Постанова

від 06.11.2008 по справі 2а-2933/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-2933/08

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  06 листопада

2008 року                                   

Львівський окружний адміністративний

суд в складі

головуючого-судді                                                               

Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                      Колтун

Ю.М.

з участю

представників сторін:

від позивача

-  ОСОБА_1. - представник (довіреність за

№04-2166 від 26.05.2008 року),

від

відповідача  - ОСОБА_2. - представник

(довіреність за №60 від 30.10.2008 року),

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за

позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до

Виробничого підприємства у формі ТзОВ «Леокор» про стягнення 4 466,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна

інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулася в суд з адміністративним

позовом до Виробничого підприємства у формі ТзОВ “Леоколор» про стягнення 4

466,10 грн.

    Позивачем заявою від 03.11.2008 року

уточнено назву відповідача - ТзОВ “Леоколор».

         Позивач вважає, що оскільки

відповідачем економічні санкції, які визначені рішенням №179 від 17.06.2008

року, не сплачені в добровільному порядку, такі підлягають стягненню в

примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні

пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву та вважає,

що відповідачем при прийнятті рішення про застосування економічних санкцій за

порушення державної дисципліни не взято до уваги факт оприлюднення рішення

Виконавчого комітету Львівської міської ради №204 від 28.03.2008 року, яким

введено в дію нові тарифи для перевезення пасажирів, 10.04.2008 року. Таким

чином, відповідач визнав позовні вимоги в частині визначення необґрунтованої

виручки в сумі 1028 грн. 69 коп. та відповідно із застосованими економічними

санкціями.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення,

просить в задоволенні позову відмовити частково.

 Заслухавши

представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,

суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами перевірки відповідачем складено акт за

№000523 від 13.06.2008 року, на підставі якого прийнято рішення за №179 про

застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від

17.06.2008 року, яким вирішено вилучити у відповідача 4466 грн. 10 коп.

В акті перевірки зазначено, що в період з 01.04.2008

року по 13.04.2008 року позивачем було застосовано тариф на перевезення одного

пасажира в розмірі 1 грн. 50 коп. замість 1 грн. 25 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом

враховано наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України „Про ціни

та ціноутворення”, за №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та

доповненнями, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього

закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи

встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх

дотриманням на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України

„Про ціни та ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види

продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне

регулювання цін і тарифів.

Згідно з ст. 8 вищезазначеного

Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або

граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом

України інших методів державного регулювання.

Відповідно до ст. 13 Закону України

„Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при

встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та

додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 статті 190 ГК України передбачено, що вільні

ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на

які встановлено державні ціни.

Згідно п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні» від  21 травня

1997 року №280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, до відання

виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в

порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових,

комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та

організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади;

погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та

організаціями, які не належать до комунальної власності.

В договорі про перевезення пасажирів транспортом

загального користування від 25.05.2007 року за №43-07ПМ\ТЗ, який укладений між

відповідачем та Львівською міською радою, передбачено, що ТзОВ «Леоколор»

тарифи на перевезення пасажирів в автобусах загального користування, які

працюють в режимі маршрутного таксі погоджуються з Львівською міською радою.

У відповідності до вимог ч.5 ст.59 згаданого Закону

рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх

офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення

цих рішень у дію.

Як передбачено, ч.5 ст.12 Закону України «Про засади

державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11

вересня 2003 року №1160-IV, з наступними змінами та доповненнями,  регуляторні акти, прийняті органами та

посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в

друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності

- у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та

посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та

підписання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виходив з

того, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради було опубліковано

в засобах масової інформації «Львівська газета» 14.04.2008 року.

В свою чергу відповідачем представлено витяг із засобу

масової інформації «Бюлетень інформації м.Львова» за №6(222) від 10.04.2008

року, в якому опубліковано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради

за №204 від 28.03.2008 року «Про тарифи перевезення населення у міському

транспорті».

Таким чином, датою офіційного оприлюднення є 10.04.2008

року, при цьому позивач виходив з того, що датою офіційного оприлюднення є

14.04.2008 року.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем у справі не

доведено правомірності висновків в акті перевірки в частині визначення

необґрунтовано отриманої виручки в сумі 460 грн. 01 коп.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про ціни і

ціноутворення» від  3 грудня 1990 року

№507-XII,  з наступними змінами та

доповненнями, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума

виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку

визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного

бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також

коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход

відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному

розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Відтак, позивачем в порушення вимог

наведеної норми визначено відповідачу 1380 грн. 03 коп. економічні санкції.

З огляду на викладене, суд вважає, що

позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення з

відповідача 3086 грн. 07 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити за

безпідставністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.2 та

ч.4 ст.94 КАС України, такі зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

1.   1.    

Позов задовольнити частково.

2.   2.    

Стягнути з Виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю «Леоколор», що знаходиться за адресою м.Львів,

вул.Кульпарківська, 96Б (код ЄДРПОУ 20796260) в дохід державного бюджету

Залізничного району м.Львова р/р №31119106700003 в Головному управління

Державного казначейства України у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ

22389398, код платежу 21081100 - 3086 грн. 07 коп.

3.   3.    

В іншій частині в позові відмовити.

4.   4.    

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга

не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде

поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.   5.    

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до

адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який

ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно

надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                      В.Я.Мартинюк