Рішення

від 20.02.2014 по справі 0503/5749/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 0503/5749/12 Номер провадження 22-ц/775/193/2014

Головуючий у 1 інстанції: Букрєй С.П.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія: 32

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Щербюк Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги Артемівської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Артемівської міської ради, Артемівської міської ради, Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди отриманої малолітнім в період знаходження в учбовому закладі, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року позивачка ОСОБА_1, яка діє в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що 02 березня 2012 року приблизно о 10 год. 00 хв., під час перерви, у приміщенні кабінету № 54 Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області між учнями 3-А класу малолітньою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла сварка в ході якої дівчата схопили одна одну за руку та почали штовхатися, що призвело до падіння її доньки, в результаті якого остання вдарилася потилицею о підлогу і цього ж дня потрапила до травматологічного відділення Артемівської Центральної районної лікарні з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, де і проходила лікування до 05 березня 2012 року, з 05 березня 2012 року по 24 березня 2012 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у педіатричному відділенні Артемівської дитячої лікарні, а з 25 березня 2012 року знаходилась під наглядом лікаря невролога. З урахування уточнених позовних вимог просила суд стягнути з Артемівської міської ради у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 250 грн. 55 коп., у рахунок компенсації витрати на правому допомогу у сумі 3 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Артемівської міської ради на її користь за рахунок відшкодування матеріальної шкоди 433 грн. 45 коп. та за рахунок компенсації витрат на правову допомогу 570 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодився співвідповідач Артемівська міська рада - приніс апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального справа.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не вірно застосовано ст.ст. 169, 176 ЦК України та Закону України «Про місцеве самоврядування». Висновок суду не відповідає обставинам відображеним у нормах законодавства та положеннях установчих документів відділу освіти та навчального закладу, відповідно до яких вони наділені повною юридичною дієздатністю і є самостійними у вирішенні питань навчально-виховної та фінансово-господарської діяльності. Поза увагою суду залишились вимоги ст.35 Закону України «Про освіту» та вимоги ст. 1172 ЦК України відповідно до яких юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Судом не враховано, що навчальний заклад є юридичною особою.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодилась позивачка ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції змінити збільшивши суму, що підлягає стягненню та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не об'єктивно вирішив питання про задоволення позовних вимог лише в частині, оскільки стягнута з Артемівської міської ради сума шкоди, є не співмірною з завданою шкодою. Не обґрунтованою також була відмова суду в залученні до участі у справі батьків малолітньої ОСОБА_5. Помилковим також є висновок суду, щодо необґрунтовано тривалого лікування малолітньої ОСОБА_4, який зроблений на підставі висновків судово-медичної експертизи. Також невірним є висновок, щодо часткового стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та відмову задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Позивачка в судове засіданні не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки ( а.с.65 т.2).

Представник відповідача Відділу освіти Артемівської міської ради в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, просив її відхилити та підтримав доводи апеляційної скарги Артемівської міської ради.

Представник співвідповідача Артемівської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 71 т.2).

Представник співвідповідача Артемівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 просив їх відхилити, та підтримав доводи апеляційної скарги Артемівської міської ради.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить телефонограма № 3/1137 від 10 лютого 2014 року (а.с. 72 т.2).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 02 березня 2012 року приблизно 10 годині 00 хвилин під час перерви між уроками у приміщенні кабінету № 54 Артемівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області між учнями 3-А класу малолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла сварка в ході якої дівчата схопили одна одну за руки та почали штовхатися, що привело до їх падіння, про що було складено акт №1 про нещасний випадок, що стався з вихованцем, учнем, студентом, курсантом, слухачем аспірантом навчального закладу, затверджений директором навчального закладу 06 березня 2012 року (а.с. 9-10 т.1). Під час падіння ОСОБА_4 вдарилася потилицею о підлогу і в цей же день потрапила до травматологічного відділення Артемівської Центральної районної лікарні з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, де і проходила лікування з 02 березня 2012 року по 05 березня 2012 року, з 05 березня 2012 року по 26 березня 2012 року на стаціонарному лікуванні у педіатричному відділенні Артемівської дитячої лікарні, а з 26 березня 2012 року знаходиться під наглядом лікарня невролога цієї лікарні (а.с. 11-14 т.1). Постановою оперуповноваженого ОКМДД Артемівського МВ (по обслуговуванню м. Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України у Донецькій області від 24 травня 2012 року у порушенні кримінальної справи за ст.296 КК України у відношенні ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з досягненням нею віку з якого настає кримінальна відповідальність.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди з Артемівської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що сукупністю достатніх та належних доказів доведено та об'єктивно встановлено, що діями малолітньої ОСОБА_5 завдана тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_4 під час їх перебування під наглядом навчального закладу, який у такому випадку і зобов'язаний відшкодувати шкоду (витрати на придбання ліків) з урахуванням ступені відповідальності як навчального закладу, так і батьків малолітньої особи, враховуючи існуючу системи фінансування, підпорядкованості навчального закладу, а також одночасного забезпечення реального виконання рішення суду, стягнув матеріальну шкоду саме з Артемівської міської ради.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно визначився, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Главою 82 ЦК України «Відшкодування шкоди».

