Рішення

від 18.03.2014 по справі 905/459/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2014 Справа № 905/459/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Ляшенко О.І.

за участю представників сторін :

від позивача: Міхеева Н.І. - довіреність № 01-18-987 від 04.06.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101», м. Донецьк

про: розірвання договору оренди, зобов'язання повернути майно, стягнення 10612,70 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» та просить суд розірвати договір оренди від 28.04.1998р. № 284/98 та додаткові угоди до нього, укладений між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» нежитлового приміщення загальною площею 124,8 кв.м., розташованого за адресою: 83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9 та виселити з займаного приміщення; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» повернути майно за актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Донецька; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради заборгованість по орендній платі за період з січня 2012р. по листопад 2013р. у розмірі 9335,56 грн. та пені у розмірі 1277,14 грн., разом 10612,70 грн.

У листі від 18.02.2014р. № 06-234 позивачем наведено розрахунок позовних вимог (а.с.25), згідно з яким до стягнення з відповідача пред'явлено заборгованість з орендної плати за період з січня 2012р. по січень 2014 р. включно у розмірі 10151,19 грн. та пеня у розмірі 1437,36 грн.

Нормативно вимоги обґрунтовані ст.19, п.3 ст.26, ст. 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», ст.ст. 188, 193, п.2 ст.291 Господарського кодексу України, ст.ст. 256-258, 267, 256, 611, 651, 782, 785 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позову надано суду: договір оренди 28.04.1998р. № 284/98 та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі, реєстраційне посвідчення Донецького міського бюро технічної інвентаризації № 3028 від 08.07.1997р., рішення Донецької міської ради від 27.09.2004р. № 13/20, розрахунок позовних вимог, рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2012р. по справі № 5006/12/17/2012, рішення виконкому Донецької міської ради від 26.11.2003р. № 534, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмово правову позицію по суті спору не висловив.

За приписами п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що судом направлено процесуальні документи у цій справі за адресою, зазначеною у позові і яка відповідає відомостям, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Таким чином, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами без участі відповідача згідно статті 77 ГПК України.

Щодо листа позивача від 18.02.2014р. № 06-234 (а.с.25) суд зазначає, що фактично позивач збільшив позовні вимоги, збільшивши період стягнення суми основного боргу та пені. Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. З огляду на наведене, заява позивача від 18.02.2014р. № 06-234 приймається судом до розгляду.

Отже, предметом спору у цій справі є вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» про:

- Розірвання договору оренди від 28.04.1998р. № 284/98 та додаткові угоди до нього, укладений між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» нежитлового приміщення загальною площею 124,8 кв.м., розташованого за адресою: 83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9 та виселити з займаного приміщення.

- Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» повернути майно за актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Донецька.

- Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради заборгованість з орендної плати за період з січня 2012р. по січень 2014 р. включно у розмірі 10151,19 грн. та пеня у розмірі 1437,36 грн., всього - 11588,55 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 28.09.1998р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 284/98, предметом якого є строкове, платне користування державним майном - нежитловим приміщенням загальною площею 124,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Куценко, буд. 9/2, що знаходиться на балансі Петровського УЖКГ п/о «Донецьквугілля» (а.с.12).

Строк дії договору - з 28.04.1998р. по 28.04.2008р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені даним договором (п.7.1, п.7.5 договору)

28.09.1998р. орендодавець передав, а орендар прийняв без зауважень за актом приймання-передачі об'єкт оренди (а.с.16).

У зв'язку зі зміною у технічному паспорті адреси площі, що орендується, 31.12.2003р. між орендодавцем та орендарем внесено відповідні зміни до договору оренди № 284/98 від 21.04.1998р. та визначено, що предметом оренди є строкове, платне користування державним майном - нежитловим приміщенням загальною площею 124,8 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Куценко, буд. 9, що знаходиться на балансі Петровського УЖКГ п/о «Донецьквугілля» (а.с.19)

Відповідно до наявних у справі рішення Донецької міської ради від 27.09.2004р. № 13/20 та акту приймання-передачі від 01.01.2002р. (а.с.18,21), функції орендодавця у тому числі за договором оренди № 284/98 від 21.04.1998р. були передані Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради (позивачу).

За своєю правовою природою договір № 284/98 від 21.04.1998р. є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України. Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтями 762, 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст.773 ЦК України).

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Згідно ст.291 ГК України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За приписами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після сплину строку договору найму, то при відсутності заперечень наймодавця протягом місяця, договір вважається відновленим на строк, що був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Аналогічні умови містяться у п.7.5 договору оренди № 284/98 від 28.04.1998р.

Матеріалами справи підтверджено та не спростована відповідачем обставина щодо відсутності повідомлення з боку будь-якої зі сторін про припинення дії договору оренди за збігом строку його дії, тому суд вважає, що спірний договір оренди на теперішній час є чинним.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.2012р. по справі № 5006/12/17/2012 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради борг з орендної плати за договором оренди № 284/98 від 21.04.1998р. за період з січня 2009р. по січень 2012р. у розмірі 14252,15 грн. та судовий збір у розмірі 1282,13 грн. (а.с.33)

Доказів зміни чи скасування згаданого судового рішення матеріали справи не містять. Отже, встановлені цим судовим рішенням обставини мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у справі № 905/459/14 у розумінні приписів статті 35 ГПК України.

Позивач стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за період з січня 2012р. по січень 2014 р. включно у розмірі 10151,19 грн., які просить стягнути разом з нарахованою пенею у розмірі 1437,36 грн.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У пунктах 3.1 та 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 02.02.2004р. (а.с.17) сторони встановили, що розмір річної орендної плати за орендоване приміщення встановлюється відповідно до Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецьк, затвердженої рішенням виконкому Донецької міськради №534 від 26.11.2003р. та складає 954,34грн. Внесення орендних платежів здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За несвоєчасну сплату платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки (включаючи день оплати). Сплата пені не звільняє орендаря від виконання зобов'язань за договором (п.3.4 договору в редакції додаткової угоди від 25.02.2002р., а.с.53).

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано доказів внесення орендної плати у розмірі та у строки, обумовлені сторонами у договорі оренди з урахуванням додаткової угоди від 02.02.2004р.

При цьому суд враховує, що рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.2012р. по справі № 5006/12/17/2012 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради борг з орендної плати за договором оренди № 284/98 від 21.04.1998р. за період з січня 2009р. по січень 2012р . у розмірі 14252,15 грн., тому суд вважає, що позивачем безпідставно пред'явлено до стягнення з відповідача в межах справи № 905/459/14 заборгованість з орендної плати за січень 2012р. повторно .

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з лютого 2012р. по січень 2014 р. включно у розмірі 9744,15 грн .

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України , іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст. 218 ГК України ).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України , ч.6 ст.231 ГК України , ст.ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України .

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано , до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України ).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на суму 1437,36 грн. (а.с.25), суд вважає його таким, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 22.01.2014р., а нарахування пені зроблено на зобов'язання за період з січня 2012р. по січень 2014р. включно, тому, з урахуванням річної позовної давності, позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені по грудень 2012р. включно. Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

За підрахунком суду, за період з січня 2013р. по січень 2014 р. включно, з урахуванням сум заборгованості, подвійної облікової ставки НБУ та визначеного позивачем періоду розрахунку помісячно, розмір пені складає 58,75 грн.. , у тому числі по зобов'язанням січня 2013р. (з 01.02.2013р. по 28.02.2013р.) виходячи з боргу 406,21 грн. - 4,67 грн..; по зобов'язанням лютого 2013р. (з 01.03.2013р. по 31.03.2013р.) виходячи з боргу 405,80 грн. - 5,17 грн..; по зобов'язанням березня 2013р. (з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.) виходячи з боргу 405,80 грн. - 5,00 грн..; по зобов'язанням квітня 2013р. (з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.) виходячи з боргу 405,80 грн. - 5,17 грн..; по зобов'язанням травня 2013р. (з 01.06.2013р. по 30.06.2013р.) виходячи з боргу 406,21 грн. - 4,77 грн..; по зобов'язанням червня 2013р. (з 01.07.2013р. по 31.07.2013р.) виходячи з боргу 406,21 грн. - 4,83 грн..; по зобов'язанням липня 2013р. (з 01.08.2013р. по 31.01.2014р.) виходячи з боргу 405,80 грн. - 4,61 грн..; по зобов'язанням серпня 2013р. (з 01.09.2013р. по 30.09.2013р.) виходячи з боргу 402,96 грн. - 4,31 грн..; по зобов'язанням вересня 2013 р. (з 01.10.2013р. по 31.10.2013р.) виходячи з боргу 402,96 грн. - 4,45 грн..; по зобов'язанням жовтня 2013 року (з 01.11.2013р. по 30.11.2013р.) з боргу 404,57 грн. - 4,32 грн..; по зобов'язанням листопада 2013р. (з 01.12.2013р. по 31.12.2013р.) з боргу 405,38 грн. - 4,48 грн..; по зобов'язанням грудня 2013р. (з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.) з боргу 407,41 грн. - 4,50 грн..; по зобов'язанням січня 2014р. (з 01.02.2014р. по 17.02.2014р.) виходячи з боргу 408,22 грн. - 2,47 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди від 28.04.1998р. № 284/98 та додаткові угоди до нього, укладений між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» нежитлового приміщення загальною площею 124,8 кв.м., розташованого за адресою: 83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9 та виселення з займаного приміщення, а також про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» повернути майно за актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Донецька суд зазначає наступне.

З урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Законом (частина третя статті 291 ГК України , частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України ) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у пункті 7.4 договору оренди № 284/98 від 28.04.1998р. встановили, що договір може бути розірваний за ініціативою однієї зі сторін за рішенням арбітражного суду (на теперішній час - господарського суду) у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань або в інших випадках, передбачених законодавством України.

З огляду на наведені норми права та встановлені судом обставини суд вважає, що вимоги позивача про розірвання договору оренди у судовому порядку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з доведенням несплати наймачем (орендарем) платежів та наявності істотного порушення умов договору.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України , яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, орендодавець на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати повернення від орендаря майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України .

Таким чином, вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» повернути майно за актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Донецька також підлягає задоволенню, як обґрунтована та така, що є похідною від вимоги про розірвання договору оренди.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належними доказами доводів позивача не спростував. Враховуючи встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути майно, стягнення 11588,55 грн. - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди від 28.04.1998р. № 284/98 та додаткові угоди до нього, укладений між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» нежитлового приміщення загальною площею 124,8 кв.м., розташованого за адресою: 83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9 та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» з вказаного приміщення.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» (83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9, ЄДРПОУ 23127045) повернути майно за актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Донецька протягом чотирнадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» (83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9, ЄДРПОУ 23127045) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул.. Артема, 98, ЄДРПОУ 33489905, р/р 33218871700002 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401) заборгованість по орендній платі у розмірі 9744,15 грн. та пеню у розмірі 58,75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 101» (83036, м. Донецьк, вул. Куценко, 9, ЄДРПОУ 23127045) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул.. Артема, 98, ЄДРПОУ 33489905, р/р 35415002037301 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016) судовий збір у розмірі 2575,80 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.03.2014р.

Суддя Н.В. Величко