Рішення

від 13.03.2014 по справі 923/79/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 р. Справа № 923/79/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Скадовське досвідне лісомисливське господарство" м. Скадовськ Херсонської області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 26096грн. 00коп.

за участю представників сторін:

від позивача - юрисконсульт Бердник Р.М.

від відповідача - уповноважена особа Красьохін О.О.

Державне підприємство "Скадовське досвідне лісомисливське господарство" (позивач) звернулося з позовом про визнання факту невиконання договірних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" (відповідач) по договорам від 15.04.2013року № 36 та від 10.05.2013року № 46 та стягнути заборгованість в сумі 26096грн. 00коп.

Заявою від 11.03.2014року № 11-4/114 позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 26096грн. 00коп. та матеріальну шкоду пов'язану з витратами на судовий розгляд (судовий збір, відрядження представника підприємства на судові засідання та пов'язані з ним) в сумі 2077грн.00коп.

Відповідач письмового відзиву не надав, в засіданні суду позовні вимоги визнає, надавши докази часткового погашення заборгованості в сумі 2000грн. 00коп. Крім того, він просить розстрочити виконання рішення за наведеним графіком: березень 2014р. - 8698грн., квітень 2014р. - 8698грн., травень 2014р. - 8700грн.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між державним підприємством "Скадовське досвідне лісомисливське господарство" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" (відповідач) укладено договір № 36 від 15.04.2013 року. Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача посадкові матеріали (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та місцезнаходження товару установлені у відповідності з додатком № 1.

Відповідно до п. 4.1 договору № 36 від 15.04.2013 року сума договору орієнтовно складає 46398грн. 00коп. з ПДВ.

15.05.2013року між сторонами укладено договір № 46, за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача посадкові матеріали (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та місцезнаходження товару установлені у відповідності з додатком № 1.

Відповідно до п. 4.1 договору № 46 від 15.05.2013 року сума договору орієнтовно складає 20254грн. 00коп. з ПДВ.

Позивач виконав свої обов'язки за договорами № 36 від 15.04.2013 року та № 46 від 15.05.2013 року і передав відповідачу товар на загальну суму 66652грн.00коп., що підтверджується накладною № 75 від 15.04.2013року на суму 46398грн. 00коп. та накладною № 112 від 15.05.2013року на суму 20254грн. 00коп.

Факт передачі товару відповідачу підтверджується наданими до матеріалів справи копіями актів звірки розрахунків, накладних, товарно-транспортних накладних, та довіреностей, які видавалися відповідачем на отримання товару.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Пунктами 5.1, 5.2 договорів № 36 від 15.04.2013 року та № 46 від 15.05.2013 року передбачено, що розрахунок здійснюється безготівково, шляхом перерахування коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши платіжним дорученням № 281 від 19.04.2013року 5000грн. 00коп.

25.07.2013року позивач направив відповідачу листа № 11-4/292 про невиконання договірних зобов'язань, а саме несплати відповідачем заборгованості в сумі 61652грн.00коп.

Відповідач листом від 26.07.2013року № 88 звернувся до позивача з проханням реструктуризувати заборгованість, надавши графік, відповідно до якого відповідач має можливість сплатити заборгованість частинами:

- 15 серпня 2013року - 10278грн.

- 15 вересня 2013року - 10278грн.

- 15 жовтня 2013року - 10278грн.

- 15 листопада 2013року - 10278грн.

- 15 грудня 2013року - 10278грн.

- 15 січня 2014року - 10262грн.

Платіжним дорученням від 15.08.2013року № 554 відповідач сплатив позивачу 10278грн., платіжним дорученням № 672 від 16.09.2013року - 10278грн.

В подальшому, з порушенням вищезазначеного графіку відповідач сплатив позивачу платіжним дорученням № 793 від 30.10.2013рокуу 5000грн., платіжним дорученням № 907 від 19.12.2013року - 5000грн., платіжним дорученням № @2PL915567 від 30.12.2013року - 5000грн.

Станом на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача становила 26096грн. 00коп.

В засіданні суду 13.03.2014року відповідачем надано суду копію квитанції №11527674 від 17.02.2014року про сплату ним позивачу 2000грн. 00коп. заборгованості.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі у зв'язку з погашенням відповідачем суми боргу та відсутністю предмету спору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив позивачу 2000грн. 00коп. квитанцією № 11527674 від 17.02.2014року, тобто після звернення позивача з позовною заявою до суду.

На підставі викладеного, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2000грн. 00коп. підлягає припиненню.

Таким чином, на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем з урахуванням часткових погашень становить 24096грн.00коп.

Доказів перерахування зазначеного боргу відповідач суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення 24096грн.00коп.

підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду відповідач суду не надав, а його посилання на складне фінансове становище не є доказом неможливості виконання рішення та документально не підтверджено.

З урахуванням викладеного, обставини, які склалися у відповідача не є винятковими, тому з урахуванням інтересів обох сторін та їх фінансового стану, суд вважає, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2000грн.00коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" м. Скадовськ Херсонської області вул. Мендуса 46, код ЄДРПОУ 34323246, на користь державного підприємства "Скадовське досвідне лісомисливське господарство" м.Скадовськ Херсонської області вул. К.Маркса 171, код ЄДРПОУ 00993225, - 24096грн.00коп. основного боргу та 1827грн. 00коп. в рахунок відшкодування суми сплаченого судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2014р.

Суддя Л.М. Немченко