Рішення

від 18.03.2014 по справі 904/648/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.14 Справа № 904/648/14

За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Адвокатського об'єднання "Дніпропетровська обласна колегія адвокатів", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 530, 09 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Остапенко О.І. - представник за дов. № 918 від 16.10.13

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Адвокатського об'єднання «Дніпропетровська обласна колегія адвокатів» про стягнення основного боргу у розмірі 2 387, 64 грн. та пені у сумі 142, 45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього згідно договору про постачання теплової енергії № 010414 від 01.01.2007 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в засіданні на 24.02.2014.

Ухвалою від 24.02.2014 розгляд справи було відкладено на 17.03.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки поштові конверти (арк. с. 28, 34) з ухвалами суду, які направлялись на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись з поштовими відмітками: «за закінченням терміну зберігання» та «за зазначеною адресою не розшукано».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (далі - енергопостачальна організація) та Юридичною консультація Індустріального району м. Дніпропетровська був укладений договір про постачання теплової енергії № 010414 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Положення про Юридичну консультацію Індустріального району м. Дніпропетровська (далі - Положення) Юридична консультація Індустріального району м. Дніпропетровська створена президією Дніпропетровської обласної колегії адвокатів (далі - відповідач, споживач) у якості структурного підрозділу (арк. с. 17).

Пунктом 1.4 положення встановлено, що Юридична консультація Індустріального району м. Дніпропетровська не є юридичною особою, має свій неповний баланс, поточний рахунок у банку, печатку, штамп, може укладати договори.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 ст. 1 ГПК України).

Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюється Дніпропетровською міською радою народних депутатів. Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія - 1 Гкал 251, 77 грн.

Розділом 7 договору передбачено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін, будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3 761, 08 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, а також виставив відповідачу рахунки за теплову енергію на дану суму, які були відправлені на адресу відповідача відповідно до реєстрів розноски рахунків та актів виконаних робіт (арк. с. 20-32, 36-42).

Як зазначає позивач, відповідач 15.04.2013 частково сплатив вартість поставленої теплової енергії у розмірі 1 373, 44 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію складає 2 387, 64 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до частин 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперчено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків та не надано доказів її оплати на суму 2 387, 64 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 2 387, 64 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 142, 45 грн. за період з 16.11.2012 по 01.09.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 8.1.4 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені (арк. с. 19), позивач нарахував відповідачу пеню за актами прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 142, 45 грн.

Відповідно до перерахованого судом розрахунку пені вбачається, що за вказаний період до стягнення підлягає пеня загальною сумою 158, 47 грн., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від від 17.12.2011 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума пені перевищує розмір, який заявлений позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 142, 45 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1 827 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Адвокатського об'єднання «Дніпропетровська обласна колегія адвокатів» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, буд. 30, кім. 16, код ЄДРПОУ 02894556) на користь Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 37, код ЄДРПОУ 32082770) основний борг у розмірі 2 387, 64 грн. (дві тисячі триста вісімдесят сім грн. 64 к.), пеню у сумі 142, 45 грн. (сто сорок дві грн. 45 к.) та 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 к.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.03.2014

Суддя В.І. Ярошенко