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Положеннями ч.1 ст.1178 ЦК України, визначено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до ч.2 ст. 1178 ЦК України, якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Частиною 4 цієї статті, передбачено, що якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

У ч.1 ст.1172 ЦК України, закріплено положення, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У акті № 1 про нещасний випадок, що стався з вихованцем, учнем, студентом, курсантом, слухачем аспірантом навчального закладу, затвердженого директором навчального закладу 06 березня 2012 року (а.с. 9-10 т.1) причинами нещасного випадку зазначена слабка організація роботи класного керівника ОСОБА_3 із учнями 3-А класу щодо формування навичок дбайливого ставлення до свого здоров'я, дисциплінованості, порушенням учнями правил поведінки під час перерви. Особами, які допустили порушення законодавства та інших нормативів із охорони праці є ОСОБА_5 учениця 3-А класу та ОСОБА_3 класний керівник 3-А класу.

З боку класного керівника 3-А класу ОСОБА_3 мали місце порушення окремих положень посадової інструкції № 7 учителя початкових класів (класовода) узгодженого на зборах трудового колективу Артемівського НВК № 11 протокол № 42 від 31 серпня 2012 року та затвердженого наказом №01-02/357 директора від 31 серпня 2012 року, а саме: п.п. 2.8., 3.9., 4.1., 6.10. вказаної посадової інструкції.

Суд першої інстанції зробивши висновок про стягнення завданої матеріальної шкоди саме з Артемівської міської ради виходив з існуючою системи фінансування та підпорядкування, та подальше забезпечення і реальне виконання рішення суду, не врахував положення ст.ст. 1172, 1178 ЦК України, а також наявність у кожної юридичної особи цивільної правоздатності та дієздатності.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридична особа є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридичні особи публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч.2 ст.81 ЦК України).

Статтею 82 ЦК України, передбачено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. (ч.1 ст.96 ЦК України).

У ч.3 ст.96 ЦК України, закріплено, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Частина 2 ст.169 ЦК України, передбачає, що територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Статтею 176 ЦК України, закріплено розмежування відповідальності за зобов'язаннями, а тому держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статуту Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області (далі НВК), затвердженого рішенням виконкому Артемівської міської ради від 09 вересня 2009 року № 404 (а.с. 116-126 т.1) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 626086 Артемівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області (а.с. 41 т.1) є юридичної особою. У пункті 1.4. Статуту, закріплено, що засновником НВК є Артемівська міська рада. Засновник здійснює фінансування НВК, його матеріально-технічне забезпечення та реєструє Статут, організує будівництво й ремонт приміщень, їх господарське обслуговування. У пунктом 1.12. Статуту, передбачено, що НВК несе відповідальність перед особою, суспільством і державною за безпечні умови освітньої діяльності.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов помилкового висновку про стягнення матеріальної шкоди з Артемівської міської ради, оскільки шкода за даним позовом повинна відшкодовуватись саме навчальним закладом, доводи апеляційної скарги Артемівської міської ради в цій частині є обґрунтованими.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції у залученні до участі у справі батьків малолітньої ОСОБА_5, але це не позбавляє позивача права звернутися до таких осіб з окремими вимогами в судовому порядку, оскільки суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень, не має права залучити таких осіб до участі у справі на стадії апеляційного розгляду, навіть зі згоди осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди отриманої малолітнім в період знаходження в учбовому закладі та розподілу судових витрат між сторонами підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Інші наведенні в апеляційний скарзі ОСОБА_1 доводи є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відмови у стягненні з відповідача на її користь витрат понесених на придбання ліків у повному обсязі є необґрунтованими та повністю спростовуються дослідженими судом першої інстанції та перевіреними судом апеляційної інстанції матеріалами справи, як відносно тривалості стаціонарного лікування малолітньої (висновок судово-медичної експертної комісії Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 113 від 26 листопада 2012 року (а.с. 165-168 т.1), так і доказів (копії фіскальних чеків, накладних, товарних чеків) стосовно витрат на придбання ліків, які були придбані за межах обґрунтованого терміну лікування малолітньої.

Також є вірним висновок суду першої інстанції, щодо відмови в задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що навчальний заклад у даному випадку не може відповідати за таку шкоду, оскільки остання спричинена не з вини цього закладу, а неправомірні дії малолітньої ОСОБА_5 вчинила в першу чергу у зв'язку із неналежним її вихованням з боку батьків.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням та пошкодженням її майна.

Доводи наведені в апеляційній скарзі відносно недостатньої оцінки судом першої інстанції глиби фізичних і душевних страждань перенесених малолітньої ОСОБА_5 та її матерю, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою.

Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ж ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про невірну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачкою не надано.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язанні з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витратна правову допомогу встановляється законом.

Згідно із ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За частиною 3 цієї статті до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі.

Правовідносини між адвокатом або фахівцем у галузі права та клієнтом визначаються цивільно-правовою угодою. Права та обов'язки адвоката визначені Законом України «Про адвокатуру», Правилами адвокатської етики, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 21 грудня 2011 року ОСОБА_8 має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 25 т.1).

16 травня 2012 року між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_1 був укладений Договір б/н (а.с. 26 т.1) та видано ордер на ведення цієї цивільної справи у суді першої інстанції (а.с. 23 а т.1). Згідно з витягу з книги адвоката від 25 серпня 2012 року ОСОБА_1 було сплачено за послуги адвоката ОСОБА_8 3 000 грн. (а.с. 60 т.1).

Згідно із ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно даних журналів судового засідання адвокат ОСОБА_8 приймав участь у судових засіданнях, які відбулись 09 липня 2012 року, 06 листопада 2012 року, 26 листопада 2012 року, 05 вересня 2013 року, 23 вересня 2013 року, 25 жовтня 2013 року (а.с. 44-45, 107-114, 136-138, 180-181, 199-200, 231-233 Т.1).

Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року складає 1 102 грн., а з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року - 1 118 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року складає 1 147 грн.

Із журналу судового засідання від 09 липня 2012 року вбачається, що судове засідання почалося о 13 год. 45 хв., закінчилось о 14 год. 56 хв., тривалість склала 71 хв., витрати на правову допомогу становитимуть: 1102 грн. * 40% / 60 * 71 = 521,14 грн.

Із журналу судового засідання від 06 листопада 2012 року вбачається, що судове засідання почалося о 13 год. 42 хв., закінчилось о 16 год. 19 хв., тривалість склала 157 хв., витрати на правову допомогу становитимуть: 1118 грн. * 40% / 60 * 157 = 1 169,65 грн.

Із журналу судового засідання від 26 листопад 2012 року вбачається, що судове засідання почалося о 14 год. 15 хв., закінчилось о 15 год. 12 хв., тривалість склала 57 хв., витрати на правову допомогу становитимуть: 1118 грн. * 40% / 60 * 57 = 424,65 грн.

Із журналу судового засідання від 05 вересня 2013 року вбачається, що судове засідання почалося о 09 год. 55 хв., закінчилось о 10 год. 17 хв., тривалість склала 22 хв., витрати на правову допомогу становитимуть: 1147 грн. * 40% / 60 * 22 = 168,08 грн.

Із журналу судового засідання від 23 вересня 2013 року вбачається, що судове засідання почалося о 14 год. 36 хв., закінчилось о 14 год. 45 хв., тривалість склала 9 хв., витрати на правову допомогу становитимуть: 1147 грн. * 40% / 60 * 9 = 68,76 грн.

Із журналу судового засідання від 25 жовтня 2013 року вбачається, що судове засідання почалося о 09 год. 15 хв., закінчилось о 10 год. 57 хв., тривалість склала 102 хв., витрати на правову допомогу становитимуть: 1147 грн. * 40% / 60 * 102 = 779,28 грн.

Всього стягненню підлягають витрати на оплату правової допомоги у сумі 3 131, 56 грн. (521,14 + 1 169,65 + 424,65 + 168,08 + 68,76 + 779,28), що перевішує розмір гонорару сплаченого ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_8, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті у більшому розмірі ніж 3 000 грн. , таким чином висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 570 гривен є помилковим.

Також виходячи з розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Артемівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області судовий збір на користь держави у розмірі 41 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги Артемівської міської ради та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року в частині відшкодування матеріальної шкоди отриманої малолітнім в період знаходження в учбовому закладі та розподілу судових витрат між сторонами скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Артемівської міської ради, Відділу освіти Артемівської міської ради, Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди отриманої малолітнім в період знаходження в учбовому закладі задовольнити частково.

Стягнути з Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 20382430) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на відшкодування матеріально шкоди 433 (чотириста тридцять три) гривні 45 копійок.

Стягнути з Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 20382430) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на відшкодування витрат на правову допомогу 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Артемівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 ім. Артема - багатопрофільний ліцей» Артемівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 20382430) на користь держави судовий збір у розмірі 41 (сорок одна) гривня 31 копійка.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: