відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Харків, МФО 300012) суму основного боргу у розмірі 60182,88 грн, пеню за несвоєчасне виконання обов'язку з остаточного розрахунку за договором у розмірі 11189,41 грн, індекс інфляції у розмірі 6789,13 грн, товарний кредит у розмірі 189329,05 грн, а також 5349,82 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна